Анотація до роботи:

Войналович В.А. Партійно-державна політика щодо релігії

та релігійних інституцій в Україні 1940 – 1960-х років: політо-

логічний дискурс. Монографія (741 стор.)

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних

наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси.

– Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Ку-

раса НАН України, Київ, 2006.

На захист винесено результати дослідження партійно-держав-

ної політики щодо релігії, релігійних інституцій та віруючих в

Україні впродовж 1940 – 1960-х років. Обґрунтовуються теорети-

ко-методологічні засади вивчення природи, характеру і напрямів

еволюції цієї політики; з’ясовуються зміст, взаємозв’язок внутріш-

ньої і зовнішньої спричиненості, а також взаємодія об’єктивних і

суб’єктивних чинників, які визначали параметри цієї політики на

кожному з етапів її реалізації та стосовно кожного з об’єктів цієї

політики; визначається загальне й особливе у здійсненні партійно-

радянської церковної політики в СРСР у цілому та в Україні, зо-

крема. З’ясовано сутність впливу наслідків дослідженої політики

на релігійно-суспільний і релігійно-інституційний розвиток в не-

36 37

залежній Україні, соціальну активність об’єднань віруючих, стан

міжконфесійних і внутрішньоконфесійних, а також державно-цер-

ковних відносин.

Політика КПРС та Радянської держави щодо релігії, церкви й

віруючих в СРСР взагалі і стосовно УРСР – зокрема, впродовж

1940 – 1960-х рр. пройшла у своєму розвиткові три головних фази,

які, хоча й віддзеркалювали домінуючі політичні тенденції, не за-

вжди синхронізувалися з більш генеральними змінами.

Перша фаза (1943 – 1953 рр.) характеризується послаблен-

ням тиску на релігійні спільноти країни, фаворитизацією Руської

православної церкви, реставрацією її управлінських структур,

відтворенням елементарної системи богословської освіти та па-

рафіяльного життя. РПЦ стає частиною неоімперської радянської

конструкції, яка демонструє тяглість від старої російської імпер-

ської традиції. Інтернаціоналістська риторика заміщується вели-

кодержавним шовінізмом, російський народ фактично визнається

імперієстворюючим, «головним народом», а його Церкві надаєть-

ся особливий статус. Антирелігійно-матеріалістична конотація в

офіційній пропаганді притлумлюється, звернення до Церкви без-

партійних представників культури і мистецтва не карається, вища

ієрархія РПЦ стає частиною істеблішменту, хоча в офіційному вну-

трішньоінформаційному дискурсі про це не згадується. Конкурен-

ти РПЦ дискримінуються (Римо-католицька церква), абсорбуються

(Греко-католицька церква) або підлягають цілковитому знищенню

(так звані «бузувірські секти»). Тотальний контроль над Церквою

охоплює всі її рівні; держава перетворює її на ефективне знаряддя

власної політики. Геополітичною стратегією цієї фази мав стати

пан-православний проект Кремля з об’єднання Православних цер-

ков під егідою Московського патріархату і створення «Православ-

ного Ватикану» з метою пришвидшення сталіністських трансфор-

мацій в країнах «народної демократії» і суттєвої мінімізації впли-

вів інших релігійних центрів, передовсім – Апостольської Столиці.

При цьому продовжувалися системні порушення прав віруючих,

закривалися культові споруди, здійснювалися депортації та репре-

сії носіїв релігійних переконань.

Зміст другої фази (1954 – 1964 рр.) пов’язаний із прагненням

«ідеологічних яструбів» у партійно-державному керівництві при-

вести ідеологічну складову системи індоктринації населення у

цілковиту відповідність з ортодоксальними ленінськими положен-

нями, принципово посиливши її «науково-атеїстичний» сегмент.

Антирелігійна кампанія кінця 1950 – початку 1960-х рр. спираєть-

ся на псевдонаукові уявлення u1097 щодо природи і соціальних функцій

релігії, її ролі в процесі побудови безкласового суспільства. Ці уяв-

лення, які суперечать навіть підвалинам марксистської теорії, ви-

ходять з того, що радянська система суспільно-економічних відно-

син, яка визначається як соціалістична, долає відчуження людини і

відтак підриває соціальне коріння релігії. Релігія існує лише завдя-

ки діяльності її агентів та релігійно-інституційної інфраструктури.

