1. У дисертації представлено теоретичне узагальнення результатів і досягнуто рішення наукової мети: на основі вивчення показників клініко-ехокардіографій, активності ПОЛ, стану АОС та цитокінової реакції, визначено основні патогенетичні механізми формування тиреотоксичної кардіоміопатії; а також на цій основі підвищена ефективність лікування шляхом використання антиоксидантного препарату і метаболічної терапії в комплексному лікуванні даної категорії хворих. 2. Для неускладненого і ускладненого кардіоміопатією тиреотоксикозу характерний гіпердинамічний тип кровообігу. По мірі формування захворювання підвищена скоротлива здатність міокарда знижується, проте, порушення діастолічної функції міокарда є більш ранніми і прогресують у міру розвитку тиреотоксикозу і серцевої недостатності. При розвитку серцевої недостатності спостерігається діастолічна дисфункція як за типом анормального порушення розслаблення, так і у вигляді псевдонормального та рестриктивного типів. 3. Тиреотоксична кардіоміопатія супроводжується активацією процесів ПОЛ з підвищенням концентрації як первинних, так і вторинних продуктів, у той час як активність АОС на початкових етапах захворювання підвищується, а при тривалості захворювання більше одного року знижується. Вираженість дисбалансу ПОЛ-АОС наростає у міру збільшення тривалості захворювання і вираженості кардіальної симптоматики. 4. У хворих з тиреотоксичною кардіоміопатією відмічається підвищення концентрації прозапальних цитокінів Il-6 і Il-8, яка більш виражено збільшувалася при серцевій недостатності і у хворих з тривалістю захворювання більш 1 року. 5. Показники діастолічної функції лівого шлуночка були пов'язані з концентрацією продуктів ПОЛ і активністю АОС, меншою мірою з концентрацією Il-6. Особливо виражені зв'язки виявлені між МДА, ДК, МДА/СОД і часом ізоволюметричного розслаблення, що характеризує жорсткість міокарда. 6. Включення до комплексної терапії мілдронату та віта-мелатоніну у хворих на тиреотоксичну кардіоміопатію сприяє більш швидкій нормалізації активності ПОЛ і АОС зі зниженням активності прозапальних цитокінів, що супроводжується також частковою нормалізацією показників систолічної і діастолічної функції міокарда. |