На основі узагальнення результатів дослідження проблеми професійної підготовки фахівців для Державної прикордонної служби України в умовах загальноєвропейської політичної, економічної та освітньої інтеграції, аналізу місця і ролі полікультурної та комунікативної компетенцій у процесі виконання службових обов’язків офіцерами-прикордонниками, а також вивчення вітчизняних та оригінальних зарубіжних джерел, реферативної та документальної інформації з питань сучасної підготовки спеціалістів, сформульовано такі висновки: 1. Встановлено, що проблеми підвищення психофізичної, мотиваційної та психологічної готовності курсантів до майбутньої службової діяльності, формування професійних якостей та спеціальних умінь у майбутніх офіцерів, розвитку пізнавальних процесів курсантів у процесі професійної підготовки, вдосконалення змісту військово-професійної підготовки офіцерів є актуальними для досліджень у теорії й методиці професійної освіти. Доведено, що професійна підготовка майбутнього офіцера-прикордонника до виконання службових обов’язків у багатомовному середовищі передбачає формування комунікативної компетентності фахівця (у складі комунікативної та полікультурної компетенцій), необхідної для продуктивної професійної діяльності. Професійну комунікативну компетентність офіцера-прикордонника схарактеризовано як рівень професійної підготовки, який необхідний для адекватного виконання професійних обов’язків у рамках особистісних здібностей і соціального статусу. 2. Професійну підготовку майбутніх офіцерів-прикордонників до виконання службових обов’язків у багатомовному середовищі визначено як процес формування комунікативної та полікультурної компетенцій курсантів-прикордонників в умовах навчально-виховного процесу ВВНЗ для вирішення завдань оперативно-службової діяльності. Встановлено, що зміст комунікативної компетенції офіцера-прикордонника зумовлений мовною, мовленнєвою та соціокультурною компетенціями. Складовими полікультурної компетенції офіцера-прикордонника є розуміння чужої і усвідомлення власної культури для взаєморозуміння в полікультурному контексті; здатність індивіда до відповідної комунікативної поведінки в іншому культурному середовищі. Визначені складові передбачають наявність особистісних якостей, які спрямовують самореалізацію фахівця й регулюють комунікативну поведінку суб’єкта в іншому культурному середовищі. Виявлено такі особливості професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників з урахуванням специфіки службових обов’язків у багатомовному середовищі: професійна спрямованість навчальних курсів; поєднання теоретичної і практичної підготовки; удосконалення організаційних форм навчання; участь курсантів у науково-дослідній роботі; урахування принципів полікультурності у формуванні змісту навчальних планів; організація навчання курсантів мов суміжних з Україною держав; практична полікультурна взаємодія майбутніх офіцерів-прикордонників під час стажування на кордоні. 3. Визначено та теоретично обґрунтовано, що ефективність процесу професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виконання службових обов’язків у багатомовному середовищі досягається завдяки реалізації сукупності таких педагогічних умов: полікультурне виховання у продуктивній професійній діяльності офіцера-прикордонника; використання лінгвістичної основи системи вправ у формуванні комунікативної компетенції майбутніх офіцерів-прикордонників; упровадження вербальної активізації співтрансформації навчальних дій курсантів-прикордонників. Визначені педагогічні умови діють у навчальному процесі в комплексі та взаємодії і впливають на формування полікультурної та комунікативної компетенцій курсантів. 4. Розроблено методику вдосконалення професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виконання службових обов’язків у багатомовному середовищі, яка передбачає використання матеріалів соціокультурного змісту; зіставлення, поєднання етнолінгвістичних та соціокультурних знань зі змістом суміжних дисциплін; екстраполяцію теоретичної інформації на життєвий досвід майбутніх офіцерів-прикордонників; застосування проблемно-пошукових методів навчання; орієнтацію на діалог; самостійне наукове дослідження соціокультурних феноменів. Методика визначає форми, методи, засоби, прийоми і заходи аудиторного та позааудиторного навчання у професійному контексті офіцерів-прикордонників. 5. Перевірку ефективності сукупності педагогічних умов проведено протягом формувального педагогічного експерименту. Його організація включала розробку методики та матеріалів для проведення експериментальної роботи; впровадження в експериментальній групі сукупності педагогічних умов; здійснення контрольних замірів. Реалізація сукупності педагогічних умов здійснювалась під час застосування розробленої методики вдосконалення професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виконання службових обов’язків у багатомовному середовищі. За результатами формувального експерименту виявлено, що згідно з визначеними рівнями комунікативної компетенції 57,69 % курсантів експериментальної групи досягли варіативно-ситуативного, 34,62 % – стереотипно-ситуативного, 7,69 % – орієнтовно-підготовчого рівня (у контрольній групі, відповідно, – 26,92 %, 61,54 %, 11,54 %). Курсанти експериментальної групи продемонстрували полікультурну компетенцію таким чином: 65,38 % – на рівні інтеграції, 30,77 % – на рівні пасивного неприйняття, 3,85 % – на рівні нетерпимості (у контрольній групі, відповідно, – 34,62 %, 53,84 %, 11,54 %). Встановлено рівні комунікативної компетентності офіцерів-прикордонників після дворічної служби на кордоні як показники їх готовності до виконання службових обов’язків у багатомовному середовищі в результаті вдосконалення професійної підготовки: високий рівень – у 53,84 % представників експериментальної групи, середній рівень – у 38,47 %, низький рівень у 7,69 % (у контрольній групі, відповідно, – 30,78 %, 53,84 %, 15,38 %). Проведене дослідження підтвердило правомірність гіпотези і довело ефективність сукупності педагогічних умов професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виконання службових обов’язків у багатомовному середовищі у процесі реалізації розробленої методики. Напрямами подальших наукових досліджень можуть бути: інформаційно-педагогічне забезпечення професійної підготовки курсантів-прикордонників до виконання службових обов’язків у полікультурному середовищі; формування професійної компетентності офіцерів-прикордонників в умовах службової діяльності. |