Огнев'юк Віктор Олександрович. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку (світоглядно- методологічний аспект) : Дис... д-ра філос. наук: 09.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2003. — 412арк. — Бібліогр.: арк. 401-412.
Анотація до роботи:
Огнев’юк В.О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку (світоглядно-методологічний аспект). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03. – соціальна філософія та філософія історії. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2003.
Робота містить соціально-філософський аналіз освіти в аспекті пріоритетів сталого людського розвитку; світоглядно-методологічних засад осмислення та вдосконалення базового змісту, структури і функцій сучасної української освіти, створення та реалізації її ціннісного потенціалу за умов входженням в світовий освітній простір. У контексті розгляду освіти як соціального інституту показано, що до її основних компонентів входять не тільки відповідні галузі освітянських знань, а й властиві саме для неї: сукупність форм людської діяльності; певний ансамбль відносин, що складаються між людьми у царині освіти; своєрідна система цінностей і норм у сфері освіти; специфічна для освіти мережа організацій, закладів і установ.
Дано філософсько-аксіологічне осмислення освіти як однієї з найважливіших людських цінностей, її місця та ролі у системі цінностей сталого соціального розвитку, на який зорієнтовані трансформаційні процеси у нашій країні. І, відповідно, – системи освітянських цінностей і норм, оскільки вона не тільки становить одну із визначальних внутрішніх, органічних компонент освіти як цілісного і водночас структурованого соціального інституту, а й водночас істотно впливає на характер і темпи соціодинаміки системи цінностей сучасного українського суспільства в цілому.
З’ясовано, що поступ у царині освіти становить собою не простий лінійно-поступальний процес, а уможливлюється через усе нове повернення, кожного разу – вже за інших умов, до певних наскрізних освітніх інваріантів – зразків, образів, моделей, установок тощо, особливе місце серед яких посідають самобутні неминущі духовні цінності української культури.
У дисертації зроблено теоретичні узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у дослідженні й розробці сучасних соціально-філософських методів в сфері освіти у ХХ-початку ХХІ ст. Вона містить світоглядно-методологічне осмислення докорінної трансформації заангажованої ідеологічно освітньої системи “радянського зразка” в національну систему освіти незалежної України, що ґрунтується на пріоритеті національних інтересів і водночас інтересів людини та її особистісного розвитку. Здійснено нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні сутності, місця й ролі освіти як самобутнього, ціннісно значущого соціокультурного феномена у загальній структурі трансформацій в сучасній Україні; розроблено оригінальну модель інноваційної освіти, що спрямована на випередження освітніх запитів суспільства. Запропоновано оцінку сучасного рівня модернізації освіти відповідно до вимог інформаційного суспільства; розглянуто шляхи й принципи постійного оновлення змісту й методів освіти, в основу яких покладено цінності сталого людського розвитку, а також ряд заходів, спрямованих на прискорення процесу модернізації освіти. Досліджений зв’язок між домінуючими аксіологічними пріоритетами суспільства в різні періоди його розвитку із змістом та методами освіти уможливив висновок, що у ХХІ ст. на ноосферних засадах формуватиметься, зокрема в Україні, цивілізація освіченої людини, людина ж поставатиме вищою цінністю.
На основі дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:
обґрунтовано, що ідейно-теоретичними витоками й світоглядними передумовами модернізації сучасної освіти є концепція сталого людського розвитку;
досліджено, що впродовж ХХ – початку ХХІ ст. українська освіта подолала шлях від значної неписьменності населення до створення системи освіти, що визначає навчання як невід’ємний атрибут кожного громадянина країни й спроможна забезпечити освітні потреби особи впродовж усього її життя;
твердиться, що одним з найефективніших засобів формування демократичних цінностей сучасного українського суспільства є громадянська освіта;
з’ясовано, що в умовах суспільства, котре розвивається, здійснює перехід від тоталітарної економіки та ідеології до демократичної політики та ринкових відносин, освіта стає своєрідним інтегратором та важливим рушієм суспільних змін;
показано, що відкрите, постіндустріальне інформаційне суспільство потребує системи освіти інноваційного типу, спрямованої на потреби народжуваного суспільства на основі методології наукового передбачення;
доведено, що утвердження соціоприродної гармонії людини може відбутись лише у процесі формування нової культури, суть якої у плеканні індивіда як моральної особистості, оскільки моральність — одна з найважливіших передумов сталого розвитку суспільства;
визначено, що сталий розвиток суспільства є залежним від спроможності освіти реалізувати нову ціннісну парадигму та продукувати ціннісну інновацію;
встановлено, що конструювання сучасної загальнонаукової картини світу, зокрема, в умовах глобалізації та інтеграції, вимагає від системи освіти формування пріоритету національних інтересів, збереження самобутності української нації в сучасному глобалізованому світі, гармонійного співіснування з різними культурами в умовах їх постійного діалогу;
розроблено та запропоновано нову модель національної системи освіти, яка визначається як інноваційна, тобто така, що не лише відповідає вимогам нинішнього часу, але й певною мірою їх випереджає.
