Дослідження особливостей виникнення, розвитку та функціонування представницьких органів Німеччини дозволяє зробити низку наступних теоретично-практичних висновків: 1. Вирішення завдання отримання достовірної моделі розвитку парламентаризму у світовій цивілізації вимагає, крім цивілізаційного та формаційного підходів, традиційно використовуваних для дослідження даної проблематики, застосування філософського, психологічного, гносеологічного, соціологічного, аксіологічного, функціонального, генетичного, інструментального, системного, історичного, нормативного, порівняльного та політологічного підходів. Це дозволить запобігти двох проблем, які в певній мірі ускладнюють дослідження правових систем світу: по–перше, ототожнення схожих лише за зовнішніми формальними ознаками, але різних за змістом правових інститутів, і, по–друге, необґрунтованих висновків щодо доцільності імплементації таких форм державного устрою, що виправдали себе в інших країнах та особливостей їх функціонування без урахування відмінностей ціннісних, соціально–психологічних, соціально–економічних та інших детермінант суспільного життя. 2. Періодизація розвитку парламентаризму має включати п’ять етапів: 1) період закладення основ народного представництва; 2) втілення в державно–правову практику принципів визнання законодавчої діяльності як прерогативи парламенту, визнання закону актом вищої юридичної сили з-поміж усіх актів, наділення парламенту контрольними повноваженнями за виконавчою владою; 3) формування парламенту як державного інституту в переважній більшості країн світового суспільства; 4) утвердження парламентаризму як взаємодії держави та суспільства при провідній або особливій та істотній ролі у здійсненні владних функцій загальнонаціонального представницького органу в державно–правову практику більшості країн світу; 5) поява першого представницького органу народів держав – членів Європейського співтовариства – Європейського парламенту. 3. Ключовими питаннями розвитку державності Німеччини та її представницьких органів були вирішення проблем національної ідентичності, демократичного управління та досягнення балансу між існуванням національної єдності німців та розстановкою європейських сил. 4. Значення Бундесрату у системі державної влади Німеччини обумовлено наступними чинниками. По–перше, його функціонування дозволяє гарантувати недопущення зосередження влади в одних руках, оскільки коло повноважень Бундестагу стримується існуванням Бундесрату, що формується на іншій основі. По–друге, за допомогою Бундесрату землі отримують можливість здійснювати свій вплив на законодавство та управління державою на рівні Федерації та Європейського Союзу. По–третє, це гарантування прав меншості від можливих ексцесів з боку ситуативних більшостей, що формуються у Бундестазі в результаті чергових виборів. По–четверте, діяльність Бундесрату дозволяє підвищити якість законотворчої діяльності завдяки подвоєнню законотворчого процесу і контролю. По–п’яте, часткове оновлення складу Бундесрату щоразу, коли проводяться вибори до парламентів окремих земель, які відбуваються у різний час, підкреслює відмінне становище Бундесрату та надає йому певні організаційні переваги. Ця властивість неперервності в його статусі робить Бундесрат постійно діючим інститутом у системі органів державної влади та забезпечує безперервність та стабільність останньої. 5. Використання державотворчих та правотворчих традицій Німеччини у власній практиці державного будівництва є надзвичайно важливим для України. Особливої ваги набувають німецькі засади формування Бундесрату та його роль у досягненні рівноваги у поділі влади, необхідність законодавчого врегулювання діяльності політичних партій, особливості законодавчого процесу, який дає змогу забезпечити стабільність нормативної бази та ін. У той же час, вивчивши досвід Німеччини, Україна зможе вберегтись від багатьох недоліків, притаманних даній країні, як от від надання надто великих повноважень органам та посадовим особам центральної гілки виконавчої влади (в першу чергу – канцлеру), що часто йде на шкоду представницьким органам. Запропоновано низку пропозицій щодо удосконалення законодавства України, спрямованих на оптимізацію діяльності Верховної Ради України та підвищення рівня демократії у державі. |
