У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – педагогічних поглядів і просвітницької діяльності А. Крушельницького, що є результатом цілісного аналізу теоретичних положень його творчої спадщини. В роботі з’ясовано актуальність педагогічних ідей А. Крушельницького для розвитку сучасної освіти в Україні. І. На підставі вивчення архівних документів, історичної та історико-педагогічної літератури, наукових праць, статей сучасників А. Крушельницького встановлено, що основними чинниками формування його педагогічних поглядів стали: родинні виховні традиції (батьки – представники української світської інтелігенції); суспільно-політичні і культурно-освітні зміни в Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. (економічний поступ суспільства, розвиток науки і техніки, реформування освітньої галузі, утвердження ідеї української державності); творча спадщина українських громадських діячів, педагогів, істориків, співпраця з ними (О. Барвінським, В. Гнатюком, М. Грушевським, І. Франком, В. Щуратом та ін.); участь майбутнього педагога в просвітницькому русі української молоді (член студентського товариства “Академічна громада”, один із організаторів і активний діяч молодіжного об’єднання “Молода Україна”); поширення провідних ідей зарубіжної педагогіки. Головними напрямами педагогічної діяльності А. Крушельницького були: розробка основних положень теорії та практики національної освіти й виховання, викладацька та керівна робота в гімназіях, праця над створенням і виданням українських шкільних підручників. ІІ. Узагальнення творчого доробку А. Крушельницького дає підстави стверджувати, що розвиток української національної школи педагог розглядав як одну з головних умов розвитку нації, а відтак і держави. Її основними завданнями педагог вважав: формування гідного члена нації, який усвідомлює, що розвиток нації можливий тільки у власній державі; виховання громадянина – патріота України й активного, працьовитого, свідомого своїх прав і обов’язків члена суспільства. Мета виховання в національній школі повинна відповідати потребам нації, держави й суспільства. Провідними ідеями А. Крушельницького щодо розбудови української національної школи є: Організація навчально-виховного процесу в школі на основі української національної ідеї, на принципах демократизму, гуманізму, народності, культуровідповідності та соціальної зумовленості навчання й виховання; впровадження трудового принципу в діяльність школи (створення “професійних робітень”, ремісничих майстерень, гуртків за інтересами учнів, шкільних кооперативів та господарств), виховання свідомого ставлення до вільної, самостійної праці як важливого чинника матеріального добробуту, засобу утвердження моральності та самореалізації людини, формування характеру. Необхідність єдності теоретичних і практичних знань, набуття умінь і навичок, формування світогляду, моральних, вольових, естетичних якостей особистості, вищих мотивів діяльності, а також здатності застосовувати набуті знання як для власного, так і для суспільного блага. Пріоритетність у виховному процесі розумового, морального, трудового й естетичного розвитку в досягненні мети виховання. Урахування мети виховання у формуванні змісту освіти, а також теорії матеріальної освіти, згідно з якою головним критерієм визначення її змісту є практичне значення знань. Перевага практичних, дослідних методів навчання, вдосконалення форм навчально-виховного процесу задля підвищення можливості застосування набутих знань та умінь, розвитку в учнів творчого підходу до розв’язання завдань.
Практична освітня діяльність А. Крушельницького (викладацька та керівна робота в гімназіях у містах Станіслав, Коломия, Городенка, Рогатин), спрямована на становлення й розбудову національної освіти і виховання, була водночас апробацією його ідей щодо розвитку української національної школи, а також їх джерелом. Прогресивними складовими досвіду роботи навчальних закладів, у яких працював А. Крушельницький, визначено: реалізацію в навчальному процесі принципів науковості, зв’язку із життям, активності та ініціативності, свідомого ставлення учнів до здобуття знань; застосування дослідних методів навчання; акцент на розумовому, моральному, трудовому й естетичному вихованні молоді (відзначення національних свят, екскурсії з метою вивчення рідного краю і традицій народу; діяльність гуртків за інтересами, протиалкогольного руху, гімназійного хору й оркестру); впровадження трудового принципу в діяльність школи, залучення учнів до найпростіших форм кооперативного руху; організацію самоосвіти й самовиховання, розвиток учнівського самоврядування (робота наукових гуртків, “Наукової читальні”, бібліотеки й позичальні книжок, спортивних товариств, молодіжної організації “Пласт” та ін.). ІІІ. У результаті проведеного дослідження встановлено, що важливим результатом педагогічної діяльності А. Крушельницького стало створення українських шкільних підручників та посібників, які відповідали меті національного виховання. Внесок педагога в розробку підручників полягав у тому, що: 1. А. Крушельницький підготував і видав 28 найменувань українських читанок і посібників для всіх класів народних і середніх шкіл. Вони вміщували літературні твори українських та зарубіжних письменників, цілісно відображали історію народу; тематичними центрами їх змісту були: Родина, Україна, Держава. Це створювало умови для утвердження в свідомості учнів української національної ідеї. 2. У період визвольних змагань А. Крушельницький очолював Педагогічну місію УНР, основним завданням якої було налагодження справи створення й видання підручників для українських шкіл. 3. Педагог розробив методичні рекомендації використання читанки як засобу навчання, що знайшло відображення у низці його праць (“Наука української мови в середній школі”, “Проект зміни способу навчання української мови й літератури в школі”) та стало вагомим внеском у теорію українського підручникотворення. На підставі аналізу-зіставлення