Анотація до роботи:

Колісник П. Ф. Патологія хребта, як ланка патогенезу захворювань внутрішніх органів та фактор їх резистентності до лікування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.02. – внутрішні хвороби. – Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова МОЗ України, Вінниця, 2002.

Дисертація присвячена розкриттю патогенезу захворювань внутрішніх органів та виявленню факторів їх резистентності до фармакологічного лікування у хворих з супутньою патологією хребта.

Подано класифікацію вертеброгенних чинників терапевтичної патології. Розкрито їх негативну дію на гемодинаміку, мікроциркуляцію та функціональний стан внутрішніх органів і систем. На підгрунті клініко-інструментальних, експериметальних та математичних методів дослідження розроблена патогенетична схема вертеброгенних захворювань внутрішніх органів. Встановлено, що підгрунтям для реалізації негативних впливів з хребта на органи є трофічний комплекс їх тканин. Виділено основні клінічні та інструментальні діагностичні критерії вертеброгенних захворювань внутрішніх органів і систем. Запропоновано терапевтичний алгоритм вертеброгенної патології, підтверджено його високу ефективність.

1. Фундаментальні анатомічні та фізіологічні дослідження вказують на тісний зв’язок хребта і його сегментарних вегетативних структур з іншими органами. Захворювання хребта є одними з найпоширеніших, тому серед пацієнтів досить часто зустрічаються хворі з вертеброгенною патологією інших органів та систем. Механізми впливу патологічних змін хребтових сегментів і хребта в цілому на генез порушень у внутрішніх органах, виникнення вертеброгенних захворювань та розвиток їх резистентності до фармакологічного лікування полягають у тому, що відбувається дистопія внутрішніх органів, а також утворюються травмуючі патологічні елементи.

2. Зміни форми хребта в вигляді патологічних викривлень (гіперкіфози, гіперлордози, гіпокіфози, гіполордози, сколіози, кривошия або їх комбінації) призводять до порушень синтопії внутрішніх органів, що через деформації судин, вивідних протоків і самих органів реалізується в патанатомічні зміни, які проявляються порушеннями функцій (симптомами захворювань). Дослідження форми хребта вказують на те, що у хворих з вертеброгенною гіпертензією частіше спостерігається кривошия (у 59,79% випадків) та зменшення шийного лордозу (46,39%). У хворих з кардіальною патологією порушення форми хребта мають вигляд кривошиї (61,5% випадків), зменшення грудного кіфозу (13,37%) та правобічного сколіозу (46,47%). При вертеброгенній бронхо-легеневій патології частіше спостерігається кривошия (70,37% випадків), рідше – збільшення грудного кіфозу (25,93%) та сколіоз грудного відділу хребта (18,52%). Гастроентерологічна вертеброгенна патологія розвивається при зменшеннях грудного кіфозу (76,36% випадків), лівобічному сколіозі (49,09%), заміні грудного кіфозу на лордоз та гіперкіфозі (18,18%).

3. Найбільш інформативним методом дослідження змін у хребті та його сегментах на сьогоднішній день залишається рентгенографія, оскільки за її допомогою можна виявити не тільки основне захворювання хребта, але й більшість травмуючих елементів, які утворились внаслідок вертебральної патології. Запропонований нами програмний пакет для обробки рентгенограм “Ver-tebrodiagnostics” дозволяє з’ясувати нозологічну форму патології хребта, визначити ступінь пору-шень, виявити травмуючі елементи і зональні зміни. Для виявлення рентгеннегативних патологіч-них змін і травмуючих елементів необхідно проводити магнітно-резонансне дослідження.

4. Захворювання хребта (остеохондроз, остеопороз, спондилоартроз, спондильоз, лігаментоз) призводять до патологічної імпульсації на органи та системи тільки при утворенні травмуючих елементів. Травмуючі патологічні елементи можуть викликати подразнення або компресію сегментарних нервових і судинних структур, тому ці елементи необхідно розділити на дві групи: подразнюючі та компресуючі. Роль травмуючих елементів у сегментах можуть вико-нувати: остеофіти (у 75,6% випадків), зміщення хребців (68,5%), зміщення кісткової маси при компресії тіл хребців (26,5%), деформації суглобових відростків (94,2%), запальні процеси в зв’язках, грижі дисків (6,25%), зменшення ширини та висоти міжхребцевих отворів (93,2%), набряк (56,25%). Додатковими (вторинними) травмуючими елементами при всіх захворюваннях хребта є тригерні пункти та тонельні синдроми. Кількість тригерних пунктів у м’язах ушкоджених сегментів при вертеброгенній терапевтичній патології сягає 59,07 ± 2,28.