Тому, блокування впливу цих агентів та ліквідація інфраструктури

веде до цілковитого подолання релігії. Ці засади стали відправни-

ми для здійснення жорсткої кампанії з викорінення видимих виявів

релігійності, брутального втручання у внутрішні справи релігій-

них організацій, керівництво яких примушується до радикального

обмеження своєї активності, дискримінації громадян за ознакою

їхнього ставлення до релігії. Ця кампанія зробила процес десталі-

нізації ще більш непослідовним і обмеженим, позбавила його під-

тримки з боку віруючих.

На тлі реабілітації значного числа мирян і священнослужителів,

відмови від масштабних репресій попередніх десятиріч, зростаю-

чої готовності віруючих відстоювати свої громадянські права і ре-

лігійні свободи, започатковується організований спротив церковній

політиці влади, поширюються неофіційні форми виразу релігійних

почуттів. Релігійне підпілля, а також паралельні контрольованим

структури в католицизмі, баптизмі, юдаїзмі тощо стають серйоз-

ною проблемою для властей. Водночас, політична формула в цій

фазі вбирає в себе активне використання релігійних інституцій на

зовнішній арені: Руська православна церква і Всесоюзна Рада ЄХБ

стають членами Всесвітньої Ради Церков; спостерігачі від РПЦ

беруть участь у ІІ Ватиканському Соборі; СРСР намагається ви-

28 29

користати пацифістські й антиамериканські сентименти частини

ватиканського істеблішменту та особисто папи Іоанна ХХІІІ.

Початок третьої фази, яка відкривається майже одразу після

усунення від влади М.Хрущова в жовтні 1964 р., позначається

переглядом найбільш одіозних u1087 підходів попереднього періоду, а

також прагненням ґрунтовнішого забезпечення релігійної полі-

тики марксистсько-ленінським суспільствознавством. Державний

контроль за діяльністю релігійних інституцій лишається тоталь-

ним і жорстким. Серйозні ресурси задіюються для проникнення в

неофіційні або підпільні громади; практика «розкладу релігійного

підпілля» була серед пріоритетів діяльності органів держбезпеки.

В третій фазі партійно-державної церковної політики очевид-

ною стає контрадиктивність двох полюсів, між якими коливалася

партійно-державна політика щодо релігії, церкви і віруючих. На

одному з цих полюсів знаходилися ідеологічні принципи, які ви-

ходили з необхідності безкомпромісної, послідовної і безперервної

боротьби з релігією. Релігія сприймалася як єдиний незаборонений

світогляд й ідейний конструкт, котрий відверто протистояв марк-

сизму і тотальності ленінсько-сталінської доктрини. Другий полюс

був представлений прагматичним підходом до релігії і релігійних

інституцій. Релігія розглядалась як серйозний чинник соціальної

мобілізації, зміцнення націонал-патріотизму, канал ефективної ко-

мунікації та індоктринації, соціального контролю й зовнішньопо-

літичних впливів. «Прагматична лінія» здебільшого мала зовніш-

ньополітичне спрямування, тоді як в політиці, що здійснювалася в

Україні, домінувала «ідеологічна лінія», більш жорстка і безжаль-

на до церкви й віруючих, ніж у багатьох інших республіках.

Константами партійно-державної релігійної політики в Україні

1940 – 1960-х рр. були: скерування на викорінення «українського

буржуазного націоналізму» й унеможливлення найменших зв’яз-

ків між релігійними інституціями і неінституційованою релігією, з

одного боку, та національними інспіраціями – з іншого; знищення

будь-яких згадок про розгромлені національні церкви та їхні духо-

вно-культурні традиції, нетерпимість до етноспецифічних елемен-

тів у літургії, обрядовій практиці, вимові богослужбових текстів,

храмовому інтер’єрі. Політика стосовно національних меншин в

Україні u1092 фокусується на недопущенні інтеграції релігійного і на-

ціонального чинників. За умов, коли деякі з таких меншин не мали

жодних, крім релігійних, інституцій і форм маніфестації своїх на-

ціональних почуттів, така політика об’єктивно мала антинаціо-

нальний характер.

