Представлене дисертаційне дослідження присвячено розв'язанню актуальної наукової проблеми, а саме вдосконаленню методології оцінки фінансового стану виробничих підприємств. Робота ґрунтується на використанні фундаментальних положень економічної теорії, фінансового менеджменту, загальних та спеціальних методів наукового аналізу, також використовується широке коло вітчизняних та зарубіжних публікацій і даних щодо результатів діяльності підприємств із виробництва машин і устаткування. Це дозволило одержати наведені нижче результати. 1. Фінансовий аналіз, предметом якого є фінансово-економічні відносини, охоплює всі сторони та види ділової активності підприємств, посідає важливе місце у забезпеченні їх ефективної діяльності. Фінансова стійкість суб’єктів господарювання має велике значення для підтримання темпів економічного зростання країни в цілому. Втім, динаміка основних фінансових показників за секторами економіки України: коефіцієнта поточної ліквідності, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності, відношення заборгованості до активів, відношення заборгованості до власного капіталу, зміни чистого робочого капіталу, зміни частки запасів у складі оборотних коштів - свідчить про незадовільний фінансовий стан вітчизняних підприємств. 2. Однією з істотних проблем управління підприємствами є відсутність надійного інструментарію аналізу фінансового стану, що, у свою чергу, обумовлюється нерозвиненістю методології. Основними недоліками методологічної бази є: недосконало сформована термінологічна основа аналізу; логічно не визначена послідовність його проведення; часто суперечливе пропонування розрахунків значної кількості показників тощо. Отже, актуальним у зв’язку з накопиченням критичної маси науково-практичних досліджень є узагальнення їх результатів до рівня спроб формування методології оцінки фінансового стану, тобто визначення концептуальних методологічних засад оцінки фінансового стану. 3. Система методологічних компонентів оцінки фінансового стану підприємств складається з визначення поняття фінансового стану й принципів формування підходу до конструювання його якісної моделі, систематизації кола управлінських завдань оцінки, вибору методу аналізу моделі та конструкції оцінювання, формулювання підходів до специфікації моделі й розробки її інструментальних характеристик. Особливості управлінських задач, у яких використовуються результати аналізу, обумовлюють вибір методу аналізу моделі та конструкції його оцінювання. Формулювання підходів до специфікації моделі у термінах фінансових показників обумовлює загальну конструкцію моделі та принципи отримання результату. Фактично йдеться про три підходи: представлення результатів аналізу як значень переліку певних фінансових коефіцієнтів з подальшою інтерпретацією; об’єднання результату у формі інтегрального показника та оцінку в термінах дискретних інтервалів. Підходи до формування інструментальних характеристик методики ґрунтуються на специфіці вирішуваних управлінських завдань і спрямовані на забезпечення ясної та зрозумілої інтерпретації результатів. 4. Економічна наука знаходиться у пошуку методів прогнозування фінансової невдачі підприємств. Якщо критерієм вибору того чи іншого методу вважати якість результатів прогнозування, то важко віддати перевагу конкретному. Вибір кожного разу здійснюється залежно від кваліфікації аналітика, наявної інформації та специфіки завдань аналізу. 5. Попередній аналіз поняття фінансового стану підприємств ґрунтувався на частотному аналізі визначень, поданих у вітчизняних публікаціях наукового й методичного характеру. Це дозволило визначити, як у вітчизняній науці і практиці представлено зміст поняття “фінансовий стан підприємства”. Відповідно до результатів сутнісного аналізу фінансовий стан підприємства є комплексною оцінкою результату взаємодії елементів фінансово-економічних відносин, яка є похідною від обсягів наявних фінансових ресурсів, їх розміщення та якості використання. У дисертаційному дослідженні поняття фінансового стану підприємства визначається як зважена структура джерел фінансування майна підприємства, ступінь використання його активів, що дозволяють йому за умов даної ліквідності та ризику генерувати грошові потоки, достатні для постійного відновлення операційної діяльності на заданому рівні. 6. Виходячи з наведеного визначення та зважаючи на результати дослідження методологічних компонентів, розроблено теоретичну модель, що не суперечить методологічному принципу причинно-наслідкової ієрархії. Показник фінансового стану представлено інтегровано як прибутковість власного капіталу. Він оцінює ступінь забезпечення добробуту власників, що є основною задачею фінансового управління; узагальнює досягнення підприємством таких показників ефективності, як прибутковість діяльності, собівартість продукції, оборотність обігових коштів, співвідношення змінних і постійних витрат тощо. До пояснювальних змінних увійшли: боргове відношення, забезпеченість власними обіговими коштами, ліквідність, операційний та фінансовий леверідж й темпи досяжного росту. 7. Емпірична перевірка моделі, що здійснювалася на основі фінансових звітів 50 підприємств із виробництва машин і устаткування за період 2002-2006 рр., показала достатню достовірність моделей. Результати дослідження в їх емпіричній частині можуть використовуватися для вирішення таких управлінських завдань: за стадіями управлінського циклу (визначення цілей, ситуації, виявлення проблем, проектування рішень, вибір варіанта та прийняття рішення, контроль результатів їх реалізації); для задоволення інтересів різних замовників, від власників до кредитних установ і державних органів; за змістом завдань як у нормативному, так і в позитивному контекстах; для вирішення завдань оперативно-тактичного й стратегічного спрямування розвитку підприємств. |
