Проведене дослідження дає підстави сформулювати такі висновки: 1. Уперше в історії вітчизняної педагогіки з сучасних демократичних позицій досліджено педагогічну діяльність і спадщину Г.Кершенштейнера, дано її широку характеристику, проаналізовано основні етапи його діяльності в галузі освіти, досліджено і проаналізовано основні чинники, які мали вплив на формування його педагогічних поглядів. Детальний розгляд цієї проблеми дав можливість простежити глибокий зв’язок педагогічних ідей видатного німецького педагога-реформатора із багатогранною спадщиною класичної педагогіки та педагогічної думки кінця XIX – початку XX ст. Щодо реформаторської діяльності педагога, то встановлено основні шляхи розв’язання проблеми перебудови народної школи і створення нової додаткової (трудової) школи, а також проаналізовано навчальні плани цих шкіл з погляду їх відповідності новим соціально-економічним умовам розвитку Німеччини досліджуваного періоду. Великою заслугою Г.Кершенштейнера є те, що він поставив педагогіку на наукову основу і довів, що педагогіка не є прикладною етикою, логікою, естетикою чи прикладною філософією, а є самостійною наукою (Г.Кершенштейнер, праця “Теорія освіти”.) 2. Розроблена і впроваджена в життя Г.Кершенштейнером система трудового виховання, побудована на засадах наближення школи до завдань практичного життя, була новим поглядом на завдання освітніх закладів. Будучи за своїми переконаннями прихильником теорії матеріальної освіти, педагог досить глибоко обґрунтував необхідність практичної підготовки учнів до професійної діяльності після закінчення додаткової школи. Г.Кершенштейнер розглядав працю як засіб громадянського, естетичного виховання та виховання характеру учнів. Вказуючи на різницю між грою та справжньою продуктивною працею, він був переконаний у тому, що саме ручна праця, продуктивна праця розвиває і виховує в учневі силу волі, такі моральні якості, як чесність, порядність, здатність до взаємодопомоги, старанність, наполегливість, вміння ставити перед собою цілі та досягати їх. Обґрунтовуючи необхідність уведення в навчальний план народних шкіл кінця XIX – початку XX століття занять з ручної праці, Г.Кершенштейнер стверджував, що тільки у процесі праці набуваються найцінніші знання, вміння й навички, які є джерелом набуття справжнього життєвого досвіду та розвитку позитивних рис характеру учнів. Він визначив три головних завдання трудової школи: колективна праця учнів, виховання громадянина, естетичне виховання. 3. Заслуговує на увагу розроблена педагогом система доцільної підготовки вчителів технічних дисциплін для трудової школи та підготовки вчительських кадрів взагалі. Підкреслюючи роль учителя як центральної фігури в навчальному процесі, він сформулював чіткі вимоги стосовно його фахової підготовки, методичних умінь та навичок, майстерності, індивідуальних якостей, взаємин з дітьми, колегами тощо; виділяв такі якості справжньої освіченості учителя як активне сприйняття всього людського, правильність думки, самостійність у постановці та виконанні завдання, спільність розуму, волі та дій. 4. Георг Кершенштейнер був одним із перших німецьких педагогів, які тісно пов’язували трудове й естетичне виховання, зробив вагомий внесок у справу дослідження художньо обдарованих дітей. Головною метою естетичного виховання він вважав виховання художнього смаку, пов’язуючи його з професійною підготовкою майбутніх кваліфікованих робітників, і відзначав, що саме ручна праця є одним із найважливіших засобів естетичного виховання школярів. Значну увагу при реформуванні народних шкіл Мюнхена педагог приділяв удосконаленню методики проведення занять з малювання, вважаючи набуті навички з даного предмету засобом не лише трудового, а й естетичного виховання. З цією метою ним була розроблена методика визначення рівня художніх здібностей дитини на основі детального аналізу малюнків. Даний аспект дослідження являє собою практичний інтерес, оскільки дає можливість використання дитячих малюнків не тільки для виявлення навичок графічного зображення, а й для глибокого їх аналізу щодо визначення художніх здібностей дитини та можливості встановлення її психічного стану, настрою, переживань, сподівань і т. ін. 5. Заслуговує на увагу педагогічний підхід Г.Кершенштейнера щодо формування характеру, яке тісно пов’язане із трудовим вихованням. Він розрізняв 4 основних елементи характеру та визначив основні чинники, що впливають на процес виховання характеру: 1) приклад вчителя із сильним характером, силою волі, здоровим глуздом, чуйністю, чітким судженням; 2) залучення учнів до конкретних справ, з метою вироблення трудових навичок; 3) створення умов для самовираження особистості. Важливим аспектом його вчення про характер є положення про реалізацію і вираження моральних якостей у конкретних справах та вчинках учнів. У дослідженні процесу виховання характеру учнів у трудовій школі Г.Кершенштейнер приділяв особливу увагу виробленню в учнів здатності логічно мислити, вказуючи при цьому, що її можна досягти тільки через самостійну розумову працю, активне переосмислення навчального матеріалу, а не шляхом його слухання і сліпого заучування. Для розвитку логічного мислення він рекомендував широко використовувати багатий бібліотечний фонд літератури з географії, природознавства, геометрії а також звертав увагу на покращення фахової підготовки вчителів праці й технічних дисциплін. 