Аналіз результатів теоретичного пошуку, експериментальної роботи дозволяють зробити такі висновки. 1. У дисертації з’ясовано, що становлення дистанційного навчання пов’язане з розробкою й реалізацією міжнародних і національних проектів та програм інформатизації освіти, які передбачають використання нових мережних інформаційних технологій у навчальному процесі; підготовку викладачів до організації дистанційного навчання; розробку програмних систем керування дистанційним навчанням. 2. У дослідженні уточнено поняття «дистанційне навчання» й розкрито основні особливості діяльності викладача ВТНЗ в умовах дистанційного навчання, які пов'язані зі зміною функціональної спрямованості викладача, тому що зросла роль студента в процесі навчання і викладач стає координатором навчального процесу, основна мета якого - активізувати самостійну пізнавальну діяльність студентів; зміною педагогічних завдань у проектуванні, поданні навчального матеріалу, плануванні, координації діяльності студентів, проведенні консультацій, контролю, перевірці якості виконання завдань та ін.; розподілом праці, функцій викладача, їхня спеціалізація (автор ДК, дизайнер курсу, координатор, експерт курсу, спеціаліст з інтерактивного подання курсів, контролю якості самостійної пізнавальної діяльності студентів тощо); ускладненням розробки дистанційного курсу, організацією взаємодії між суб'єктами навчання і дистанційним контролем знань, оскільки швидко розвивається їхня технологічна основа. 3. Схарактеризовано зміст педагогічної компетентності викладача вищого технічного навчального закладу, необхідної для організації дистанційного навчання (сукупність педагогічних знань і вмінь, які потрібні для розробки дистанційного курсу, організації взаємодії між суб’єктами навчання, організації дистанційного контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів). 4. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови успішності підготовки викладачів ВТНЗ до організації дистанційного навчання, які передбачають її диференціацію залежно від характеру мотивації викладачів щодо організації дистанційного навчання, ставлення викладачів до оволодіння педагогічними знаннями й уміннями як складниками їх педагогічної компетентності та розробки відповідних варіативних моделей, що відрізняються змістом, методами, формами і засобами підготовки. Диференціація підготовки передбачала створення таких умов, за яких педагогічна компетентність формувалася в контексті набутого досвіду, особливостей індивідуальності, внутрішнього спрямування, потреб. 5. Експериментально перевірено моделі диференційованої підготовки викладачів ВТНЗ до організації ДН, що включали розроблені автором модулі дистанційного курсу, в яких мета, зміст, методи, форми, засоби підготовки були адаптовані до особливостей викладачів, їхнього досвіду. Обґрунтовано критерії і показники сформованості педагогічної компетентності викладача ВТНЗ в умовах дистанційного навчання: характер сформованості мотивації викладачів щодо організації дистанційного навчання й ставлення викладачів до оволодіння педагогічними знаннями й уміннями; якість педагогічних знань (повнота, глибина); сформованість педагогічних умінь, пов’язаних з розробкою дистанційного курсу, організацією взаємодії між учасниками навчання, організацією дистанційного контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів як складниками педагогічної компетентності викладача вищого технічного навчального закладу в умовах дистанційного навчання. 6. Доведено, що технологія реалізації педагогічних умов підготовки викладачів ВТНЗ до організації дистанційного навчання сприяла таким позитивним змінам: у характері мотивації кількість викладачів, які мають позитивний характер мотивації щодо організації дистанційного навчання в педагогічну діяльність і позитивне ставлення до оволодіння педагогічними вміннями та знаннями збільшилась, що зумовлено забезпеченням індивідуалізації навчального процесу, моделюванням реальних об'єктів і процесів навчання, систематичним зворотним зв'язком у навчанні, організацією групової роботи тощо; у підвищенні якості педагогічних знань (їх повнота і глибина), сформованості педагогічних умінь як складників педагогічної компетентності викладача ВТНЗ в умовах дистанційного навчання (кількість викладачів, які мають високий рівень педагогічної компетентності у групі Е2 8%; достатній рівень у групі Е1 57,8%, у групі Е2 81,6%); у сформованості адекватної самооцінки викладачами свого рівня педагогічної компетентності (54% у викладачів групи Е1, 78% у викладачів групи Е2).
7. Розроблено науково-методичні матеріали, посібники для викладачів, магістрів щодо впровадження дистанційного навчання у вищому технічному навчальному закладі. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективними можуть бути такі напрями наукових досліджень, як: порівняльна характеристика систем підготовки викладачів вищих навчальних закладів в Україні і за рубежем, технології викладання технічних дисциплін в умовах дистанційного навчання, технології організації мережної взаємодії в умовах дистанційного навчання та організації дистанційного контролю знань. |