Законодавче забезпечення партійно-радянської політики в ре-

лігійній сфері завжди підпорядковувалося меті й ідеологічним за-

садам цієї політики. Деталізація політичної лінії відбувалася через

численні підзаконні документи, які, власне, і становили так зване

«законодавство про релігійні культи». Практика ж його застосу-

вання мала ще більш обмежувальний характер.

Партійно-державна політика в УРСР 1940 – 1960-х рр. не до-

сягла принципових цілей, які ставили її організатори. Вона мала

наслідком різке скорочення релігійної мережі, але не призвела до

суттєвого зниження релігійності населення і рівня підтримки ним

релігійних інституцій. Не були вирішені і такі завдання, як вико-

рінення греко-католицької традиції, абсорбція п’ятидесятництва в

Союзі ЄХБ, припинення організованої діяльності свідків Єгови.

Дискримінація віруючих громадян, репресії щодо їхніх лідерів

консолідували релігійне підпілля, робили його серйозним джере-

лом спротиву політиці режиму.

Проблеми, закладені партійно-радянською політикою 1940 –

1960-х рр., значною мірою сформували конфігурацію релігійно-

суспільних відносин після унезалежнення України. Міжправос-

лавний і православно – греко-католицький конфлікти, анемічність

структур традиційних для України церков і їхня низька конкурен-

тоспроможність перед тиском закордонних місіонерських та новіт-

ніх релігійних рухів тощо – всі ці та інші проблеми релігійного

життя України 1990 – початку 2000-х рр. серйозніше, ніж назагал

вважається, закорінені в релігійній політиці радянського режиму.

Без урахування та подолання цих наслідків не можуть бути ефек-

тивно реалізовані головні завдання політики Української держави

в релігійній сфері на сучасному етапі: забезпечення свободи сові-

сті, оптимізація державно-церковних відносин, u1074 врегулювання про-

тиріч і конфліктів на релігійному ґрунті.

Публікації автора:

Індивідуальна монографія

1. Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних ін-

ституцій в Україні 1940 – 1960-х років: політологічний дискурс.

– К.: Світогляд, 2005. – 741 с.

30 31

Рецензії:

Красівський О., Тітко Ю. Воскресла церква – воскресне Україна //

Крок. Всеукраїнський суспільно-політичний тижневик (Львів).

– 2006. – 29 червня.

Іванов М. Релігія, партія і держава в радянську добу: проблема

осмислення // Рідне Прибужжя (Миколаїв). – 2006. – 1 липня.

Книги у співавторстві

2. Увічнена історія України. – К.: Наукова думка, 1992. – 273 с.

(Текст на с. 72-176, 257-260, співавтор П.Тронько).

3. Національні меншини України у ХХ столітті: політико-

правовий аспект / Ред. кол.: І.Курас (гол. ред.) та ін. / Кер. авт. кол.

М.Панчук. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних дослі-

джень НАН України, 2000. – 356 с. (Текст на с. 244-274, 329-341).

4. Держава і церква на Полтавщині за радянської доби / Ред.

кол.: П.Шемет (гол. ред.) та ін. – Полтава: Редакційна колегія «Ре-

абілітовані історією», 2002. – 252 с. (текст на с. 85-252; співавтори:

Ю.Волошин, О.Нестуля, В.Пащенко, П.Шемет).

5. Крим в етнополітичному вимірі / Ред. кол.: І.Курас (гол.

ред.) та ін. / Кер. авт. кол. М.Панчук. – К.: Інститут політичних і

етнонаціональних досліджень НАН України, 2005. – 533 с. (Текст

на с. 497-529).

Статті у наукових виданнях

6. Що насправді коїлось у патріарших палатах: маловідомі

документи про опозиційний рух у Руській Православній Церкві //

З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 1994. – №1. – С. 152-157.

