У висновках підведені підсумки дослідження, які виносяться на захист:
- Дослідження історії освіти УСРР 1920-х рр. відбувалося у руслі загальних тенденцій розвитку історичної науки. Радянські історики були змушені коментувати суспільні явища і процеси в галузі освіти через призму апологетики політики та практики комуністичної партії, що й привело історичну науку в полон догматичних, нерідко антинаукових стереотипів. На сучасному етапі вітчизняної історіографії, який розпочався після проголошення незалежності України і розпаду СРСР, відбулися якісні зміни у дослідженні та висвітленні історії освіти в УСРР у 1920-і рр., зумовлені, насамперед, звільненням історичної науки від марксистсько-ленінської ідеології та методології;
- В суспільно-політичній та науковій літературі 1920-х рр. були зроблені перші кроки у визначенні й розробці цілої низки питань історії освіти: суть української концепції та моделі освіти, відмінності системи освіти в УСРР і в РСФРР, організація та діяльність мережі загальної освіти дітей і дорослих, сітки професійної освіти, пролетаризація закладів спеціальної освіти тощо. У публікаціях 1920-х рр. позитивне відношення до оцінки запроваджуваної моделі освіти в республіці висловлювали її автори та прибічники, а негативне - прихильники російської моделі освіти;
- Сталінська практика уніфікації освіти не потребувала вивчення особливостей української концепції та моделі освіти, реальної освітньої практики в республіці. Тому в часи панування сталінізму звернення до історії освіти в УСРР 1920-х рр. відбувалося епізодично, лише в угоду ідейним та політичним мотивам, з метою пропаганди завоювань соціалізму. Політична практика 1930-х - першої половини 1^50-х рр. визначала тематику публікацій з історії освіти в УСРР. Але
торгівлі. Серія гуманітарні науки. - 1999. - №1. - С. 20-24; Лисенко М.С. Становлення середньої спеціальної освіти в Україні (1922-1930 рр.): Автореф. дис.... канд. іст. наук. - Харків, 2000; Майборода С.В. Державне управління вищою освітою в Україні: структура, функції, тенденції розвитку (1917-1959 рр.). - К., 2000;
Шарпатий В.Г. Діяльність М.О.Скрипника на чолі Наркомату освіти Радянської України (1927-1933 рр.): Автореф. дис.... канд. іст. наук. - Запоріжжя, 1994 та ін.
11
конкретно-історичний матеріал підпорядковувався концептуальним засадам освіти в РСФРР. Таким чином, спотворювалася реальна історична картина самобутньої моделі освіти в УСРР 1920-х рр.;
- У другій половині 1950-х - на початку 1990-х рр. історія освіти в радянській Україні непівської доби досліджувалася на основі класових, партійних позицій, в рамках ленінських уявлень про культурну революцію та радянську освіту. У "хрущовське десятиріччя" відбулася певна деталізація тематики з історії освіти, яка спрямовувалася на різні галузі освітньої сфери. Деякі дослідники звернулися до заборонених в часи сталінізму аспектів, зокрема, до українізації. У другій половині 1960-х - першій половині 1980-х рр. тематика досліджень розширилась, а радянські дослідники здійснювали так зване "поглиблене і всебічне вивчення" ленінської спадщини з питань освіти. Але ідеалізація ленінських ідей набула абсолютного характеру, тому інші погляди щодо організації освіти, які відстоювалися у 1920-і рр. частиною керівників освіти УСРР, категорично засуджувалися.
Зарубіжні історики намагалися по-іншому оцінити низку процесів і явищ в радянській освіті у 1920-і рр., акцентували увагу на тому, що замовчували або фальсифікували радянські дослідники.
В роки горбачовської "перебудови" здобутком науковців стала критика сталінізму в сфері культури і освіти, історики почали висвітлювати репресії щодо інтелігенції, проблеми українізації, започаткували переоцінку діяльності окремих керівників Наркомосу УСРР або тих чи інших подій і фактів освітянської політики в радянській Україні у 1920-і рр. Водночас новації виявилися незначними, так як переосмислення історії освіти здійснювалося на основі попередньої марксистсько-ленінської методології та модернізованої й осучасненої партійно-радянським керівництвом ленінської концепції соціалізму;
- Сучасний період історіографії освіти в УСРР у 1920-і рр. позначений якісними змінами у вивченні освітянської практики в радянській Україні. Значне місце в тематиці науковців посіли проблеми української концепції та моделі освіти, відбувається неупереджене вивчення історії різних ланок освіти, - від ліквідації неписьменності та загальної освіти дітей та дорослих до вищої освіти. Науковці активніше звертаються до питань державного управління освітою, підготовки, діяльності, умов життя освітян, українізації та коренізації освіти тощо. Але неупереджена розробка цих та інших питань історії освіти в УСРР 1920-х рр. вимагає продовження;
- Опрацювання та аналіз історіографічних джерел дозволяють обгрунтувати деякі історіографічні рекомендації. Поглибленого і всебічного вивчення вимагає проблема теоретичної розробки та обгрунтування української концепції та моделі освіти у 1920-і рр. Наукове пізнання концептуальних засад освіти в УСРР у 1920-і рр. неможливе без вивчення теоретичних дискусій і полеміки, які велись між представниками російської і української концепцій освіти.
Повноцінне відтворення історії кожної галузі освіти має відбуватися шляхом подальшої розробки таких важливих питань: мережа різних типів навчальних закладів, їх фінансування та стан матеріально-технічної і навчально-методичної бази, кадровий склад установ освіти, матеріальне забезпечення і соціальний статус педагогів, навчально-методична та наукова робота в освітніх закладах, учнівські та
12
студентські колективи та організації, діяльність Народного комісаріату освіти і його структурних підрозділів. По суті, йдеться про наукове переосмислення і детальне дослідження усіх складових інфраструктури системи освіти в УСРР у 1920-і рр.
У контексті дослідження окремих галузей освіти варто звернути увагу і на більш вузькі та ще недостатньо розроблені аспекти історії освіти в УСРР у 1920-і рр. Зокрема, у системі загальноосвітньої підготовки дітей спеціального наукового вивчення потребують причини, умови і практика організації в республіці дитячих будинків, яка особливо була поширена у 1920-1922 рр., результати та досвід діяльності цих будинків, причини ліквідації такої форми організації дитячих колективів. Певні потенційні можливості зберігає і науковий аналіз утворення й функціонування різних професійних курсів, професійних шкіл, вечірніх робітничих технікумів, учнівських бригад, навчальних майстерень, шкіл ФЗУ. Ще не висвітлені роль і місце вечірніх робітничих факультетів. Поглибленого дослідження вимагає мережа денних робітничих факультетів та підготовчих курсів. Поки що недостатньо вивчені проблеми кадрового складу освітніх установ:
кількісний і якісний склад вчителів шкіл і дитячих будинків, викладачів технікумів та інститутів; форми підготовки та підвищення кваліфікації викладачів інститутів;
матеріальне забезпечення та соціальний статус педагогів. З нових позицій необхідно узагальнити використання у навчальних закладах спеціалістів так званої "старої школи", взаємовідносини викладачів зі студентськими партосередками тощо. Зростає науково-пізнавальне і практичне значення узагальнення теоретичної і практичної спадщини керівників Наркомосу УСРР 1920-х рр. - Г.Ф.Гринька, Я.П.Ряппо, 0.Я.Шумського, А.Приходька та ін.
| 