Анотація до роботи:

Шевченко Л.С. Палацово-паркові ансамблі Полтавщини XVIII-XIX століть Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури зі спеціальності 18.00.01 Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2003.

На підставі аналізу історіографічних матеріалів у дисертації відтворено цілісну картину розвитку палацово-паркових ансамблів Полтавщини XVIII-XIX століть. Виявлені та проаналізовані основні історичні й соціально-економічні передумови появи і розвитку садибних комплексів у регіоні. Встановлена періодизація палацово-паркового будівництва Полтавщини у досліджуваний період. Визначені основні чинники впливу та їх значимість у певні еволюційні періоди палацово-паркових ансамблів. Визначені закономірності стилістичної, функціональної, архітектурно-планувальної, композиційної побудов садибних комплексів (будівель і паркових територій); виявлено вплив російської архітектурної школи на їх формування. Визначені регіональні особливості палацових комплексів та принципи садибного паркобудування, притаманні Полтавському регіону. Результати дослідження доповнять розділи історії української архітектурної спадщини і можуть бути використані у лекційних курсах вищих навчальних закладів; у підготовці відповідних публікацій та наукових збірників; у практичному проектуванні аналогічних об’єктів й коректному розв’язанні питання щодо відтворення, реставрації та використання у сучасних умовах збережених палацово-паркових ансамблів Полтавщини.

1. Стан наукових досліджень у галузі палацово-паркового будівництва Полтавщини дає змогу констатувати недостатню опрацьованість цієї про-блематики у контексті історії архітектури України в цілому. Попередні дослідження не мали на меті створення цілісної картини розвитку садибних комплексів регіону і стосувалися лише найбільш відомих значних об’єктів.

2. Установлено, що поява палацово-паркових ансамблів на Полтав-щині у XVIII-XIX ст. була підготовлена суспільно-політичними й соціально-економічними передумовами та стала новим явищем у досліджуваний період. Палацово-паркове будівництво пройшло певний еволюційний шлях із відповідними закономірностями стилістичної побудови комплексів: від початку XVIII ст. (перші будинки у садибних комплексах у традиціях української народної архітектури), через середину-кінець XVIII ст. (ранньо-класицистичні ансамблі), кінець XVIII ст. — першу третину ХІХ ст. (пала-цово-паркові ансамблі зрілого класицизму) до середини-кінця ХІХ ст. (пізньокласицистичні ансамблі, садиби у стилі народного романтизму).

3. Визначено, що провідним чинником кожного періоду були соціально-економічні умови, які виникли у результаті державної належності Пол-тавщини Російській імперії протягом усього досліджуваного періоду. Ця обставина визначила різні типи садибних утворень (у тому числі палацово-паркові ансамблі), залежні від розмірів земельних володінь: значні (10- 20 тис.га), середні (3-10 тис.га) і малі (до 3 тис.га).

4. Палацово-паркові ансамблі мали домінуюче розташування як у містобудівній структурі населених пунктів, так і поза її межами.

5. Вплив пануючого у Російській імперії стилю класицизму мав суттє-ве значення у формуванні палацово-паркових ансамблів на Полтавщині протягом досліджуваного періоду і проявився у застосуванні ордерної системи та композиції головних будівель — палаців. Значимість цього впливу була неоднакова й досягала найбільшої ваги у період зрілого класицизму (“паладіанський” тип композиції та його трансформації). Встановлені впливи міс-цевих традицій українського народного зодчества на формування палацово-паркових комплексів, що особливо позначилося на художньо-стилістичних і об’ємно-просторових композиціях садибних комплексів середніх та дрібних поміщиків.

6. Присадибні парки Полтавщини були невід’ємними органічними елементами палацово-паркових ансамблів. Вплив російської архітектури виявився не лише в архітектурі споруд, а й у мистецтві паробудування. Принципи садибного паркобудування Полтавського регіону ґрунтувалися на синтезі тенденцій російської школи садово-паркового мистецтва (у репре-зентативній і запалацовій частинах) та місцевих традицій (по всій території). Закономірності архітектурно-планувальної організації палацово-паркових ансамблів полягали у композиційній єдності головних будівель комплексів, малих архітектурних форм і паркових пейзажів.