підручників А. Крушельницького з тогочасними українськими читанками визначено основні методичні пріоритети їх розробки: формування змісту підручника відповідно до мети національного виховання; розробка їх на основі національної культури та ідеї соборності України; насиченість читанок кращими творами українських та зарубіжних письменників; дотримання принципів науковості, доступності, наочності; жанрова різноманітність, забезпечення виховної спрямованості навчання наявністю текстів морально-етичної, історико-патріотичної тематики, про природу і працю; значна наповненість підручників вдало дібраним і добре дозованим ілюстративним матеріалом: кольоровими ілюстраціями, фотографіями, схемами, рисунками. IV. Здійснене дослідження дає підстави для висновку про те, що просвітницька діяльність А. Крушельницького була не менш активною і результативною, ніж педагогічна. Просвіту він розглядав як необхідну умову державотворчого поступу, засіб формування національної свідомості та підвищення культурно-освітнього рівня народу. Головними завданнями просвітницької діяльності А. Крушельницький вважав: сприяння політичній обізнаності, активності та стійкості переконань українців; залучення їх до здобуття освіти, примноження матеріальних благ завдяки опануванню економічних знань, професійну освіту, розвиток власного промислу; видавничу роботу. Діяльність педагога в українському просвітницькому русі полягала в: участі у культурно-освітніх товариствах “Взаїмна Поміч Українського Вчительства”, “Учительська Громада”, “Просвіта”, а також в Загальноукраїнській культурній раді в період першої світової війни та Українській національній раді; видавничій праці, зокрема в підготовці й виданні шкільних підручників, посібників, розробці навчальних планів та програм; редакторській роботі (редагування журналів “Літературно-науковий вісник”, “Прапор”, “Нові шляхи”, “Критика”); оприлюдненні публіцистичних виступів у часописах та безпосередньо перед громадськістю; популяризації українських літературознавчих студій та науково-популярних викладів; налагодженні освіти молоді й дорослого українського населення в еміграції під час першої світової війни. Видавнича діяльність А. Крушельницького була пов’язана з керівництвом видавничим відділом при Міністерстві народної освіти УНР та Педагогічною місією УНР у м. Відні й передбачала підготовку і випуск підручників та посібників для українських шкіл. Редакторська робота А. Крушельницького стосувалася заснування видавничої спілки “Нові шляхи” (1929), редагування суспільно-політичного та літературного часопису “Нові шляхи” (1929-1932), з 1933 р. – ”Критика”. Аналіз змісту згаданих журналів свідчить, що А. Крушельницький був прихильником соціалістичної ідеології, що й стало однією з основних причин його виїзду в Радянську Україну. Важливе педагогічно-просвітнє значення має публіцистичний доробок А. Крушельницького. Центральне місце у його працях просвітницької тематики (“Вага торгівлі і торговельних шкіл”, “Два питання: (Слово до розгубленої молоді)”, “На нові шляхи! За життєву українську школу”, “Просвітній реферат: Із ювілейного обходу філій “Просвіти” в Коломиї” та ін.) посідає ідея національної освіти й виховання. У них відображено найважливіші загально-педагогічні та просвітницькі проблеми: мети й завдань просвітницького руху, подолання неписьменності та підвищення якості знань, економічної освіти народу. У літературознавчій творчості А. Крушельницького проаналізовано внесок українських письменників, громадських діячів у розвиток просвітньої справи, становлення української національної освіти, окреслено особливості розвитку української літератури, що дає підстави вважати праці А. Крушельницького яскравою сторінкою літопису українського просвітницького поступу. Важливим джерелом до розкриття сутності педагогічних поглядів та просвітницької діяльності А. Крушельницького є його епістолярна спадщина. Вона доповнює та розширює основні засади розбудови української національної школи, розкриті в наукових та публіцистичних працях. Провідною в педагогічних роздумах А. Крушельницького є ідея соціальної спрямованості освіти й виховання, реформування її у відповідності з політичними, економічними й культурними вимогами життя. V. Вивчення творчого доробку А. Крушельницького, присвяченого проблемам навчання й виховання дітей та молоді, дає підстави вважати ідеї педагога актуальними й для сучасного етапу розбудови національної освіти в Україні. У його працях розроблено базові положення розвитку національної освіти й виховання, які актуальні й сьогодні. Серед них: необхідність реформування школи на основі національного, соціального, трудового і виховного принципів; відповідність мети виховання національним, державним і суспільним потребам; формування змісту освіти відповідно до мети національного виховання; поєднання в навчальному процесі словесних та практичних методів навчання; залучення учнів до різних видів пізнавальної діяльності; дотримання принципів доступності й зв’язку навчання з життям; створення матеріальних умов для продуктивної роботи вчителя та учнів; В умовах розбудови української національної освіти та її інтеграції у світовий культурний простір можна творчо використати досвід педагогічної та просвітницької діяльності А. Крушельницького в таких напрямах: а) надання пріоритетного значенння національній освіті й вихованню в політичному, економічному, культурному розвитку кожного народу; б) використання досвіду А. Крушельницького щодо створення, функціонування та підтримки приватних навчально-виховних закладів; в) необхідність поєднання загальної та профільної освіти в школі; г) видання науково-методичної та просвітницької літератури з метою забезпечення безперервної освіти, сприяння політичній та культурній обізнаності народу. Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення потребує суспільно-політична і літературна діяльність А. Крушельницького, дослідження управлінських основ роботи педагога. |
