Дисертаційна робота розвиває науково-методичну основу оцінки ефективності регулювання процесів структурної трансформації промислового виробництва. В роботі поглиблено уявлення щодо сутності структурних зрушень в умовах перехідної економіки, розроблено методи оцінки ефективності структури промислового виробництва, запропоновано науково-методичні основи регулювання та прогнозування структурних змін та обґрунтовано ефективні структурні сценарії розвитку промисловості за видами економічної діяльності на перспективу. 1. Дослідження методологічних основ формування ефективної структури промисловості показало, що поліпшення ситуації у виробничій сфері, трансформація структури промисловості не можливі без нових виважених підходів до вдосконалення управління структурними зрушеннями. При цьому слід врахувати не тільки економічні, але й соціальні наслідки структурної трансформації, особливості розвитку як вітчизняного промислового виробництва, так і досвід зарубіжних країн. В роботі розширено класифікацію факторів, що впливають на формування та ефективність структури промислового виробництва, та доведено, що в сучасних умовах поряд з традиційними факторами виробництва переважним стає вплив ринкових факторів, особливо їх перехідних форм, пов’язаних з трансформаційними процесами. 2. Для посилення дієвості регулюючих заходів структурної політики в напрямах підвищення прогресивності та ефективності структурних зрушень в роботі запропоновано методичний підхід з використанням міжгалузевих (міжвидових) співвідношень у виробництві продукції, який дозволяє оцінювати прогресивність структури промислового виробництва та її змін. Оцінку ефективності структурних змін пропонується вести за двофакторною моделлю, через вплив показників питомої ефективності кожної галузі (виду діяльності) і зміну їх частки в загальному обсязі виробництва. 3. Проведений в дисертаційній роботі аналіз показав визначальну роль промисловості (зокрема її структури) у створенні підвалин для економічного відродження країни. В Україні представлені всі основні види промислової діяльності, притаманні індустріально розвинутим країнам, але структурні пропорції, що склалися між ними, виявилися неефективними в умовах ринкової економіки. Відсутність послідовної структурно-інвестиційної політики обумовила навіть збільшення структурних диспропорцій. Галузі з низьким рівнем технологічної переробки виробляють поки що переважну більшість (2/3) промислової продукції, тоді як частка машинобудування в 2-3 рази нижча, ніж в розвинутих країнах світу. Такі тенденції посилюються в умовах нерегульованого середовища, зростає витратна складова економіки з низьким рівнем накопичення та інвестування. Подолання цих тенденцій потребує підвищення ролі держави в проведенні активної структурної політики через прийняття відповідної державної програми. 4. На основі розробленої методики отримані показники кількісної оцінки ефективності структурних змін у промисловості, які свідчать, що через низьку питому ефективність виробництва у більшості галузей (видів діяльності) наявний потенціал зростання ВВП за рахунок структурних змін у промисловому виробництві не використовується. Для підвищення ефективності структурних процесів пропонується впровадити у господарську практику запропоновану методику факторної оцінки ефективності структурних змін, яка дозволить підняти дієвість державного регулювання структурою промислового виробництва. 5. Економічно ефективна і соціально орієнтована структура промисловості повинна базуватися на створенні активного інвестиційного ринку, впровадженні стратегії ресурсозбереження, стимулюванні наукоємних видів діяльності, особливо важливих для “технологічного прориву” та реалізації інноваційної моделі розвитку. Для визначення перспективних варіантів структури промислового виробництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів щодо підвищення ефективності та посилення інноваційної спрямованості промислової структури в роботі запропоновано систему розрахунків (алгоритм) з урахуванням показників ретроспективного періоду та прогнозних факторів. Її критеріями виступають цільові індикатори прогресивності структурних зрушень та ефективності промисловості, значення яких на перспективу визначаються концептуально з урахуванням ємності внутрішнього ринку, платоспроможного попиту населення та державної політики структурного регулювання ринку. 6. Здійснення цільових розрахунків розвитку промисловості на період до 2015 р. з оцінкою впливу структурних зрушень на ефективність промислового виробництва довело, що на сучасному етапі розвитку промисловості головна увага має бути зосереджена на підвищенні питомої ефективності галузей (видів діяльності) обробної промисловості, оскільки при існуючому рівні їх ефективності отримати суттєвих позитивних результатів від структурних зрушень не можливо. Структурна складова ефективності починає діяти тільки за умов суттєвого підвищення загального рівня і диференціації питомої ефективності виробництва за видами діяльності відповідно до їх технічного рівня, глибини технологічного перероблення та інноваційної складової у виробництві продукції. 7. Враховуючи основні ризики та ускладнення, викликані глобалізацією економічного розвитку, в роботі обґрунтована позиція автора, що поліпшення структури промислового виробництва, відродження функціонування прогресивних видів діяльності має спиратися на державні важелі ринкового регулювання: зниження податкового навантаження, обмеження необґрунтованих пільг і лобіювання окремих виробництв, підвищення платоспроможного попиту населення, стимулювання інноваційної спрямованості виробництва та експорту, реформування ринку праці, оновлення виробничих фондів, підтримка промислової орієнтації малого та середнього бізнесу, інвестиційної спрямованості програм приватизації. Проведення такої політики сприятиме накопиченню інвестиційного потенціалу для прискореного розвитку реального сектору економіки та забезпеченню ефективних структурних змін у промисловості. |