На основі аналізу історико-педагогічної літератури, архівних документів, першоджерел у дисертації здійснено цілісний аналіз науково-просвітницької (освітньо-педагогічної) діяльності Івана Семеновича Орлая, узагальнено та обґрунтовано особливості організаційно-педагогічної та науково-методичної роботи вченого, актуалізовано досвід діяльності в Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька і Рішельєвському ліцеї в Одесі. 1. До соціально-педагогічних передумов виникнення і розвитку наукових ідей та діяльності І.С. Орлая у сфері науки, освіти і культури в Україні наприкінці XVIII – початку XIX ст. відносимо: суспільно-політичні та соціально- економічні фактори: зміни в суспільно-політичному та соціально-економічному житті як Російської, так і Австро-Угорської імперій на зламі віків, розпад феодального устрою, формування передової суспільної й педагогічної думки, зародження процесу самовизначення націй та національного відродження, необхідність реформування системи освіти, її централізації, що визначили прогрес у шкільній справі, у розвиткові народної освіти та педагогічної думки, високий рівень освіченості й культури, сприйняття ним ідей українського Просвітництва, співпрацю з відомими науковими діячами (Е. Кантом, Ф. Янковичем де Мирієво). За результатами наукового аналізу констатуємо, що шкільні реформи в Австрії (у підавстрійській Україні як її складовій) на той час мали досить прогресивний характер серед інших країн Європи, тоді як у Російській імперії реформування системи освіти лише передбачалося, до того ж за австрійським зразком. У процесі дослідження виявлено, що І.С. Орлай був носієм європейської освіти і культури, здобув ґрунтовну середню освіту за австрійською системою “Ratio educationis”, яка на той час вважалася найпрогресивнішою в Європі. 2. Виявлено, що громадський діяч, просвітник, медик, історик, етнограф, талановитий педагог та організатор І.С. Орлай був яскравим представником прогресивних сил кінця XVIII – початку XIX ст., теоретико-практичний внесок якого у вітчизняну та світову науку важко переоцінити. Прагнення різнобічно себе зреалізувати у вивченні історичного минулого рідного народу, у пошуках, обґрунтуваннях перейшло з Просвітництва в чітко визначеному національному напрямі. Таким чином, філософські начала українського Просвітництва, трансформовані через особистісне сприйняття і світоглядну призму вченого, знайшли свій розвиток у його переконаннях, прогресивних педагогічних поглядах, були реалізовані в діяльності навчальних закладів і стали плідним підґрунтям розвитку демократичних ідей серед колег і учнів, а наукова діяльність І.С.Орлая в галузі медицини, історії, етнографії, археології має важливе значення для названих наук і сьогодні, оскільки саме завдяки їй збережено цінні відомості про життя українського народу в різні історичні епохи. 3. З’ясовано й охарактеризовано історико-культурно-філософські чинники, які сприяли формуванню і розвитку науково-педагогічного світогляду, що базувався на глибоких енциклопедичних знаннях, гуманістичному та раціоналістичному підходах, відзначався свободою мислення, прогресивним характером, демократизмом духу, критичністю та конструктивністю теоретичних ідей. Проведене дослідження засвідчило, що на формування світогляду І.С.Орлая вплинули як фактори суспільного, соціального, навчального, наукового, професійного середовища, так і безпосереднє знайомство з передовими вченими-просвітниками, захоплення філософською просвітницькою ідеологією. 4. Розкрито зміст та визначено основні напрями науково-просвітницької діяльності І.С. Орлая. Доведено, що головними напрямами науково-просвітницької діяльності І.С.Орлая були: організаційно-науково-методичний, дослідницький, організаційно-навчальний та просвітницький. 5. За результатами дослідження історико-педагогічної літератури, архівних документів розроблено наукову періодизацію діяльності вченого (1789-1829 рр.), де визначено такі періоди: I – пошуково-пропедевтичний (1789-1792), II – організаційно-науковий (1793-1808), III – дослідницький (1809-1820), IV – організаційно-педагогічний (1820-1829). 6. Проаналізовано й узагальнено особливості організаційно-педагогічної та науково-методичної роботи І.С. Орлая, практичний досвід його діяльності в Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька та Рішельєвському ліцеї. Визначено пріоритетні напрями педагогічної діяльності вченого-педагога: удосконалення змісту існуючої освіти; втілення принципів гуманізму, демократизму, природовідповідності; розробка й упровадження нових методів, форм та прийомів навчання; турбота про загальне навчання та виховання всіх дітей у державі та відстоювання ідеї безстановості школи; виховання кваліфікованих педагогічних кадрів для різних типів навчальних закладів в Україні; залучення до викладацької діяльності кращого вітчизняного наукового потенціалу; розробка та впровадження у навчально-виховний процес ввірених йому навчальних закладів нових засобів навчання. Визначено провідні тенденції і особливості розвитку навчально-виховного процесу Ніжинської гімназії та Рішельєвського ліцею (1820-1829): гуманізація, дотримання принципу демократичності, гуманітаризація, індивідуалізація, інтеграція знань у змісті навчальних дисциплін, педагогічна доцільність, забезпечення систематичності, чіткості, доступності у викладанні, сприяння творчому підходу викладачів до викладання предметів (М.Г.Бєлоусов, Ф.Й.Зінгер, С.М.Андрущенко, К.С.Павлов, М.М.Лєпка, В.Ф.Пахман, П.А.Архангельський, М.Д.