Теоретичний аналіз наукової літератури дозволив розкрити сутність саморозвитку особистості як свідомого процесу особистісного становлення з метою ефективної самореалізації на основі внутрішньо значущих прагнень і зовнішніх впливів. Науково доведено, що творчий саморозвиток особистості розглядається як певна структурно-процесуальна характеристика особистості, котру можна представити і як процес підвищення ефективності процесів “самості”, і як рівень і особливу якість особистості (як здатність до творчого саморозвитку). Це дозволяє ввести поняття простору творчого саморозвитку особистості, що розташовується в багатовимірному просторі особистісних якостей, цінностей і здібностей. Як базисні вектори простору узяті саморозвиток, творчість та інтелект. Простір пронизується і забезпечується особистісними чинниками. У дослідженні професійно-творчий саморозвиток особистості майбутнього вчителя розглядається як творчий саморозвиток його особистості в навчальному процесі педагогічного ВНЗ, що забезпечує подальшу творчу самореалізацію в професійній діяльності. Цей процес здійснюється за допомогою механізмів самопізнання, самоорганізації, самоосвіти як прагнення до професійно-творчої самореалізації. У роботі доведено, що структурно професійно-творчий саморозвиток є підпростором простору творчого саморозвитку особистості, і його модель може бути побудована в тій же системі координат з урахуванням професійної орієнтації кожної осі. Динамічна модель професійно-творчого саморозвитку особистості включає по чотири ключові стадії кожного з напрямів, що характеризують якісні зміни в особистості: самопізнання, самоорганізація, самоосвіта, самореалізація – по осі “саморозвиток”; раціонально-математичне мислення, значеннєва пам'ять, вербальні здібності, логіка – по осі “інтелект”; творча уява, образна пам'ять, акторське мистецтво, інтуїція – по осі “творчість”. При виділенні стадій реалізується принцип взаємної додатковості та синхронізації відповідних якостей на однойменних стадіях.
6. У дисертації виявлено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що сприяють професійно-творчому саморозвитку особистості майбутнього вчителя: 1) створення настанови студентів на професійно-творчий саморозвиток особистості в процесі навчальної діяльності; 2) забезпечення теоретичної підготовки студентів до реалізації процесу професійно-творчого саморозвитку особистості; 3) збільшення частки рефлексивних, творчих форм роботи з метою підвищення ініціативності й активності студентів; 4) розвитку у студентів якостей і здібностей гуманітарного і природничонаукового напрямів для розширення сукупності засобів і способів професійно-творчого саморозвитку; 5) створення „індивідуальної траєкторії” професійно-творчого саморозвитку студента в контексті суб'єкт-суб'єктних відносин у педагогічному ВНЗ. 7. Запропоновано технологію реалізації педагогічних умов професійно-творчого саморозвитку, засновану на реалізації індивідуальної траєкторії для кожного студента, що містить у собі шість самостійних блоків, які тісно пов'язані з етапами процесу професійно-творчого саморозвитку, тому рекомендується пропонована послідовність їхнього проходження. Виділено критерії (самостійність у професійній /навчально-професійній/ діяльності, професійно-орієнтоване мислення, творче ставлення до професійної /навчально-професійної діяльності/) і показники професійно-творчого саморозвитку, на основі яких, використовуючи розроблену типологію особистості, виявлені рівні сформованості цього процесу у студентів (дуже низький, низький, середній, високий). Проаналізовано ефективність реалізації технології навчання студентів професійно-творчому саморозвитку: досліджено зміни в контрольних і експериментальних групах за рівнями; проведено аналіз конкретних якостей і здібностей, що вплинули на ці зміни; статистично підтверджено їхню вірогідність.
У ході експерименту більшість студентів (57%) експериментальних груп досягли середнього рівня сформованості професійно-творчого саморозвитку, багато хто (32%) піднялися до високого рівня (незважаючи на труднощі досягнення відповідних показників критеріїв). Деяка кількість (11%) затрималася на низькому рівні, звичайно через недорозвиненість творчих чи вербальних здібностей. Але, як правило, вони підвищили середні бали показників сформованості досліджуваного процесу усередині цього рівня, що дозволить їм, використовуючи придбані навички самоорганізації і самопізнання, самостійно виявити причини свого відставання, та власними силами реалізувати стратегічні напрямки майбутнього професійно-творчого саморозвитку. Тобто вони, також як і представники інших рівнів, виходять на рубіж реального саморозвитку, що має на увазі істинно самостійне подальше професійне самовдосконалення і професійно-творчу самореалізацію в майбутній діяльності. Студенти контрольних груп в основному (55%) залишилися на низькому рівні сформованості професійно-творчого саморозвитку, частина (32%) стихійно досягла неповноцінного середнього рівня, деякі (8%), що досягли високого рівня досліджуваного процесу, не придбали методологічних знань і умінь, необхідних для ефективної реалізації даного процесу, у результаті, приречені в майбутній професійній діяльності просуватися вперед знову, методом проб і помилок, із утратою часу й ефективності. Подальші наукові дослідження даної проблеми вбачаємо у вивченні професійно-творчого саморозвитку особистості викладача педагогічного ВНЗ, особливостей і умов ефективності даного процесу. Це дозволить узагальнити результати дослідження з проблеми професійно-творчого саморозвитку суб'єктів навчально-виховного процесу в педагогічному ВНЗ. |
