У дисертації проведене теоретичне узагальнення і обґрунтоване вирішення наукового завдання, що полягає у розробці методичних підходів та здійснення оцінки економічного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростання власного капіталу, як основи економічного розвитку. Розроблений алгоритм призначений для використання у процесі прийняття управлінських рішень на різних рівнях економічної роботи і є інструментом для проведення аналізу, оцінки і прогнозування економічного розвитку сільськогосподарських підприємств. Результати роботи дають підстави для таких висновків: 1. Аграрний сектор Сумської області знаходиться в процесі адаптації основних галузей виробництва до ринкових умов, реформування відносин власності, реструктуризації основних засобів виробництва та ін. Процес супроводжується значним спадом виробництва, низьким рівнем його ефективності, збитковістю значної частини господарств. Так, виробництво валової продукції (в співставних цінах) за період з 1990 по 2002 рік знизилось на 837,9 млн. грн., або на 66,9%, собівартість виробництва зернових підвищилась в 2,6 рази, цукрових буряків - в 2 рази, насіння соняшнику - в 1,5 і т.д., частка збиткових господарств збільшилась і у 2002 році досягла 61,3%. Різко змінилось співвідношення продукції основних галузей. Зокрема частка продукції рослинництва зросла за цей період з 36,1% до 54,9%, а частка продукції тваринництва відповідно зменшилась. Різко зменшилось поголів’я тварин, а в окремих господарствах ця галузь практично ліквідована. 2. Аналіз показує, що в реальній дійсності спостерігається значна диференціація результативних показників суб’єктів господарської діяльності в цілому та різний рівень використання ресурсного потенціалу. Використання в цьому зв’язку окремих методів статистичного аналізу, за умови обмеженої інформації хоча і дає можливість дослідити тенденції в зміні економічних і виробничих показників, але без розкриття економічної суті самого стану і процесу виробництва, неможливо визначити вплив тих чи інших факторів і в кінцевому підсумку з’ясувати необхідні важелі піднесення економіки. 3. В умовах існуючих протиріч між потребами стабілізації і нарощування виробництва та макро- і мікроекономічними умовами, які стримують такий розвиток, виникає необхідність, в першу чергу, з’ясувати сутність самої категорії “економічний розвиток” стосовно сільськогосподарського підприємства з урахуванням умов ринкового середовища та прийнятої концепції сталого розвитку. В результаті вивчення цього питання, категорія “економічний розвиток” розглядається як така, що характеризує динамічний процес ефективного господарювання окремого підприємства в результаті раціонального поєднання та використання різних факторів виробництва в гармонійному зв’язку з екологічним та соціальним факторами. Таке визначення економічного розвитку сільськогосподарського виробництва дає підстави для методичного обґрунтування його критерію через поняття «рівень». Під ним розуміється значення окремих чи комплексних показників, що використовуються для проведення оцінки та аналізу економічного розвитку. Оцінювати рівень економічного розвитку слід на основі глибокого комплексного підходу, беручи до уваги організаційні, виробничі та фінансові аспекти. 4. Для з’ясування і вибору показників, що визначають економічний розвиток сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах, автором здійснена класифікація чинників економічного розвитку. Вона дозволила виділити ті з них , які залежні від підприємства, а значить керовані ним, та ті, що не залежать, проте мають вплив на його розвиток. Відмічається зростання впливу на економічний розвиток зовнішніх чинників, що вимагає від підприємств їх врахування та коригування своїх цілей та технологій. Керовані підприємством чинники в подальшому будуть включені до алгоритму оцінки економічного розвитку. 5. Встановлено, що підходи до оцінки економічного розвитку вивчені недостатньо. Запропонована оцінка економічного розвитку за єдиним комплексним показником має значні переваги, оскільки дає можливість дати кількісний вираз рівня економічного розвитку сільськогосподарського виробництва і проводити моніторинг та аналіз економічного розвитку в динаміці, визначати рейтинги. Узагальнюючи сутність економічного розвитку, автор приходить до висновку, що в умовах перехідного періоду до ринкової економіки важливим є вибір напрямків використання наявних ресурсів (факторів) з позицій забезпечення довгострокових завдань в пріоритетних галузях виробництва.
Виявлено тісну кореляційну залежність між показниками трудомісткості, матеріаломісткості та рентабельністю виробництва основних видів сільськогосподарської продукції (зерна, молока, цукрових буряків, яловичини), що дає підстави для спрямування організації роботи в цих напрямах. Зі зміною форм власності і появою приватного капіталу змінюються функції управління ним з боку держави, в результаті чого зменшується її вплив в процесах управління капіталом в загальній системі державного регулювання. Капітал іде у сфери бізнесу і корпоративні структури. Постає потреба моніторингу використання власного капіталу. 7. Розробка багатофакторної регресійної моделі оцінки економічного розвитку, яка виконана на основі вивчення впливу ефективності використання основних факторів виробництва (праці, землі, основного та оборотного капіталу) на зростання власного капіталу та її застосування стосовно сільськогосподарського виробництва Сумської області, дало можливість побудувати рейтинг районів, виявити такі, що мають позитивне значення рівня економічного розвитку (тобто, такі, що економічно розвиваються) та ті, що мають його від’ємне значення, що означає відсутність економічного розвитку. За допомогою даної регресії можна визначити оптимальні напрямки підвищення рівня економічного розвитку на основі ефективного використання наявних ресурсів: збільшення виробництва товарної продукції, розширення земельних угідь, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці чи інших керованих факторів виробництва. 8. Фінансова стійкість підприємства є одночасно і важливим чинником економічного розвитку, і його наслідком. Тому для поглибленої оцінки та аналізу економічного розвитку пропонується оцінка фінансової стійкості. Комплексний показник фінансового стану підприємства включає основні фінансові коефіцієнти: автономії, покриття, маневреності, абсолютної ліквідності, співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, які в цілому характеризують фінансову стійкість та незалежність підприємства. Узагальнена оцінка фінансової стійкості, що проведена за комплексним показником, вказує на нестійкий фінансовий стан сільськогосподарських підприємств Сумської області, що в свою чергу пояснює низький рівень економічного розвитку сільськогосподарського виробництва. 9. Для комплексної оцінки використання капіталу пропонується інтегральний показник, до складу якого включені показники, що характеризують ефективність використання його окремих складових. Інтегральний показник використання капіталу пропонується для проведення оцінки та аналізу використання капіталу підприємств, як такий, що характеризує організаційний аспект господарювання. 10. На відміну від існуючої методики, показник фондовіддачі основних засобів автором пропонується визначити як відношення виручки від реалізації продукції (без ПДВ) до середньорічної залишкової вартості основних засобів, яка відображає їх реальну вартість. 11. В роботі приведено характеристику інформаційного забезпечення по проведенню оцінки економічного розвитку сільськогосподарських підприємств та розроблені і запропоновані конкретні пропозиції з оцінки економічного розвитку сільськогосподарського виробництва, використання яких дозволить управлінським органам на всіх рівнях проводити моніторинг економічного розвитку, відстежувати негативні тенденції, аналізувати їх причини, прогнозувати виробничу діяльність та економічний розвиток. Інформація, що необхідна для проведення розрахунків з оцінки економічного розвитку за запропонованою методикою, міститься в бухгалтерській фінансовій та статистичній звітності, а значить є доступною для різних користувачів. |
