Анотація до роботи:

Волошина Т. В. Перебіг вагітності, пологів та стан новонароджених у жінок з хронічними запальними захворюваннями нирок на фоні підвищеного рівня антифосфоліпідних антитіл. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. – ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України». – Київ, 2009.

Робота присвячена питанням перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених у жінок із хронічними запальними захворюваннями нирок на фоні підвищеного рівня антифосфоліпідних антитіл та удосконаленню антенатального моніторингу таких жінок.

Результати дослідження свідчать, що частота виявлення CL у вагітних із хронічним гломерулонефритом досягає 70,6 % (в тому числі у високому титрі 11,8 %), PS відповідно 100 % (52,9 %), а PЕ – 93,7 % (65,2 %). У вагітних із хронічним пієлонефритом частота виявлення АФА слідуюча: CL – 63,5 % (15,4 %), PS – 73,1 % (9,6 %), РЕ – 70,3 % (37,5 %).

У жінок із ХГ та підвищеним рівнем АФА частіше спостерігається ускладнений перебіг вагітності та пологів. При цьому показники в групі з високим титром антитіл значно вищі, ніж в групі з низьким їх рівнем: загроза переривання вагітності – при PS більше 10 ОД – 55,6 %, а при PS менше 10 ОД – 37,5 %, при PЕ більше 9 ОД. – 70 %, а при PЕ менше 9 ОД – 16,7 % ; прееклампсія – при PS більше 10 ОД – 55 %, а при PS менше 10 ОД – 12,5 %, при РЕ більше 9 ОД – 50 %, а при РЕ менше 9 ОД – 16,7 %. У жінок із ХП та підвищеним рівнем АФА перебіг вагітності частіше ускладнювався загрозою переривання після 20 тижнів (переважно за умов збільшення CL та PS), прееклампсією (при підвищенні рівня CL). У новонароджених від пацієнток як із ХГ, так і з ХП та підвищеним рівнем АФА виявлено тенденцію до зменшення маси тіла та зниження оцінки за шкалою Апгар.

У вагітних із ХП та підвищеним рівнем АФА відмічається гіперестрогенія в другому триместрі, зниження рівня естріолу та прогестерону в третьому триместрі, а у вагітних із ХГ та підвищеним рівнем PS має місце зниження рівня естрадіолу в другому триместрі, прогестерону – в третьому триместрі.

Найбільший вплив на матково-плацентарний, плодовий та нирковий кровоток у жінок із ХЗЗН має підвищений рівень PS.

У жінок із ХП та підвищеним рівнем АФА за сукупністю гістологічних, морфометричних та імуногістохімічних особливостей плацент в 76,92 % можна констатувати хронічну плацентарну недостатність І ступеня, а у жінок із ХГ –
I–II ступеня. Імуногістохімічне дослідження особливостей мезенхімального фактору Vimentin виявило зниження рівня експресії останнього.

Удосконалення антенатального моніторингу вагітних із ХП, ХГ та підвищеним рівнем АФА дозволить поліпшити якість спостереження на всіх етапах вагітності і сприятиме зниженню материнської і перинатальної захворюваності.

У дисертації представлено нове вирішення актуальної наукової задачі сучасного акушерства – удосконалення антенатального моніторингу жінок із хронічними запальними захворюваннями нирок на фоні підвищеного рівня антифосфоліпідних антитіл.

1. Частота виявлення кардіоліпінових антитіл у вагітних із хронічним гломерулонефритом досягає 70,6 % (в т.ч. у високому титрі 11,8 %), фосфатиділсері-нових антитіл – відповідно 100 % (52,9 %), а фосфатиділетаноламінових антитіл 93,7 % (65,2 %). У вагітних із хронічним пієлонефритом (ХП) виявлено таку частоту АФА (антифосфоліпідних антитіл) : CL – 63,5 % (15,4 %); PS – 73,1 % (9,6 %); PE – 70,3 % (37,5 %).

2. Перебіг вагітності та пологів у жінок із ХГ та підвищеним рівнем АФА частіше ускладнюється загрозою переривання. При цьому показники в групі з високим титром антитіл значно більші, ніж у групі з низьким їх виявленням (відповідно при PS>10 – 55,6 %, а при PS<10 – 37,5 %; при PЕ>9 – 70,0 % відповідно при PЕ<9 – 16,7 %). Відповідно наявність прееклампсії виявлено в групі з високим рівнем АФА при PS>10 ОД – 55 %, при РЕ>9 ОД – 50 %, а при низькому рівні PS – 12,5, РЕ – 16,7 % (p<0,05), частота передчасних пологів у групі з високим рівнем АФА склала 22,2 %, що значно перевищує показники в групі з низьким титром.
   У новонароджених від цих пацієнток виявлено тенденцію до зменшення маси тіла та зниження оцінки за шкалою Апгар.

