Дисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01 - акушерство і гінекологія; Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України. Київ, 2003.
У дисертації представлені результати вивчення клінічних, біохімічних, серологічних, мікробіологічних та імунологічних показників у 137 хворих хронічними запальними захворюваннями придатків матки. За результатами ретроспективного статистичного аналізу встановлені частота сальпінгоофоритів в структурі гінекологічної захворюваності і порушення репродуктивного здоров'я при даній патології. Встановлені клінічні і параклінічні особливості хронічних запальних захворювань придатків матки при різних варіантах перебігу. Визначена етіологічна роль і структура мікст-інфекції при загостренні хронічного сальпінгоофориту і при підгострому перебігу захворювання. Виявлені клініко-патогенетичні паралелі та регуляторна роль a- і g-ІФН, про- (ФНПa) і протизапальних (ІЛ-4) цитокінів у розвитку рецидивів і характеру перебігу хронічних запальних захворювань придатків матки. Встановлена залежність пригнічення системи інтерферону від інфекційного чинника і тяжкості запального процесу в придатках матки. Обґрунтовані патогенетичні принципи та диференційований підхід до інтерферонкоригуючої терапії шляхом використання індуктора ендогенного інтерферону – циклоферону. Найбільший ефект в лікуванні загострень запальних захворювань придатків матки досягнутий при використанні екстракорпоральної інтерферон-індукуючої терапії, що підвищило ефективність лікування в порівнянні із загальноприйнятим на 37,8% (у 1,9 рази) і сприяло зниженню частоти рецидивів у 5,5 рази.
У дисертації представлене нове рішення наукової задачі, що полягає в розробці і впровадженні в практику диференційованого підходу щодо використання інтерферонкоригуючої терапії при лікуванні хворих на запальні захворювання придатків матки шляхом вивчення деяких етіологічних і патогенетичних механізмів розвитку хронічних сальпінгоофоритів, направленого на підвищення ефективності лікування, профілактику рецидивів та реабілітацію репродуктивної функції.
За даними ретроспективного аналізу частота запальних захворювань у структурі гінекологічної патології становила 32,2%; найбільшу питому вагу займають сальпінгоофорити - 88%. Кожна друга пацієнтка, яка страждає на аднексит, – юна жінка у віці від 15 до 24 років, серед них дівчатка-підлітки становлять 17,3%. Порушення репродуктивної функції встановлено у 26,3% хворих на хронічний сальпінгоофорит.
При загостренні хронічного сальпінгоофориту переважали бактеріально-вірусно-хламідійні асоціації (39,1%), бактеріально-вірусні (19,5%), бактеріально-хламідійні (33,1%) і хламідійно-вірусні (8,3%) асоціації. Найбільш важко протікали хламідійно-вірусні сальпінгоофорити. При підгострому перебігу ХСО характерним було поєднання генітального хламідіозу з трихомонозом і гарднерельозом.
Період загострення ХСО характеризувався високим вмістом ФНП і зниженням концентрації в сироватці крові - і -ІФН, що визначало ступінь тяжкості перебігу захворювання. Встановлений найбільш високий вміст ФНП (481,2 пг/мл) при гострому перебігу, а ІЛ-4 (112,7 пг/мл) - при підгострому перебігу. При гострому перебігу захворювання рівень -ІФН знижувався в 1,9 рази, -ІФН – в 1,5 рази, при підгострому перебігу спостерігалося більш різке зниження -ІФН - у 9 раз і -ІФН - у 3,8 рази.
Оцінка інтерферонового статусу дозволила кінцево оптимізувати терапевтичну тактику. Чим менша концентрація -ІФН у жінок із загостренням хронічного сальпінгоофориту, тим більш тяжкий і тривалий перебіг захворювання. Показанням для проведення ІФН-індукуючої терапії шляхом введення екзогенного індуктора інтерферону – циклоферону є дворазове перевищення вмісту -типу над -типом інтерферону.
При ядерному зсуві ліворуч, високих рівнях - і -ІФН, ФНП не треба призначати індуктор ендогенного інтерферону – циклоферон, оскільки призначення даної терапії гальмує процеси імуногенезу. Якщо є ядерний зсув праворуч, зниження вмісту ФНП та -ІФН і підвищення ІЛ-4 в поєднанні з моноцитопенією та еозинофілією необхідно проводити інтерферонкоригуючу терапію з призначенням індукторів інтерферону.
Найбільший ефект при лікуванні хронічних запальних захворювань придатків матки в стадії загострення досягнутий при використанні екстракорпоральної інтерфероніндукуючої терапії із застосуванням циклоферону, який сприяє швидкому наростанню рівня - та -ІФН в крові і більш швидкому видужанню, оскільки його механізм дії пов'язаний зі стимуляцією клітин і виробленням ендогенного інтерферону. “Поліпшення” і “значне поліпшення” у хворих у цьому випадку відзначено в 92,9%.
Зниження рівнів у сироватці крові ФНП нижче за 93,4 пг/мл і нормалізація співвідношень -ІФН/ІЛ-4, ФНП/ІЛ-4 в крові можуть стати діагностичними тестами, які свідчитимуть про ефективність розробленої патогенетичне обґрунтованої терапії.
Публікації автора:
Шелыгин А.С. Особенности течения воспалительных заболеваний внутренних половых органов у женщин с различными видами контрацептивного поведения //Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. праць. – Київ-Луганськ, 2002. – Вип.7. – С.139-145.
Лубяная С.С., Шелыгин А.С. Клиническая адаптация различных методов терапии хронических сальпингоофоритов у женщин репродуктивного возраста //Вісник наукових досліджень. – 2002. - №3. – С.7-9.
Деклараційний патент України на винахід №52163А. Спосіб інтерфероніндукції при загостренні хронічних запальних захворювань придатків матки /Луб’яна С.С., Шелигін О.С.
Залежність захворювань хронічними аднекситами від груп крові //Тези доповідей на III з’їзді медичних генетиків України, 2-4 жовтня 2002 р., м.Львів. – С.81.).