7. Антирелігійна кампанія кінця 50-60-х років у контексті

державно-церковних відносин в Україні // Православ’я і культура:

історія і сучасність. Матеріали Всеукраїнської наукової конферен-

ції, 16-18 червня 1994 р. – Полтава, 1994. – С. 103-104.

8. Українська Греко-Католицька Церква в умовах радянсько-

го тоталітарного режиму // Історія релігій в Україні. Тези повідо-

млення V Міжнародного круглого столу. (Львів, 3-5 травня 1995 р.).

– Київ-Львів, 1995. – С. 82-85.

9. Наступ на юдейські громади в Україні в 50-60-х роках //

Єврейська історія та культура в Україні. Матеріали конференції.

(Київ, 8-9 грудня 1994 р.). – К., 1995. – С. 33-38.

10. Духовні навчальні заклади України в контексті державно-

церковних відносин другої пол. 40-х – першої пол. 50-х років //

VII Всеукраїнська наукова конференція «Історичне краєзнавство в

Україні: традиції і сучасність». Матеріали пленарного та секцій-

них засідань. Ч. 1. – К., 1995. – С. 251-253.

11. Чорні дні «чорного» духовенства: ліквідація православних

монастирів в Україні в ході антирелігійної кампанії другої полови-

ни 50-х – першої половини 60-х рр. // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-

КГБ. – 1995. – №1/2. – С. 209-217.

12. З історії підготовки та проведення Помісного собору Ро-

сійської Православної Церкви 1971 р.: маловідомі сторінки // Істо-

рія релігій в Україні. Тези повідомлень VI Міжнародного круглого

столу. (Львів, 3-8 травня 1996 р.). – Львів, 1996. – С. 37-38.

13. Ліквідація місць паломництва віруючих як один із напрям-

ків антирелігійної політики держави (друга половина 50-х – перша

половина 60-х років ХХ ст.) // Третій Міжнародний конгрес украї-

ністів, 26-29 серпня 1996 р. Історія. – Харків, 1996. – С. 42-45.

14. Церква в Україні в кінці 50-х – першій пол. 60-х рр. // Іс-

торія України: маловідомі імена, події, факти / Зб. статей. – К.: Рід-

ний край, 1996. – Вип. 1. – С. 265-287.

15. Антирелігійна кампанія кінця 50-х – 60-х років та втрати

національно-культурних надбань України // Питання соціальних та

гуманітарних наук / Зб. наук. праць. – Миколаїв, 1996. – Вип. III.

– С. 54-59.

16. Держава і Церква в Україні: проблеми гармонізації вза-

ємин // Демократія і державність в Україні: проблеми гармоніза-

ції / Збірник / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень

НАН України, Національний університет ім. Тараса Шевченка,

Фонд Фрідріха Еберта. – К., 1997. – С. 135-138.

17. Етноконфесійні процеси в Україні: сучасний стан і пер-

спективи // Історія релігій в Україні. Тези повідомлень VII Між-

народного круглого столу. (Львів, 12-14 травня 1997 р.). – Львів,

1997. – С. 36-38.

18. Українська Греко-Католицька церква: з історії боротьби

за легалізацію діяльності (друга половина 40-х – кінець 80-х рр.

ХХ ст.) // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональ-

них досліджень НАН України. – 1997. – Вип. 1. – С. 79-87.

19. Держава і реформатська церква в Україні в 40 – 80-х роках

ХХ ст.: проблеми взаємовідносин '2F/ VIII Всеукраїнська наукова

конференція «Історичне краєзнавство і культура». Наукові допо-

віді та повідомлення. Ч. II. – Київ – Харків: Рідний край, 1997.

– С. 187-190.

32 33

20. Політико-правові засади національно-релігійної політики

в Україні кінця 50 – першої половини 60-х років // Історія України.

Маловідомі імені, події, факти / Зб. статей. – К.: Рідний край, 1997.

– Вип. 2. – С. 193-217.

21. Наступ на етноконфесійні осередки як один із засобів здій-

снення національної політики в Україні (друга пол. 40 – 50-ті роки

ХХ ст.) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 1997. – №1/2. – С.

207-226.