Курляндський), визнання вирішальної ролі виховання у формуванні особистості, активізація позанавчальної діяльності вихованців і сприяння виявленню творчих здібностей (аматорський театр, хор, струнний оркестр, танцювальний гурток, гурток малювання, систематичне відвідування бібліотеки, ведення рукописних журналів та альманахів). Доведено, що І.С. Орлай, працюючи на посаді директора Гімназії вищих наук у Ніжині, за короткий період зміг перетворити цей заклад в одну з найкращих на той час вітчизняних навчально-виховних інституцій. Прогресивні нововведення вченого-педагога стосувалися вдосконалення вивчення мов, фізики, хімії, історії; особливою була турбота про наукову та матеріальну базу закладу (здійснено перехід на навчання за кабінетною системою); демократичні погляди викладачів прищеплювалися вихованцям і сприяли формуванню вільної особистості. Плідною була також діяльність вченого на посаді директора Рішельєвського ліцею в Одесі. І.С. Орлай створив новий статут цього закладу, який сприяв успішним організаційним та методичним перетворенням. Директор виступав проти майнової диференціації учнів, вважав, що всі діти повинні мати рівні стартові права. Учений працював над змістом навчальних програм з предметів, що викладалися в ліцеї. Позитивні результати дала також послідовна і виважена кадрова політика. Він запрошував до праці лише високоосвічених викладачів з передовими суспільними поглядами, які мали відповідну освіту та позитивну репутацію. Навчальні заклади, де він працював, за короткий період стали тими суспільними центрами, де навчалися й виховувалися громадяни держави зі свідомим поглядом на суспільні обставини і щирим прагненням змінити світ у бік прогресу. 7. Результатами наукового дослідження доведено, що І.С. Орлай є видатним освітнім діячем. Просвітницькі переконання та ідеали, масштабність мислення, енциклопедичність знань, широта розгорнутої діяльності, авторитет і визнання в європейському науковому просторі, безумовно, є актуальними для сучасного періоду розвитку національної системи освіти. Наукова, дослідницька, педагогічна, організаційна діяльність І.С. Орлая є яскравим прикладом служіння рідному народові і батьківщині. Адже безупинне прагнення до досконалості, широка науково-просвітницька діяльність, віра в суспільно-перетворююче значення освіти та її універсальність для становлення гуманістичних, загальнолюдських та національних цінностей людини як особистості були і є кращими українськими освітніми традиціями. Результати наукового пошуку дають підстави вважати, що поставлені завдання виконані, а одержані наукові висновки мають важливе значення для подальшого розвитку теорії та історії педагогіки. Безумовно, наше дослідження не вичерпує всіх питань, пов’язаних із діяльністю І.С. Орлая, цієї видатної особистості, котра зуміла проявити себе в різних галузях наук. На нашу думку, перспективними напрямами подальших досліджень могли б стати теми участі вченого в організації медичної освіти, історико-етнографічні дослідження. Багатогранна спадщина вченого вказує на сучасні пріоритети й орієнтири національно-культурного розвитку України і може бути з успіхом використана для розбудови вітчизняної системи освіти, а його особистість гідна бути взірцем для кожного свідомого українця. Основний зміст роботи відображено у таких публікаціях: 1. Доброскок І.І. Педагогічна діяльність І.С. Орлая в Ніжинській гімназії // Теоретичні питання освіти та вихованн: Зб. наук. пр. / Упор. Михайличенко О.В. – К.: КДЛУ, 1996. – 216 с. – С. 97 – 100 2. Доброскок І.І. Педагогічна діяльність І.С. Орлая в Рішельєвському ліцеї // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. Випуск 6 / За заг. редакцією Євтуха М.Б., укладач Михайличенко О.В. – Суми: “Наука”, 1999. – 224 с. – С. 195-197 3. Доброскок І.І. Педагогічні ідеї Івана Семеновича Орлая // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. Вип. ІХ. / За заг редакцією Л. Льогенького та В. Сипченка – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2000. – 359 с. – С.343-346 4. Доброскок І.І. Педагогічна діяльність І.С. Орлая // Людинознавчі студії: Зб. наук. пр. Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка / Ред. кол. Т. Біленко, П. Каплюк, М. Чепіль та ін. – Дрогобич: НВЦ “Каменяр”, 2003. – Випуск сьомий. – 256 с. – С.183-193 5. Доброскок І.І. Внесок Орлая у медичну науку // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. Вип.XII. / За заг редакцією проф. В.І. Сипченка – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2004. – 354 с. – С.39-48 6. Доброскок І.І. Історико-етнографічні дослідження І.С. Орлая, їх вплив на становлення вітчизняної історичної науки та впровадження в навчально-виховний процес // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. Випуск 26. / За заг. редакцією академіка АПН України Євтуха М.Б., – укладач – О.В. Михайличенко. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2004.– 134 с.– С.106-111 7. Доброскок І.І. Вплив І.С. Орлая на організацію вітчизняної системи освіти // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб.наук.пр. Випуск 29. / За заг. редакцією академіка АПН України Євтуха М.Б., – укладач – О.В. Михайличенко. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2005.– С. 131-136 8. Доброскок І.І. Сутність педагогічної діяльності І.С. Орлая // Матеріали доповідей та статей Всеукраїнської науково-практичної конференції “Сім’я та родинне виховання в українській етнопедагогічній культурі”.– Переяслав-Хм., 2004.– С. 32-40 9. Доброскок І.І. Історико-культурно-філософські чинники формування і розвитку науково-педагогічного світогляду та просвітницьких поглядів Івана Семеновича Орлая // Матеріали другої Міжнародної наукової конференції: “Соборність України: історична спадщина і виклики часу”.– Переяслав-Хм., 2005.– С.75-91 Анотації |
