1. На основі аналізу наукових праць з філософії, психології та педагогіки уточнено ключові поняття дослідження “особа”, “особистість”, “становлення особистості”. Особа – індивід, індивідуум, суб’єкт соціальної діяльності, властивості якого детерміновані конкретними історичними умовами. Індивід у своєму розвитку відчуває суспільно зумовлену потребу бути особистістю, яка реалізує себе в соціально значимій діяльності. Особистість – розвинена особа, позначена унікальністю та індивідуальністю як сукупністю ознак, що відрізняють її від інших. Особистість має такі властивості: спрямованість (потреби, мотиви, інтереси, світогляд, переконання тощо), риси темпераменту й характеру, здібності, особливості психічних процесів (відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, уваги). Становлення особистості розглядається дисертантом як детермінований соціальними умовами (навчанням, вихованням) процес розвитку особи, набуття нею унікальності та своєрідності шляхом діалектичної взаємодії пізнавального, емоційно-вольового, мотиваційного, комунікативного компонентів. 2. Визначено зміст і структурні компоненти процесу становлення особистості молодших школярів, що розглядається в роботі як детермінований соціальними умовами навчання і виховання діалектичний процес взаємодії і взаємодоповнення пізнавальної, емоційно-вольової, мотиваційної, комунікативної сфер. З’ясовано, що: збагачення мотиваційного компонента передбачає розвиток позитивних емоційних реакцій на ігрову діяльність, інтерес до творчої діяльності, потребу в самореалізації; розвиток пізнавального компонента передбачає набуття нових знань, зростання пізнавальної активності, початків творчого мислення; розвиток емоційно-вольового компонента передбачає активізацію особистісних якостей дітей молодшого шкільного віку (самостійності, ініціативності, активності, відповідальності); формування комунікативного компонента передбачає розвиток здатності до спілкування (вміння висловлювати власні думки, брати участь у колективній грі). 3. В дослідженні обґрунтовано такі критерії рівнів сформованості особистості молодших школярів, що відповідають її компонентній структурі: мотиваційний критерій характеризує стійкість інтересів до ігрової діяльності; пізнавальний критерій виявляє рівень розвитку пізнавальних інтересів, мислення, пам’яті, уяви; емоційно-вольовий критерій виявляє емоційні реакції молодших школярів на конкретні ігрові ситуації, схильність до творчої активності; комунікативний критерій характеризує рівень розвитку комунікативних вмінь та якостей, комунікативної активності. Відповідно до розроблених критеріїв визначено чотири рівні сформованості особистості молодших школярів: високий (2,97%), достатній (12,45%), середній (35,50%), низький (49,08%). 4. Дослідженням доведено, що ігрова діяльність є одним з ефективних засобів формування особистості молодших школярів, оскільки у процесі гри створюються необхідні умови для всебічного й гармонійного розвитку особи, усвідомлення та реалізації нею власного “Я”. Розкрито поліфункціональний характер гри, визначено її основні функції (дидактичну, виховну, розвивальну, комунікативну, соціокультурну, ігротерапевтичну, корекції та самореалізації). 5. Експериментально доведено, що становлення особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності в дитячій бібліотеці забезпечується шляхом створення таких педагогічних умов: створення відповідного навчально-ігрового середовища (доброзичлива атмосфера, право вільного вибору виду діяльності); ненав’язливе (шляхом зацікавлення) залучення дитини до ігрової активності в умовах дитячих бібліотек для набуття нею позитивного досвіду; забезпечення можливості кожному “виявити себе” в ігровій дії; застосування диференційованого (варіативного, різнорівневого) підходу до кожного, зокрема використання ігрових засобів і прийомів відповідно до компонентної структури та динаміки становлення особистості. 6. Впровадження у практику бібліотечно-інформаційного обслуговування дитячих бібліотек авторської програми “Дитяча гра в сучасній бібліотеці” підтвердило її педагогічну доцільність та ефективність у роботі з читачами молодшого шкільного віку. Методика експериментального дослідження передбачала використання комплексу активних форм і методів (традиційних і нетрадиційних) в ігровому середовищі дитячих бібліотек на основі їх цілісності, взаємозалежності. 7. Динаміка одержаних експериментальних даних засвідчила ефективність розробленої, апробованої і впровадженої у процес бібліотечно-інформаційного обслуговування експериментальної програми сприяння становленню особистості молодших школярів засобами ігрової діяльності. Під час формувального експерименту в усіх експериментальних групах було виявлене значне зростання високого рівня, хоча в контрольних групах переважали середній і достатній рівні. Здійснене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної наукової проблеми, ґрунтовного наукового аналізу потребують: педагогічний потенціал комп’ютерних художніх ігор, ігротерапія як засіб педагогічної корекції особистісного розвитку молодших школярів в умовах дитячих бібліотек. Основний зміст дисертації відображено у п’яти одноосібних публікаціях. 1. Соколянська С.О. Комунікативно – педагогічний підхід до вивчення гри у сучасних психолого-педагогічних концепціях // Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні: Зб. наук. пр. – Вип. 5. – К.: Вид-во КНУКіМ, 2003. – С. 108-113. 2. Соколянська С.О. Потенціал ігрової діяльності у становленні особистості юного читача // Вісн. Кн. палати. – 2003. – №4. – С.21-24. 3. Соколянська С.О. Методики і допоміжні матеріалі ігрової діяльності дитячої бібліотеки: Огляд // Рідна школа. – 2005. – №2. – С.29-33. 4. Соколянська С.О. Гуманістичний підхід до ігрової діяльності дитини як читача // Вісн. Кн. палати – 2005. – №8. – С. 37-39. 5. Соколянська С.О. Гуманитарный потенциал игровой деятельности читателей детской библиотеки: обогащение поведенческих образцов и преодоление компьютерной отчужденности // Культура и образование в информационном обществе: Материалы международной научной конференции. – Краснодар, 2003. – С. 263 – 265. |