22. Етнонаціональні чинники в релігійному житті України: 50 –

80-ті рр. // Всеукраїнська науково-практична конференція «Хрис-

тиянство і культура: історія, традиція, сучасність». (Полтава, 20-22

листопада 1997 р.). – Полтава, 1998. – С. 27-31.

23. Юдейські громади України на тлі радянської національно-

церковної політики 40-80-х років ХХ століття // Наукові записки

Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН Украї-

ни. – 1998. – Вип. 4. – С. 18-29.

24. Антирелігійна кампанія 50 – 60-х років ХХ ст. в Україні:

проблеми втрат духовної і матеріальної культури // Історія релі-

гій в Україні. Тези повідомлень Міжнародного VIII круглого столу.

(Львів, травень 1998 р.). – Київ-Львів, 1998. – С. 46-47.

25. Держава і церква на Полтавщині (друга пол. 50-х – перша

пол. 60-х років ХХ ст.) // Наукові записки Інституту політичних

і етнонаціональних досліджень НАН України. – 1999. – Вип. 9.

– С. 189-199.

26. Римо-католицькі громади в Україні у вимірах державної

релігійної політики (друга пол. 40-х – 50-ті роки ХХ ст.) // Історія

України. Маловідомі імена, події, факти / Зб. статей. – К.: Рідний

край, 1999. – Вип. 7. – С. 151-158.

27. Етноконфесійні аспекти історії німців в Україні // Діалог.

– 2000. – №1. – С. 134-138.

28. Українська Греко-Католицька Церква і радянська держа-

ва: передумови Львівського псевдособору 1946 року // Наукові за-

писки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН

України. – 2000. – Вип. 14. – С. 208-231.

29. Репресивно-каральні заходи радянської влади як засіб

утвердження політики державного атеїзму в Україні в 20 – 30-х

роках // Реабілітовані історією. Масові репресії на Миколаївщині

в 1920-50-і роки / Збірник. – Київ – Миколаїв: Редакційна колегія

«Реабілітовані історією», 2000. – С. 38-51.

30. Релігійні традиції німецького населення України: історич-

ний досвід та проблеми відродження // Історія України. Маловідо-

мі імена, події, факти / Зб. статей. – К.: Рідний край, 2000. – Вип. 10.

– С. 521-537.

31. Українська Греко-Католицька Церква в умовах антирелі-

гійної кампанії кінця 50-х – поч. 60-х років ХХ ст. // Історія релігій

в Україні. Праці XI-ї Міжнародної наукової конференції. (Львів,

16-19 травня 2001 р.). Кн. I. – Львів: Логос, 2001. – С. 145-151.

32. Загальні тенденції розвитку релігійної мережі в Україні на

сучасному етапі // Українське державотворення: уроки, проблеми,

перспективи. Матеріали науково-практичної конференції 22 листо-

пада 2001 року. Частина 2 / Інститут політичних і етнонаціональ-

них досліджень НАН України, Львівський філіал Української ака-

демії державного управління при Президентові України. – Львів,

2001. – С. 179-185.

33. Українська Греко-Католицька церква в останні роки сталін-

ського режиму // Історія України. Маловідомі імена, події, факти / Зб.

статей. – Київ – Донецьк: Рідний край, 2001. – Вип. 19. – С. 341-351.

34. Громади євангельських християн-баптистів Полтавщини

у боротьбі за релігійні права і свободи (60 – 80-ті рр. ХХ ст.) //

Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації

України. – 2001. – №2. – С. 46-51.

35. Етноконфесійні процеси в сучасній Україні: новітня іс-

торіографія // Етнополітологія в Україні. Становлення. Що далі?

/ Збірник / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень

НАН України. – 2002. – С. 253-262.

36. Регіональні аспекти етноконфесійних процесів в сучасній

Україні // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональ-

них досліджень НАН України. – 2002. – Вип. 19. – С. 170-191.

37. Тоталітарний режим і етноконфесійні об’єднання в Україні

(друга половина 40-х – перша половина 60-х років ХХ століття) //

Етнічна історія народів Європи / Зб. наук. праць. – 2002. – Вип. 13.

