У дисертації міститься теоретичне узагальнення і новий підхід до вирішення проблеми патріотичного виховання військовослужбовців Збройних Сил України засобами української етнопедагогіки з метою формування у них глибокого почуття любові до України, її народу, високих моральних і бойових якостей, готовності зі зброєю в руках захищати Вітчизну.
2. Історичний аналіз проблеми патріотичного виховання уможливив висновок про те, що генеза патріотизму проходить стадію передумов, становлення, розвитку як цілісного утворення серед інших духовних явищ. Теоретичне узагальнення визначених підходів до тлумачення поняття патріотизму обумовило характеристику його сутності як найвищої цінності, котра притаманна всім сферам життя суспільства, держави і є важливим духовним надбанням особистості, характеризує вищий рівень її розвитку і знаходить вираз в активно-діяльній самореалізації на благо Вітчизни. Як цілісне особистісне утворення, патріотизм виступає у вигляді патріотичних якостей, у кожній з яких поєднується пізнавальний, емоційний, вольовий, поведінковий компоненти: національна гордість, національна гідність, національна самосвідомість, любов до Батьківщини, відданість своєму народові, почуття гордості за надбання національної культури, почуття патріотичного обов’язку, гордість за минуле і майбутнє України, повага до традицій народу, рідної мови, співчуття до страждань народу і переживання за соціальні вади суспільства, досягнення воїном високого ступеня військової майстерності, вірність військовій присязі, прагнення сформувати психологічну стійкість, бойові якості та ціннісні орієнтації, які характеризують його як захисника Батьківщини. 3. Теоретичний аналіз обумовив висновки про те, що патріотичне виховання воїнів - це організований, планомірний і цілеспрямований процес передачі особистості воїна національ- них цінностей і норм культури, спрямований на формування у неї національно-громадянської самосвідомості, патріотичних переконань і поведінки, усвідомлення своїх вчинків і дії на благо народу і держави, готовності до захисту Вітчизни. Опосередковану роль у змісті патріотичного виховання відіграють інші види виховання. Однак під час розгляду сутності кожного з них виявляється їх безпосередня участь у формуванні патріотичних якостей особистості воїна: патріотичної свідомості (знань, поглядів, переконань, оцінок, ідеалів), патріотичних почуттів (любові до Батьківщини, поваги до історії України та її Збройних Сил, традицій народу, відповідальності за долю України), морально-вольових рис характеру (обов’язку, настанов, мотивів, рішень), патріотичної поведінки та діяльності (дій, вчинків, навиків, умінь, звичок, звичаїв), морально-бойових та психологічних якостей (мужності, стійкості, відваги, дисциплінованості). Патріотизм виконує конструктивно-критичну функцію ставлення особистості до дійсності, яка дозволяє їй відбирати і зберігати все суспільно цінне, а також розкривати причини негативних явищ та усувати їх в соціальній практиці. Важливим фактором формування міцних патріотичних почуттів, прагнень, свідомості особистості є образ Батьківщини. 4. Результати констатуючого експерименту показали, що рівень патріотичної вихованості воїнів не відповідає сучасним вимогам. Існує потреба усунення суперечності між досягненнями багатовікового педагогічного досвіду народу і недостатнім його використанням у практиці виховання. Подолання цього протиріччя значною мірою покладається на залучення до виховного процесу засобів української етнопедагогіки: національних культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів, народної моралі, етики, естетики, родовіду, рідної історії, краєзнавства, природи, фольклору, народного мистецтва, народного календаря, національної символіки, релігійних виховних традицій; форм і методів української етнопедагогіки; критерів визначення рівнів вихованості особистості тощо. Це зумовило обґрунтування системи патріотичного виховання на засадах української етнопедагогіки, яка визначається як сукупність закономірно побудованих, динамічно пов`язаних компонентів: мети, завдань, змісту, засобів української етнопедагогіки, умов їх реалізації та взаємодії інтегрованих суб`єктів, які формують патріотизм воїна у дусі природно-історичного розвитку української нації на кожному етапі цілеспрямованого, планомірного військово-педагогічного процесу. 5. Для перевірки дієвості і раціональності розробленої педагогічної системи стала необхідною розробка технології патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки та її дослідно-експериментальна перевірка у військових частинах і підрозділах аеромобільних військ. Цілісність технології забезпечено взаємозв’язком трьох її компонентів: методологічної, теоретичної, методичної підготовки військового педагога (кваліфікація), виховного процесу (зміст, методи та форми), інформаційно-технічного (засоби). Умовами її ефективного функціонування визначено: створення референтного мікросоціального середовища, яке здатне забезпечити культурний, духовний, фізичний розвиток воїна, позитивно-емоційну атмосферу спілкування та діяльності; забезпечення взаємодії воїна та соціокультурного середовища з метою реалізації його творчих здібностей, самоосвіти та самовиховання; ґрунтовне вивчення потреб, інтересів, мотивів діяльності воїнів для вдосконалення особистісних якостей; активізація інтересу воїнів до національних традицій, збагачення їх новими знаннями, навичками та вміннями, які сприяють вихованню рис, необхідних захиснику Вітчизни тощо. За результатами формуючого експерименту на основі методики педагогічної діагностики (критерії: світоглядний, мотиваційно-цільовий, емоційно-вольовий, практично-результативний, рівні: максимальний, високий, середній, низький, показники і ознаки кожного рівня патріотичної вихованості воїна, її кількісна характеристика) встановлено позитивну динаміку рівнів патріотичної вихованості воїнів експериментальних груп. Достовірність результатів грунтується на використанні науково обгрунтованих методів психолого-педагогічних досліджень, статистичній обробці результатів. Результати формуючого експерименту підтверджуються актами реалізацій з військових частин. 6. Підсумком проведеного дослідження слугують рекомендації військовим педагогам щодо впровадження технології патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки, визначенні етапів розгортання технологічного циклу від чуттєвого та установчо-мотиваційного до контрольно-рефлексивного і духовно-естетичного, його центральну ланку – неперервну розвивальну взаємодію військового педагога і вихованця, яка на кожному етапі організується за інваріантними алгоритмами. Облаштування педагогічних умов використання засобів української етнопедагогіки в патріотичному вихованні воїнів передбачає: збагачення раціональної, мотиваційної, емоційно-вольової, діяльнісної сфери особистості воїна патріотичними, етнопедагогічними знаннями, врахування особистого життєвого досвіду вихованців, військових педагогів, усвідомлення кожним воїном національної історії, культури, традицій, звичаїв, обрядів, формування у них спроможності давати власну оцінку історичним подіям і фактам минулого і сучасного, забезпечення найповнішого задоволення національно-культурних інтересів, виховання вольової стійкості в досягненні високих результатів у навчально-виховному процесі тощо. Створення інноваційного програмно-методичного забезпечення експериментальної технології надає можливість налагодити повноцінні суб’єкт – суб’єктні взаємини і здійснювати самодостатній вибір етнопедагогічних засобів патріотичного виховання воїнів. 7. Практичне значення дослідження полягає в реалізації етнопедагогічної теорії патріотичного виховання на рівні конкретних технологічних операцій, зведених в єдину систему скоординованих виховних дій, кожний етап якої піддається емпіричній верифікації. Щодо практичного використання здобутих результатів рекомендується: запровадити у військово-педагогічний процес частин, підрозділів технологію патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки; підготувати навчально-методичний посібник для військових педагогів, в якому викласти педагогічні основи патріотичного виховання воїнів засобами української етнопедагогіки, створити навчальні програми військових навчальних закладів та системи гуманітарної підготовки Збройних Сил України на основі змісту нашого дослідження. |