У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в обґрунтуванні нових підходів до розробки методів припинення епілептичної активності та патологічно споріднених нейропатологічних синдромів. Встановлено протисудомну ефективність високочастотного ЕП палеоцеребелярної кори у відношенні як до осередкової форми ЕпА, так і до генералізованого судомного синдрому. Показано ефективність ЕП ПК у відношенні зниження виразності поведінкових порушень, викликаних двосторонньою перев’язкою сонних артерій, а також порушень рухової активності, що розвиваються при гіпоксичній гіпоксії. Отримані результати дозволяють зробити такі висновки: 1. Попередні ЕП (100 Гц) каудальних відділів палеоцеребелярної кори супроводжуються збільшенням латентного періоду формування осередків у корі головного мозку, що викликаються аплікацією розчину каїнової кислоти, а також азотнокислого стрихніну, уповільненням динаміки наростання активності осередків, зниженням їх потужності, а також скороченням часу їх існування. Епілептогенний ефект аплікації розчину каїнової кислоти на неокортекс зростає під впливом деструкції даної структури мозочка. 2. ЕП (100 Гц) кори палеоцеребелуму викликає пригнічення спайкових розрядів, а також скорочення часу існування епілептичних осередків, що індуковані як аплікацією каїнової кислоти, так й введенням азотнокислого стрихніну в утворення лімбічної системи - вентральний гіпокамп і вентро- базальні відділи мигдалика. 3. Попередні ЕП палеоцеребелярної кори забезпечують зниження виразності генералізованого судомного синдрому, індукованого внутрішньошлуночковим застосуванням каїнової кислоти і NMDA. При цьому виявляється більша ефективність високочастотної стимуляції у відношенні до тонічних судомних компонентів, індукованих епілептогенами. 4. ЕП (100 Гц) щурів в умовах вільної поведінки запобігало формуванню генералізованої іктальної активності, індукованої системним застосуванням натрієвої солі бензилпеніциліну, скорочувало період епілептогенезу. Дані ефекти більше виражені при відносно низькій потужності спайкових потенціалів, у той час як початково більш висока потужність судомних розрядів обумовлювала переважно активаційні ефекти ЕП. Низькочастотні стимуляції палеоцеребелярної кори полегшували генерування епілептичних розрядів. 5. Протягом пригнічення генералізованого пеніцилін- індукованого судомного синдрому, що викликається повторними ЕП палеоцеребелярної кори, у корі головного мозку відзначається виникнення спайк- хвильових комплексів, збільшення первинного позитивного компонента спайкових розрядів, що свідчить про активацію внутрішньокортикальних гальмівних процесів. Формування комплексів спайк- хвильових розрядів супроводжується поведінковими змінами, які можуть розглядатися як модельний еквівалент малої форми епілепсії - абсансного судомного синдрому. 6. ЕП палеоцеребелярної кори у щурів, яким моделювали абсансну епілепсію повторним застосуванням коразолу в підпороговій дозі (рання фаза кіндлінгу), супроводжувалося зменшенням тривалості та пригніченням частоти генерування спайк- хвильових комплексів, скороченням загального часу їхньої реєстрації. Даний ефект відзначався під впливом високочастотного ЕП, у той час як низькочастотне ЕП супроводжувалося тимчасовим зниженням тривалості спайк- хвильових комплексів. 7. В основі ефектів ЕП (100 Гц) кори мозочка на нейрональні структури може лежати зміна обміну окремих амінокислот, тому що подібні впливи збільшували поглинання Н3-триптофану структурами вентрального гіпокампу, стовбура й тканини «решти мозку» мозку, а також С14-метіоніну структурами вентрального гіпокампу. ЕП викликає також збільшення відновлених тіолових груп, як у тканині мозку, так й у крові тварин, що свідчить про активацію антиоксидантних механізмів. ЕП палеоцеребелярної кори мозочка не викликає змін рівня ФНП-a у структурах півкуль і мозочку. 8. ЕП (100 Гц) палеоцеребелярної кори знижує виразність індукованих ішемією головного мозку, а також впливом гіпоксичної гіпоксії, рухових порушень у тварин, що свідчить про нейропротекторну функцію даної структури мозочка. 9. Церебелярний палеокортекс може розглядатися як утворення, яке забезпечує нейропротекторну й протисудомну дію в різних умовах моделювання епілептичного синдрому, що являє собою передумову подальшого розширення сфери застосування подібних впливів, з метою припинення нейропатологічних синдромів іншого ґенезу. |