– С. 18-21.

38. Реформатська церква на Закарпатті у пошуках шляхів са-

мозбереження (друга половина 40-х – 60-ті роки ХХ ст.) // Науко-

ві записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень

НАН України. – 2002. – Вип. 21. – С. 306-316.

39. Обмежувальні u1079 заходи влади щодо римо-католицького ду-

ховенства в Україні: причини, механізм, наслідки (друга половина

34 35

40-х – 50-ті роки ХХ ст.) // Науковий вісник Полтавського універ-

ситету споживчої кооперації України. – 2002. – №2(6). – С. 64-71.

40. Доля римо-католицького культу в Україні в умовах політи-

ки державного атеїзму (кінець 50-х – перша половина 60-х років

ХХ ст.) // Історія України. Маловідомі імена, події, факти / Зб. ста-

тей. – К.: Рідний край, 2002. – Вип. 20-21. – С. 405-425.

41. Ethnic and Creed Development Processes in Modern Ukraine:

Tendencies and Perspectives // Ethnic history of European natione.

– Kiev, 2003. – №14. – Р. 81-84.

42. Духовні навчальні заклади України (друга половина 40-х

– перша половина 60-х рр. ХХ ст.) / Ч.1: Духовна освіта в період

лібералізації державно-церковних взаємин // Український історич-

ний журнал. – 2003. – №2. – С. 24-38.

43. Духовні навчальні заклади України (друга половина 40-х

– перша половина 60-х рр. ХХ ст.) Ч. 2: Православні семінарії в пе-

ріод десталінізації// Український історичний журнал. – 2003. – №4.

– С. 61-74.

44. Держава і православні ієрархи в Україні: характер взаємин

перших повоєнних років // Історія релігій в Україні. Праці XIII-ї

Міжнародної наукової конференції. (Львів, 20-22 травня 2003 р.).

Кн. I. – Львів: Логос, 2003. – С. 129-136.

45. Адміністративний устрій та управлінська діяльність РПЦ

як об’єкт державної політики: досвід перших повоєнних років //

Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних дослі-

джень НАН України. – 2003. – Вип. 22. – С. 144-163.

46. Етноконфесійні процеси у Криму ХХ століття: історіографія

проблеми // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональ-

них досліджень НАН України. – 2003. – Вип. 23. – С. 216-234.

47. Держава і Церква в Україні в умовах трансформації радян-

ського тоталітаризму (середина 50-х років ХХ ст.) // Наукові за-

писки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН

України. – 2003. – Вип. 24. – С. 328-338.

48. Сталінська модель державно-церковних взаємин перших

повоєнних років: український досвід // Історія України. Малові-

домі імена, події, факти / Зб. наук. праць. – К.: Рідний край, 2004.

– Вип. 25. – С. 237-253.

49. Релігійна регіоналізація України: цивілізаційний контекст //

Сучасна цивілізація: гуманітарний аспект / Зб. наук. праць. – К.,

2004. – С. 303-312.

50. Римо-католицькі громади України в контекстах взаємин

СРСР і Ватикану перших повоєнних років (1944 – 1946 рр.) // Сто-

рінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т

історії України. – К., 2004. – Вип. 8, ч. 2. – С. 171-183.

51. Православні монастирі України як об’єкт державної релі-

гійної політики (др. пол. 40 – кінець 50-х років ХХ ст.) // Історія

України. Маловідомі імена, події, факти / Зб. наук. праць. – К.: Рід-

ний край, 2004. – Вип. 28. – С. 409-430.

52. Партійно-державна політика щодо релігії, церкви та вірую-

чих в Україні у 40 – 60-х роках ХХ ст. як об’єкт наукового аналізу

// Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних дослі-

джень НАН України. – 2006. – Вип. 29. – С. 165-185.

53. Дослідження радянської партійно-державної політики в

галузі релігії та церкви в Україні (40 – 60-ті роки ХХ ст.): аналіз

джерельної бази // Наукові записки Інституту політичних і етно-

національних досліджень НАН України. – 2006. – Вип. 30, кн. 2.

– С. 372-389.