1. У толерантних до дії діазепаму (тритижневе застосування діазепаму в дозі 0,5 мг/кг, в/бр) тварин відзначалася редукція альфа-ритму і зростання бета-ритму у всіх досліджених структурах мозку, і досягали значення достовірних розходжень у більшості з них (за винятком мигдалика для альфа-ритму і фронтальної кори для бета-ритму). Найбільш виражен і порушення ритмів ЕЕГ мали місце в структурах вентрального гіпокампа, у якому, поряд зі збільшенням потужності бета- і зниженням альфа-ритмів, відзначалося також зростання гама-ритму. 2. Формування толерантності до дії діазепаму характеризується відсутністю ефектів зниження горизонтальної і вертикальної рухової активності тварин під впливом діазепаму в тесті "відкритого поля", зниженням виразності його протекторного ефекту у відношенні генералізованих судом, индукованих як за допомогою максимального електрошоку, так і за системного застосування коразола і пікротоксину, зниженням виразності протибольового й антиагресивного ефектів. 3. У толерантних пацюків підвищується чутливість до розвитку кіндлінгового синдрому, який було викликано як ЕС мигдалини, так і введеннями пікротоксину. Причому, більш виражений ефект відзначається в ранніх і пізніх стадіях ЕС-кіндлінг-синдрому і пізніх стадіях пікротоксинового кіндлінгу. У той же час розвиток кіндлінгу як електростимуляційного, так і хімічного полегшує розвиток толерантності до дії діазепаму. 4. Епілептогенний ефект агоністів рецепторів збудливих амінокислот-NMDA і каїнової кислоти зростає в умовах формування толерантності до діазепаму, в той час як епілептогенна дія бензилпеніциліну і стрихніну не змінюється. В умовах розвитку толерантності відзначається полегшення розвитку тонічних судомних реакцій і меншою мірою - клонічних судом, індукованих NMDA. 5. Толерантність до діазепаму характеризується наявністю істотних порушень процесів ПОЛ, що полягають у їхньому посиленні й активуванні клітинних і плазматичних компартментів антиоксидантного ферментативного захисту: відбувається збільшення активності ГР, ГТП, а також СОД еритроцитів. 6. При розвитку толерантності до діазепаму у тварин відбуваються зрушення в тіолдисульфідній системі крові у бік збільшеного формування дисульфідних зв'язків. Більш виражені зміни сульфгідрильних груп відзначалися в білковій фракції крові, у той час як у небілковій більш вираженим змінам піддаються дисульфідні групи. У толерантних тварин відзначається превалювання оксинених форм аскорбінової кислоти в крові і редукція її відновлених форм, зниження рівня a-токоферолу. 7. У толерантних до дії діазепаму тварин зміни імунологічної реактивності полягають у збільшенні абсолютного числа Т-лімфоцитів, зростанні відносного числа супресорних Т-лімфоцитів, зниженні рівня В- лімфоцитів, а також зниженні відносного рівня натуральних кілерів. Крім того, реєструвалося зниження відносного рівня НСТ-позитивних нейтрофілів, зменшення індексу активації, а також зниження вмісту стимульованих зимозаном НСТ- позитивних нейтрофілів, зростання циркулюючих імунних комплексів. 8. У толерантних тварин відзначається підвищений вміст ФНП-a і ІЛ-1b як у сироватці крові, так і в тканині мозку. Під впливом внутрішньоочеревного застосування ФНП-a (5,0 мкг/кг) толерантним пацюкам відзначалося зростання потужності альфа- і зниження потужності бета-ритму у всіх структурах нової і старої кори головного мозку. Потужність дельта і гама-ритмів редукувалася тільки в струкутрах мигдалини і вентрального гіпокампа відповідно. У структурах мигдалини мала місце динаміка усіх, за винятком гама-ритму, і найменш вираженими були зміни у фронтальній корі, у якій відзначалася динаміка тільки з боку альфа- і бета-ритмів під впливом ФНП-a. В умовах уведення ФНП-a толератним пацюкам скорочувався латентний період перших судомних проявів і підвищувалася летальність у пацюків від судом, викликаних каїновою кислотою, NMDA і пікротоксину. 9. В умовах застосування вітамінного комплексу - нікотинаміду і a -токоферолу - в самостійно неефективних дозах відзначається істотне уповільнення динаміки формування толерантності до протисудомної дії діазепаму. В умовах подібної терапії відзначалося зниження виразності процесів ПОЛ, нормалізація стану тіолдисульфідної та аскорбатної окислювально-відновних систем, ферментативних антиоксидантних резервів організму в плазматичних і клітинних компартментах крові, а також клітинних і гуморальних показників імунологічної реактивності. | 