У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, суттю якого було виявлення особливостей змісту освітньої діяльності земств Чернігівської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття, а також визначення внеску окремих земських діячів у розвиток національної освіти. Реалізовані мета й завдання дослідження дають можливість зробити наступні висновки й запропонувати рекомендації, які мають теоретичне й практичне значення. 1. Аналіз наукової літератури та архівних документів за темою дослідження дозволили систематизувати і виокремити групи документів щодо освітньої діяльності земств Чернігівської губернії (нормативні документи Міністерства народної освіти Російської імперії; документи органів земського самоврядування; матеріали періодики; статистичні, науково-популярні, публіцистичні, епістолярні праці діячів земств Чернігівської губернії та інших авторів, які торкалися питань освітньої діяльності земств Чернігівщини) і визначити основні напрями дослідження. 2. У дисертації конкретизовано умови становлення земської освітньої діяльності земств Чернігівської губернії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: в Російській імперії: всезростаюча суспільна економічна й політична криза; соціальні реформи після відміни кріпосного права, могутній громадсько-політичний і громадсько-педагогічний рух, дві тенденції у розвитку освіти – офіційна самодержавна політика царизму і інша, яка відображала демократичні прагнення суспільства; в Україні: постійні заборони і переслідування з боку царизму всього українського: мови, літератури, школи, освіти; проростання західноєвропейських ідей на українському ґрунті – національне й загальнолюдське виховання, науковий характер навчання й виховання, увага й повага до особистості людини; поширення ідеї народності школи і виховання; в Чернігівській губернії: переважання сільськогосподарського виробництва; протистояння клерикальній політиці самодержавства; боротьба земств Чернігівщини за запровадження української мови викладання у школах; просвітницька діяльність чернігівської громади, “Просвіти”. 3. В основу періодизації освітньої діяльності земств Чернігівської губернії покладено боротьбу учасників земств за модернізацію освітньої справи в регіоні на засадах всеобучу, природовідповідності і народності виховання в контексті соціально-економічних, суспільно-політичних змін, реформ і контрреформ, які здійснювалися у галузі народної освіти в Російській імперії. У цьому зв’язку визначено і охарактеризовано наступні чотири періоди освітньої діяльності земств Чернігівської губернії: 1-й (1865–1876 рр.) – період становлення земської освітньої діяльності, реконструкції існуючих і відкриття перших земських шкіл, вирішення питання підготовки вчителів для народних шкіл; 2-й (1876–1894 рр.) – період утисків земської діяльності з боку самодержавства, пов’язаний з політичною реакцією і контрреформами у галузі освіти; 3-й (1894–1908 рр.) – період, пов’язаний з виникненням нової революційної ситуації, могутнім громадсько-педагогічним і національно-визвольним рухом пригноблених націй і народностей Російської імперії, активізацією діяльності губернського земства; 4-й (1908–1918 рр.) – боротьба українського народу за національну освіту і школу, період планомірного втілення в життя програми розширення мережі народних шкіл для упровадження Закону про загальне безкоштовне початкове навчання. 4. У дослідженні встановлено, що найважливішими напрямами освітньої діяльності земств Чернігівської губернії були: організація і дидактичне забезпечення земської народної школи, початкової та середньої професійної освіти, соціально-просвітницька діяльність, організація і фінансування дитячих притулків, підготовка учительських кадрів. Мета освітньої діяльності земств полягала у підвищенні рівня освіченості і культури всього населення губернії (і в першу чергу сільського), незалежно від статі і стану, прищеплення навичок самоосвіти і створення умов для її набуття. Земства вбачали в цьому шлях до покращення економіки, зокрема, прискорення розвитку сільськогосподарського виробництва. Вся діяльність земств була пронизана ідеєю народності виховання. Культурними центрами для реалізації цієї мети на селі стали земські навчальні заклади, а провідниками – вчителі земських шкіл. Зміст освітньої діяльності земств Чернігівської губернії полягав: у пріоритетності фінансування; у створенні і покращенні матеріальної бази земських навчальних закладів і соціально-просвітницьких заходів, забезпеченні їх необхідним навчальним приладдям і дидактичним матеріалом; у розширенні можливостей здобуття професійної освіти для дітей сільського населення й водночас забезпеченні регіону кваліфікованими кадрами, яких потребували початкова школа і тогочасний розвиток промислового й сільськогосподарського виробництв; у координації зусиль губернського і повітових земств з громадськими товариствами і приватними особами у вирішенні освітніх питань; у налагодженні чіткої, вичерпної освітньої статистики; у численних клопотаннях перед Міністерством освіти щодо поліпшення навчання в земських закладах. Специфіка діяльності освітньої діяльності земств полягала у їхньому відкритому характері, поєднанні теорії з практикою, народності, доступності, демократичності і гуманізації у навчанні і підвищенні культурно-освітнього рівня населення. Це досягалося шляхом поєднання розумового, морального, естетичного, фізичного, трудового виховання. Методи освітньої діяльності земств Чернігівської губернії пов’язані з навчально-виховним процесом в земських навчальних закладах початкової і професійної освіти, закладах соціального виховання і позашкільних заходах. Найбільш вживаними словесними методами навчання були розповідь, лекція, бесіда, пояснення; серед наочних: ілюстрація, демонстрація; за логікою передачі інформації: індуктивні, синтетичні, аналітико-синтетичні, репродуктивні; за організацією самостійної роботи: робота з книгою, письмові, лабораторні, практичні роботи. Основними формами освітньої діяльності земств Чернігівської губернії були: шкільні (урочні та позаурочні) і позашкільні (недільні школи і заняття для дорослих, організація вистав, концертів, народних читань, екскурсій тощо). 5. Становлення земської освітньої системи Чернігівської губернії значною мірою залежало від активної життєвої позиції представників інтелектуального осередку чернігівської громадськості, які істотно впливали на формування громадської і педагогічної думки, на просування освітніх справ, на порушення численних клопотань щодо розширення компетенції земств у освітніх питаннях, виступали в оборону української мови і права визнання українського народу. Помітний внесок в земську освіту Чернігівщини зробили Є. Андрієвський, І. Борковський, Л. Глібов, Б. Грінченко, М. Долгоруков, М. Коцюбинський, Т. Лубенець, С. Ніс, І. Рашевський, О. Русов, В. Тарновський, Ф. Уманець, І. Шраг та ін. 6. На основі результатів дослідження розроблений і впроваджений у зміст професійної підготовки вчителів та післядипломної освіти педагогічних працівників спеціалізований навчальний курс “Освітня діяльність земств Чернігівської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття”. Урахування основних результатів дисертаційного дослідження, виявленого досвіду освітньої діяльності земств Чернігівської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття дає можливість: міським органам самоврядування творчо підійти до впровадження в життя позитивного досвіду діяльності земських органів самоврядування з більш ефективного залучення громадськості, меценатів до вирішення низки освітніх і господарчих питань, підтримки громадських організацій, діяльність яких спрямована на покращення справи виховання дітей; використати матеріали дисертаційного дослідження: в процесі підвищення кваліфікації працівників освіти в системі післядипломної вузівської підготовки; школам і іншим навчальним закладам в контексті вивчення історії рідного краю. Дисертація не вичерпує всіх аспектів проблеми. В подальшому детальніше можуть бути вивчені питання організації навчально-виховного процесу у виправно-трудовій колонії для малолітніх злочинців, роботи училищної комісії, пошуку невідомих імен земських діячів, які залишили помітний слід на освітянській ниві і дослідження їх педагогічної спадщини. |