7. Установлено, що одним із характерних засобів формування парко-вого простору садибних комплексів було активне використання місцевих рослин по всій території парку та частково екзотичних у її репрезентативній частині (крім дрібнопомісних садиб). Індивідуальність територій палацово-паркових ансамблів визначалася різноманітними підходами при формуванні ландшафтно-просторових компонентів (алей, групових насаджень, галявин, квітників тощо).

8. Виявлені регіональні особливості палацово-паркового будівництва Полтавщини XVIII-XIX ст., які полягали у:

функціональному призначенні комплексів, орієнтованих на відпочинок і розвиток сільськогосподарських галузей виробництва (в деяких випадках промислових), що вилилося в значних площах господарських територій маєтків;

функціональному зонуванні території садиб, що проявилося у від-сутності спеціально призначених територій, відведених для розваг власників маєтків (на відміну від російських палацово-паркових ансамблів);

ландшафтно-планувальному вирішенні паркових територій садиб, підосновою для яких є ландшафтно-гідрологічні характеристики місцевості та дендрологічний склад рослинності;

композиційно-просторовій організації території палацово-паркових комплексів, що виявилася у формуванні ландшафтних зон на основі суто природних форм рельєфу і відсутності у переважній більшості комплексів штучно створених природних структурних елементів (гротів, печер тощо);

об’ємно-просторовому вирішенні головних будинків палацово-пар-кових ансамблів, про що свідчать зафіксовані невідповідності планувального рішення об’ємному. Розбіжності в архітектурно-стильовому вирішенні палаців та організації його внутрішнього простору, зумовлені провінційним характером життя Полтавщини.

9. Низка виявлених у процесі дослідження садибних комплексів Пол-тавщини XVIII-XIX ст. доповнює наші знання про садибно-паркове будівництво даного історичного регіону України і мають бути враховані при формуванні Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Публікації автора:

1. Палацово-паркові ансамблі Полтавщини XVIII-XIX ст.ст.: історіографічний аспект // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. — К.: НАОМА. — 2001. — Випуск 8. — С. 211-217.

   Палацово-паркові ансамблі Полтавщини як осередки художньої культури XVIII-XIX ст.ст. // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. — К.: НАОМА. — 2002. — Випуск 9. — С. 185-192.

   Стильовий напрямок палацово-паркових ансамблів Полтавщини XVIII-XIX ст.ст. // Технічна естетика і дизайн. — К.: Вид-во „Віпол” — 2003. — № 3 — С. 30-34.

   Історичні передумови розвитку палацово-паркового будівництва на Полтавщині у XVIII-XIX ст.ст. // Археологічний літопис Лівобережної України. — 2002. — №1. — С. 39-41.

   Садибна архітектура Полтавщини XVIII-XIX сторіч // Матеріали першої наукової конференції „Вайнгортівські читання” (Полтава: архітектура, історія, мистецтво) / За ред. В.Трегубова. — Полтава: ТОВ „Фірма „Техсервіс”. — 2002. — С. 48-52.

   Методичні вказівки до виконання курсового проекту на тему: “Форму-вання простору ландшафтної зони міста” (для студентів 4 курсу спец. 7.120103 “Дизайн архітектурного середовища”). — Полтава: ПДТУ ім. Юрія Кондратюка. — 1999. — 27 с.

   Методичні вказівки до самостійної роботи студентів із дисципліни “Проблеми середовищного підходу” (для студентів 5 курсу спец. 7.120103 “Дизайн архітектурного середовища”). — Полтава: ПолтНТУ ім. Юрія Кондратюка. — 2002. — 23 с.

   Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни „Ландшафтний дизайн” для студентів 6 курсу спец. 7.120103 “Дизайн архітектурного середовища”. — Полтава: ПолтНТУ ім. Юрія Кондратюка. — 2002. — 40 с.