6. У роботі досліджено погляди педагога щодо організації додаткової освіти для дівчат та жінок. Справжнім та найпершим вихователем педагог вважав сім’ю, бо саме сім’я є справжньою школою для виховання цілого ряду важливих рис характеру особистості. Оскільки жінка є берегинею домашнього вогнища, то від неї багато в чому залежить і сімейне виховання дітей. Саме тому вона повинна бути обізнаною з елементами педагогіки сімейного виховання, з психологічними особливостями розвитку дитини. Значне місце в додатковій освіті для дівчат він відводив практичним заняттям: оволодінню кулінарною справою, виробленню навичок ведення домашнього господарства тощо. 7. Актуальним у сучасних умовах нашої держави є погляд педагога на роль і місце освіти в суспільстві. Він вважав її основним елементом багатства і сили суспільства і визначав такі дві цілі освіти: 1) освіта для оволодіння певною професією; 2) освіта для соціального служіння суспільству. Одночасно Г.Кершенштейнер визначив систему принципів освіти, на яких і будував теорію громадянського виховання і трудової школи. У здійсненні завдань народної освіти через народну школу педагог-реформатор виходив з практичних інтересів дитини, тому й пов’язував процес виховання і освіти із природніми нахилами дитини, її здібностями та інтересами. Німецький педагог-реформатор неодноразово наголошував на необхідності надання великої уваги тому, як вивчено певний навчальний матеріал, тобто вважав важливими шляхи здобування знань, оскільки способи оволодіння знаннями мають велике значення. 8. Актуальною для сучасної школи є розроблена Г.Кершенштейнером система громадянського виховання, її основні принципи та методи. Саме теорія громадянського виховання покликана забезпечити виховання в підростаючого покоління любові до своєї батьківщини, почуття обов’язку, бажання приносити користь державі й народу. Г.Кершенштейнер виділяв основні форми, методи й засоби громадянського виховання, серед яких особливого значення надавав організації спільної трудової діяльності учнів, вивченню історії (відповідно до обраної учнями професії), облаштування гімнастичних залів, басейнів для підтримання доброго фізичного здоров’я учнів, організацію шкільних вечорів, розваг, змагань, розвиток учнівського самоврядування, творчості тощо. Нами досліджено та проаналізовано вплив ідей Г.Кершенштейнера на українську педагогічну думку та популяризація його педагогічної спадщини на Україні на початку XX століття. В післяреволюційний період (20-ті роки), період перебудови вітчизняної школи, орієнтації її змісту і мети на підготовку кваліфікованих керівних і трудових кадрів з дітей робітників і селян, певною популярністю користувалася патріотична теорія громадянського виховання і трудової школи Георга Кершенштейнера. Досить відзначити, що в 20-ті роки російською та українською мовою виходять його найвідоміші твори. Зокрема історик педагогіки Григорій Васькович у своєму фундаментальному творі “Шкільництво в Україні” зазначав, що саме праця німецького педагога-реформатора під назвою “Основні питання шкільної організації” мала стати настільною книгою українського учительства. Великою популярністю користувалися його твори “Що таке державно-громадянське виховання” та “Поняття трудової школи”. У 1912 р. Георг Кершенштейнер відвідав Київ, Харків, Москву, Санкт-Петербург, де виступив з лекціями. Звичайно, ми не можемо відкидати погляди Г.Кершенштейнера щодо ролі і місця громадянського виховання і виховання працею у підготовці і формуванні справжнього громадянина, який би вірно служив своєму народові, державі, захищав її інтереси, адже саме такі цілі піддавалися гострій критиці в радянський період після 30-х років. Ми не можемо погодитися з поглядами Г.Кершенштейнера щодо ранньої спеціалізацїї “трудових шкіл” та деякого обмеження загальноосвітніх предметів у навчальних планах цих шкіл. Підготовка професійних кадрів повинна здійснюватися на широкій загальноосвітній основі, але в той час, коли в Німеччині почала бурхливо розвиватися промисловість, трудова школа Г.Кершенштейнера відіграла позитивну роль. Ми не претендуємо на повне, всебічно завершене дослідження педагогічної спадщини Г.Кершенштейнера. Нами проаналізовано найбільш важливі аспекти його педагогічної діяльності, найбільш вагомий внесок у теорію і практику педагогіки. Серед перспективної тематики подальшого дослідження бачимо такі аспекти, як більш детальне вивчення діяльності педагога на посаді шкільного радника м. Мюнхена, порівняльний аналіз його теорій з теоріями, схожими за тематикою, розробленими його сучасниками не лише в Німеччині, а й в інших країнах Європи. Особливо актуальним, на нашу думку, може бути дослідження впливу розробленої Г.Кершенштейнером теорії громадянського виховання на постановку всієї системи виховної роботи серед німецької молоді, на формування у неї почуття обов’язку, патріотизму, точності у всіх видах діяльності. Необхідно звернути увагу на те, що Німеччина зуміла за короткий строк відновити зруйноване війною народне господарство і стати високорозвиненою індустріальною державою з високим рівнем життя людей. У цьому процесі, безумовно, велика заслуга системи освіти та належна система трудового і громадянського виховання народу. |