Публікації автора:
Монографії:
Огнев’юк В.О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку. – К.: Знання України, 2003. – 450 с.
Огнев’юк В.О. Осягнення освіти: підсумки ХХ століття. – К.: Навчальна книга, 2003. – 111 с.
Огнев’юк В., Кравченко П. Людина. Культура. Історія. – К.: Генеза, 1999. – 156 с.
Статті у наукових фахових виданнях
Огнев’юк В. Буття освіти в добу незалежності (Соціально-філософський аналіз). – Філософія. Політологія / Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2003. – Випуск 52-53. – С. 12-24.
Огнев’юк В. Глобалізація і її виклики. – Вісник Дніпропетровського національного університету, серія “Історія і філософія науки і техніки”, 2003. – Вип. 10. – С. 61-66.
Огнев’юк В. До питання про зміст історичної освіти. – Історія в школах України, 1998. – № 4. – С. 2-5.
Огнев’юк В. Ідентифікація особистості як проблема громадянської освіти. – Запоріжжя: Нова парадигма, 2003. – № 34. – С. 9-15.
Огнев’юк В. Інноваційна освіта як фактор інноваційного поступу суспільства. – Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна, серія “Теорія культури і філософія науки”, 2003. – Вип. 598. – С. 5-12.
Огнев’юк В. Історіософський аналіз розвитку освіти на початку ХХ століття. – Сіверянський літопис, 2003. – № 5-6. – С. 66-73.
Огнев’юк В. Наука і освіта: межі міжпредметності та інтегрованості. – Вісник Дніпропетровського національного університету, серія “Соціологія. Філософія. Політологія”, 2003. – Вип. 9. – С. 34-39.
Огнев’юк В. Освіта і цінності демократії. – Персонал, 2003. – № 2. – С. 72-79.
Огнев’юк В. Освіта як сфера майбутнього часу. – Персонал, 2003. – № 9. – С. 66-71.
Огнев’юк В. Парадигма здоров’ятворення. – Мультиверсум, 2003. – № 36. – С. 23-31.
Огнев’юк В. Пізнання та знання як модернізаційний технологічний фактор (історико-філософський нарис). – Вісник Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка, серія “Політологія”, вип. 58. – К.: ВПЦ “Київ університет”, 2003. – С. 31-37.
Огнев’юк В. Проблеми зростання освітнього потенціалу держави: вища школа. – Філософія освіти ХХІ століття: проблеми та перспективи / Збірник наукових праць. – К.: Товариство “Знання”, 2000. – Випуск 3. – С. 497-500.
Огнев’юк В. Проблеми реформування української системи освіти в контексті глобалізації. – Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, 2003. – № 13. – С. 176-182.
Огнев’юк В. Професійно-технічна освіта в динаміці суспільних трансформацій. – Професійно-технічна освіта, 2000. – № 3. – С. 2-4.
Огнев’юк В. Середня освіта в Україні: проблеми, пошуки та перспективи розвитку. – Освіта і управління. Т. 1, 1997. – Число 4. – С. 7-11.
Огнев’юк В. Соціальні аспекти модернізації освіти. – Вісник Київського національного торговельно-економічного університету, 2003. – № 4. – С. 5-11.
Огнев’юк В. Сталий розвиток суспільства і цінності освіти. – Запоріжжя: Нова парадигма, 2003. – № 33. – С. 25-33.
Огнев’юк В. Технології людинотворення. – Перспективні освітні технології / Науково-методичний посібник. – К., 2000. – С. 58-62.
Огнев’юк В. Українська культура як синтез коеволюційних процесів. – Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна, серія “Філософія”, 2003. – Вип. 591. – С. 18-24.
Огнев’юк В. У пошуках виховного ідеалу. – Науковий вісник Волинського державного університету ім. Л.Українки, 2003. – № 10. – С. 248-252.
Огнев’юк В. Філософія громадянськості. – Філософія. Політологія / Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2003. – Випуск 54-55. – С. 7-18.
Огнев’юк В. Homo educatus. – Філософія. Політологія / Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2003. – Випуск 49-51. – С. 126-134.
Андрущенко В., Огнев’юк В. Освіта України ХХІ століття: головні пріоритети. – Стратегія українського державотворення / Філософсько-політологічний та економічний аналіз. – Київ-Полтава, 2000. – С. 64-77.
Андрущенко В., Огнев’юк В. Освітній потенціал держави: проблеми зростання. – Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. – К., 2000. – С. 13-25.
Огнев’юк В., Радчук В. Управління освітою в Україні: аспектний аналіз теорії і практики. – Світло, 1996. – № 2. – С. 18-22.