5. В якості експрес-методу для пошуку ушкоджених сегментів, визначення ступеня порушень та моніторингового контролю за ефективністю лікування можна використовувати оптико-електронний пристрій. Його перевагами є: безпечність, швидкість зняття інформації, чіткий графічний і математичний вираз, що дозволяє автоматизувати дослідження, проводити архівацію, використовувати для довгострокового контролю. Середня швидкість наповнення мікросудин в ушкоджених сегментах складає 74,499 ± 4,053 мм/с, а в неушкоджених – 160,031 ± 12,290 (р<0,001). Коефіцієнт асиметрії мікроциркуляторних процесів в ушкоджених сегментах може сягати 34,926 ± 1,159%, а в неушкоджених – К_{асиметрії}= 5,256 ± 0,686% (р<0,001). Запропоновані нами програмнi пакети “Optiman-1” та “Osteo-1” дозволяють підвищити точність визначення вірогідності виникнення вертеброгенної патології внутрішніх органів і систем, прогнозувати ступінь порушень у трофічному комплексі тканин, проводити моніторинг за ефективністю разових або тривалих лікувальних заходів.

6. Реалізація гіперімпульсу (при подразненні сегментарних вегетативних структур) і недостатньої вегетативної імпульсації (при компресії) відбувається на рівні мікроциркуляторної системи внутрішніх органів. Мікроциркуляторне русло тканин і сегментарна вегетативна система, що його інервує, виконують роль трофічного комплексу в кожній ділянці організму людини. Найбільш інформативними методами дослідження при вертеброгенних захворюваннях внутрішніх органів необхідно вважати ті, які дозволяють виявити мікрогемодинамічні порушення, оскільки останні корелюють з функціональним станом органа, а також з мікроциркуляторними по-казниками в сегментах. Так, коефіцієнт кореляції амплітудного показника кровонаповнення латеральної РПГ з V_сер. у сегментах, які інервують легені, складав 0,87. Зв’язок V_сер. кровонаповнення латеральних ділянок легень з коефіцієнтом використання кисню також значний (r=0,8).

7. Порушення в трофічному комплексі тканин реалізуються змінами функцій, які набувають ознак захворювання. Гіперімпульсація з сегментів частіше реалізується в патологію органів з ознаками гіперфункції, а недостатня вегетативна імпульсація призводить до гіпофункціональних станів. Вертеброгенні захворювання внутрішніх органів та систем мають чіткі об’єктивні клінічні ознаки, які дозволяють проводити діагностику, починаючи з поліклінічного етапу. До основних ознак вертеброгенної органної патології належать: резистентність до фармакологічного лікування та висока ефективність вертебротерапії у таких випадках.

8. Вертебротерапевтичий алгоритм повинен включати в свій арсенал максимум лікувальних засобів, які спроможні відновлювати анатомічні структури, починаючи від форми хребта, закінчуючи мікроциркуляторним руслом тканин внутрішніх органів. Тільки через відновлення анатомії відбувається нормалізація функції, тобто: лікування – це спосіб відновлення певних анатомічних структур. Запропонований алгоритм дозволяє значно підвищити ефективність лікування. Спостереження за пацієнтами основної та контрольної груп показало, що загальна кількість загострень протягом двох років у контрольній групі складала 875, а у основній – 91 (при однаковій кількості спостережень – 174 і подібній структурі груп за нозологіями). Практично зникала резистентність захворювань внутрішніх органів до фармакологічного лікування, якщо до вертебротерапевтичних заходів загальна кількість медикаментозних засобів, які застосовувались у групі обстежених (234 хворих), складала 816, то після вертебротерапії вона зменшилась до 265 препаратів.