В роботі вирішена важлива науково-практична проблема – виявлені особливості центральної дії бактеріального ліпополісахариду за різних умов моделювання епілептичного синдрому. Встановлені особливості формування відповідних поведінкових та електрографічних проявів, в основі яких знаходяться різні патогенетичні механізми розвитку за різних умов застосування ліпополісахариду. 1. ЛПС, який застосовували перед введенням коразола, викликав уповільнення розвитку кіндлінгового судомного синдрому, що проявлялось у збільшенні латентного періоду судом, зменшенні вдвічі тяжкості судом на стадії завершення формування кіндлінгу, попередженні формування розрядів іктального типу. Виразність дії ЛПС порівняльно була однаковою при його введенні в дозах 0,1 та 0,5 мг/кг, в/очер. 2. У віддаленому періоді коразолового кіндлінгу средньоефективна доза коразолу, яка викликала клонічні судоми, і яка визначалась у термін через 4,0 год з моменту застосування ЛПС (0,5 мг/кг, в/очер), була на 19,4 % меньшою, ніж у щурів групи контролю, в той час як у віддаленому періоді (14,0 год з моменту застосування ЛПС) цей показник був у 1,67 рази більшим, ніж в контролі. 3. В ранньому періоді дії ЛПС (4,0 год з моменту застосування) спостерігався полегшуючий генералізацію коразол-провокованої кіндлінгової епілептичної активності ефект, який мав найбільшу виразність в утвореннях лімбічної системи (вентральний гіпокамп, вентрально-базальний мигдалик). Віддалений період (14,0 год з моменту застосування ЛПС) характеризується зниженням частоти та амплітуди коразол-провокованих спайкових потенціалів, а також попередженням формування синхронизованої генералізованої іктальної активності. 4. В раньому періоді дії ЛПС (0,1 мг/кг, в/очер) викликав у кіндлінгових щурів зниження кількості пересічених центральних квадратів в тесті «відкрите поле» на 40 %, а у віддаленому – в 1,53 рази порівняно з контролем. У віддаленому періоді дії ЛПС (0,5 мг/кг, в/очер) викликав зниження загальної кількості пересічених квадратів- в 1,94 рази, кількості стійок в 3,7 рази порівняно з контролем (P<0,05). Ефекти пригнічення рухової активності кіндлінгових щурів блокувались налоксоном в дозі 10,0 мг/кг, в/очер. У віддаленому періоді дії ЛПС в структурі післянападової депресії у кіндлінгових щурів превалювали опіатергічні симптоми, виразність яких блокувалась налоксоном. 5. На моделі розвинутого кіндлінгу в ранній фазі дії ЛПС (0,1 мг/кг, в/очер) зростала тривалість фази поверхневого та одночасно скорочувалась тривалість глибокого повільнохвильового сну (на 9,2 % і 8,8 % відповідно). Також збільшувалась тривалість парадоксального сну - на 38,8 % і кількість його циклів – на 36,5 % порівняно з контролем. Протягом з 12 до 16-ї години з моменту застосування ЛПС скорочувалась тривалість поверхневого повільнохвильового сну (на 9,5 %) і зростала в 2,33 рази тривалість парадоксальної фази сну, скорочувався латентний період парадоксального сну (на 28,9 %), зменшувалась в 1,5 рази кількість циклів цієї фази сну. 6. На моделі гострих генералізованих судом, індукованих натрієвою сіллю бензилпеніциліну, каїновою кислотою, осередкової епілептичної активності, яка викликалась локальним введенням в утворення вентрального гіпокампу вказаних епілептогенів, а також стрихніну показано розвиток проепілептогенної дії ЛПС в ранньому періоді (від 2,0 до 8,0 год з моменту застосування), який змінювався ефектом пригнічення епілептичної активності через 12,0-18,0 год з моменту його введення. Ефективними були дози ЛПС 0,1 і 0,5 мг/кг, в/очер, і гальмівний ефект осередків епілептичної активності блокувався налоксоном в дозі 10,0 мг/кг, в/очер. 7. ЛПС (0,1 мг/кг, в/очер) викликав через 2,0-4,0 год з моменту введення підвищення потужності дельта- і альфа-активності, редукцію тета-, бета- і гамма-активності, більш виразні в утвореннях гіпокампу. У віддаленому періоді (12,0-18,0 год з моменту використання ЛПС) спостерігалась редукція дельта- і альфа-ритмів і збільшення потужності тета- бета- і гамма-ритмів, що свідчить про підвищення десинхронизуючих впливів на утворення кори головного мозку і пригнічення активності таламо-кортикальної синхронизуючої системи. 8. Під впливом попередніх транскраніальних магнітних подразнень чи електричних подразнень палеоцеребелума у щурів виникає пригнічення епілептиформних проявів, які були провоковані на моделі пеницилін-індукованої генералізованої епілептичної активності в ранньому періоді дії ЛПС. Найбільш виразним цей ефект був за умов використання деякої «середнього» за своїми значеннями кількості подразнень – для транскраніального магнітного подразнення – 20 сеансів і для електричного подразнення – 10-20 сеансів. В піздньому періоді дії ЛПС 10 сеансів транскраніального магнітного подразнення суттєво посилювали протисудомний ефект ЛПС у відношенні до пеніцилін-провокованих генералізованих судомних проявів. 9. Ранній період дії ЛПС (2,0 год з моменту введення) характеризувався зниженням вмісту SH-груп як в небілковій, так і в білковій фракціях цільної крові - відповідно на 32,2 і 15,4 %, а також зростанням рівня SS-груп - небілкових в 3,74 рази, білкових - на 30,3 %. В цей термін рівень аскорбінової кислоти знижувався на 30,0 %, а вміст окислених форм аскорбінової кислоти зростав в 1,76 рази. Вказані порушення мали тенденцію до відновлення протягом наступних 16,0 год спостереження. Зміни функціонального стану окиснювально-відновлювальних систем крові можуть грати роль у розвитку ефектів ЛПС на збудливість мозку. |
