Анотація до роботи:

Івченко Д.В. Перебіг та лікування хронічного остеомієліту довгих кісток верхньої кінцівки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21. – травматологія та ортопедія. – Інститут травматології та ортопедії АМН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена актуальному питанню оптимізації лікувального процесу та покращення результатів лікування хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток верхньої кінцівки. В роботі проаналізовані результати обстеження та лікування 119 хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток верхньої кінцівки, що перебували в клініці кістково-гнійної хірургії Інституту травматології та ортопедії Академії медичних наук України, які були розподілені на основну і контрольну групи. З метою визначення деяких біохімічних показників обміну сполучної тканини та імунного статусу в якості контролю брались ще дві групи по 30 клінічно здорових осіб. Використовували клініко-рентгенологічні, мікробіологічні, імунологічні, біохі-мічні та статистичні засоби дослідження.

В 78,06% випадків етіологічним фактором розвитку захворювання є Staphylococcus aureus. Отримані дані показують, що розвиток патологічного процесу супроводжується метаболічними порущеннями в органічній основі кісткової тканини та зрушеннями як клітинних, так і гуморальних факторів імунітету.

Метод консервативного лікування складався із низки компонентів, кожен з яких здійснювався відповідно показань як в до-, так і в післяопераційному періоді.

Всім хворим після клініко-рентген-лабораторного обстеження та передопе-раційної підготовки виконувались оперативні втручання, спрямовані на ліквідацію гнійно-некротичного процесу та відновлення функції кінцівки.

Комплексний індивідуальний підхід у лікуванні, з урахуванням особливостей перебігу хронічного остеомієліту довгих кісток верхньої кінцівки, дозволив досягти в усіх хворих безрецидивного перебігу цього важкого захворювання.

1. У дисертації наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні особливостей перебігу та лікування хронічного остеомієліту кісток передпліччя та плеча, який складає до 20% від загальної кількості цього захворювання.

2. Майже в третини (29,6%) хворих патологічний процес виникав після хірургічних втручань із приводу закритих переломів внаслідок тактичних та технічних помилок, яких припускаються лікарі при виконанні металоостеосинтезу. В усіх інших випадках захворювання виникало після відкритих переломів.

3. В переважній більшості (78,06%) випадків етіологічним мікробним фактором розвитку хронічного остеомієліту кісток передпліччя та плеча, підтвердженим серологічно, є Staphylococcus aureus; саме це визначає цілеспрямованість призначення необхідної антибактеріальної терапії хворих.

4. Визначені типові клініко-рентгенологічні та лабораторні особливості остеомієлітичного процесу кісток передпліччя та плеча дають можливість диференційовано обирати як тактику сануючого та реконструктивно-відновного етапів хірургічного лікування, так і консервативної терапії.

5. В імунному стані організму хворих на хронічний остеомієліт кісток передпліччя та плеча має місце комбінований імунодефіцит, при цьому в більшій мірі страждає клітинна ланка імунітету, а це в свою чергу зумовлює особливість застосування імунокорегуючої терапії.

6. Біохімічні дослідження сироватки крові свідчать про пригнічення процесів синтезу та превалювання катаболізму білкових структур кісткового матриксу патологічного осередку в хворих на хронічний остеомієліт. Ступінь вираженості цих показників може служити прогностичним критерієм ефективності лікування захворювання.

7. Особливістю хронічного остеомієліту кісток передпліччя та плеча є наявність у переважної більшості хворих помірних порушень гомеостатичних показників організму хворих ( у порівнянні з нижньою кінцівкою ). У той же час розвиваються досить значні порушення функції кінцівки, які потребують довготривалого медикаментозного та реабілітаційного лікування ( 80,7% ), а кожний десятий із них – реконструктивно-відновних хірургічних втручань.

8. За відсутністю консолідації, наявністю псевдосуглоба або дефекту кістки після фістулонекректомії та виконання кісткової пластики для фіксації слід віддавати перевагу стержневим системам апаратів зовнішньої фіксації.

9. Потреба в застосуванні білокального черезкісткового остеосинтезу виникає досить рідко. Навіть за наявністю дефекту кістки в кілька сантиметрів перевагу слід віддавати не білокальному через кістковому остеосинтезу, а вільній кістковій аутопластиці, тому що це дозволяє ліквідувати дефект у більш короткий час з гарним функціональним результатом і менш болісно для хворого.

10. Застосування розробленого комплексу лікування, з урахуванням усіх особливостей перебігу патологічного процесу, дозволило досягти в основній групі хворих на хронічний остеомієліт кісток передпліччя та плеча добрих найближчих результатів у 94,4%, віддалених – у 70,2% пацієнтів, у порівнянні з контрольною групою – відповідно в 80,9% та 61,5%, що свідчить про ефективність запропонованих заходів.

Публікації автора:

1. Грицай М.П., Ліненко О.М., Івченко Д.В., Драч К.А. Особливості лікування хронічного остеомієліту довгих кісток верхньої кінцівки // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2000. - № 2. –С.58-61.

Особистий внесок автора полягає у проведенні аналізу результатів лікування хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток верхньої кінцівки.

2. Грицай М.П., Івченко Д.В. Збудники хронічного остеомієліту довгих кісток верхньої кінцівки та їх чутливість до деяких антибіотиків // Український медичний альманах. – 2001. - №2. –С.78-80.

Особистий внесок автора полягає у проведенні аналізу з метою з’ясування збудників хронічного остеомієліту довгих кісток верхньої кінцівки та їх чутливості до деяких антибіотиків.

3. Грицай М.П., Івченко Д.В., Сулима В.С. Деякі клініко-рентгенологічні особливості хронічного остеомієліту довгих кісток верхньої кінцівки // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Збірник наукових праць. – Київ – Луганськ – Харків, 2001. – вип. № 3 (35). –С.247-252.

Особистий внесок автора полягає у проведенні аналізу визначених особ-ливостей клініко-рентгенологічного перебігу хронічного остеомієліту довгих кісток верхньої кінцівки.

4. Івченко Д.В. Консервативна терапія в комплексному лікуванні хронічного остеомієліту довгих кісток верхньої кінцівки // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. Збірник наукових праць. – Київ – Луганськ, 2001. – вип. № 6. –С.254-258.

5. Сулима В., Івченко Д. Диференційована хірургічна тактика лікування хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток верхньої кінцівки з врахуванням клініко-рентгенологічних особливостей // Галицький лікарський вісник. – 2001. - № 3. –С.99-102.

Особистий внесок автора полягає в розробці тактики хірургічного лікування у визначених клініко-рентгенологічних груп хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток верхньої кінцівки.

6. Грицай М.П., Вернигора І.П., Ліненко О.М., Сулима В.С., Івченко Д.В., Печерський А.Г., Чичирко О.М., Драч К.А. Ензимотерапія в клініці кістково-гнійної хірургії // Х111 з’їзд ортопедів-травматологів України. Збірник наукових праць з’їзду. – Донецьк, 2001. –С.256-258.

Особистий внесок автора полягає в аналізі результатів застосування ензимо-терапії в хворих на хронічний остеомієліт довгих кісток верхньої кінцівки.