3. Перебіг вагітності у жінок із ХП та високим рівнем АФА частіше ускладнювався загрозою переривання після 20 тижнів (переважно за умов збільшення CL і PS) та прееклампсією (при підвищенні рівня CL). Діти від таких матерів також мали меншу масу тіла та оцінку за шкалою Апгар.

4. У вагітних із ХП та підвищеним рівнем АФА мають місце зміни функції фетоплацентарного комплексу: в ІІ триместрі виявлено наявність гіперестрогенії, а в ІІІ триместрі відмічається зниження рівня як естріолу, так і прогестерону. У вагітних із ХГ та підвищеним рівнем PS в ІІ триместрі має місце зниження естрадіолу,
   в ІІІ триместрі – прогестерону.

5. При ХЗЗН та підвищеному рівні АФА мала місце тенденція підвищеного судинного опору в артеріях пуповини у порівнянні з контрольною групою, що свідчить про порушення плодово-плацентарного кровообігу у таких жінок.
   У вагітних із ХГ та підвищеним рівнем PS виявлено тенденцію до зростання швидкості кровотоку у венозній протоці, що може свідчити про наявність ранніх ознак дистресу плода ще до виникнення клінічних проявів. У вагітних із ХП та підвищеним рівнем PS мало місце порушення плацентарної гемодинаміки (підвищення лінійної швидкості кровотоку в венозної протоці, погіршення кровотоку в артеріях пуповини), що свідчить про погіршення плацентарної перфузії.

6. Найбільш високий вплив на матково-плацентарний та плодовий кровоток у жінок із захворюваннями нирок можна вважати підвищений рівень PS (>10 ОД), при виявленні високого рівня PS спостерігались ультразвукові ознаки значного погіршення ниркової гемодинаміки, що розцінюється як критерій ранньої діагностики плацентарної недостатності.

7. У жінок із ХП та підвищеним рівнем АФА за сукупністю гістологічних, морфометричних та імуногістохімічних особливостей плацент в 76,92 % можна констатувати хронічну плацентарну недостатність І ступеня з елементами патологічної незрілості за типом проміжних диференційованих ворсин . При цьому виявляється достатньо високий рівень компенсаторних процесів на клітинному рівні (збільшення відносної площі синцитіальних вузликів), що свідчить про досить високий відновлюючий потенціал структур плацентарного бар’єру. У жінок із ХГ та підвищеним рівнем АФА в плацентах виявлено структурні особливості, що свідчать про наявність хронічної плацентарної недостатності І–ІІ ступеня, що проявляється у вигляді варіантів патологічної незрілості за типом проміжних диференційованих ворсин та хаотично склерозованих ворсин, а також відносного варіанту незрілості – дисоційованого розвитку котиледонів, що призвело до скорочення дифузної поверхні ворсинчастого хоріону, площі синцитіотрофобласта і обсягу міжворсинчастого простору.

8. У жінок із ХП та ХГ та підвищеним рівнем АФА імуногістохімічне дослідження особливостей мезенхімального фактору Vimentin виявило зниження рівня експресії останнього, що пов’язане зі збільшенням склерозованих ворсин та колагену ІІІ типу в стромі ворсин, що пояснює формування порушень плацентарно-плодового кровотоку, виявлених при УЗД.

9. В експерименті на ізольованих судинах плаценти жінок із хронічним пієлонефритом встановлена їх менша чутливість до судинозвужуючої дії простагландину F₂, що розкриває один із можливих механізмів розвитку плодово-плацентарної недостатності у таких хворих. Дослідження спазмолітичної дії препаратів різних фармакологічних груп показало, що плацентарні судини, попередньо тонізовані норадреналіном, мають більшу чутливість до еуфіліну, а попередньо тонізовані простагландином F₂ – підвищену чутливість до ніфедіпіну, що свідчить про порушення механізмів регулювання тонусу плацентарних судин у жінок із ХЗЗН.

Публікації автора:

1. Деменіна Н. К. Перебіг та ускладнення вагітності, особливості лікування пацієнток з хронічною хворобою нирок / Н. К. Деменіна, Т. В. Волошина // Репродуктивное здоровье женщины. – № 2 (31). – 2007. – С. 225–228 (здобувачем виконано огляд літератури).

2. Волошина Т. В. Підвищений рівень антифосфоліпідних антитіл та патологія нирок у вагітних / Т. В. Волошина, Н. К. Деменіна // Репродуктивное здоровье женщины. – № 4 (33). – 2007. – С. 73–76 (здобувачем виконано огляд літератури).

3. Туманова Л. Є. Гормональний статус вагітних з хронічними запальними захворюваннями нирок / Л. Є. Туманова, Г. І. Іщенко, Н. Ю. Мочанова, Т. В.Волошина // Репродуктивное здоровье женщины. – № 1 (35). – 2008. – С. 119–122 (здобувачем проведено збір клінічного матеріалу).

4. Волошина Т. В. Частота виявлення та спектр антифосфоліпідних антитіл у вагітних із хронічними запальними захворюваннями нирок / Т. В. Волошина // Репродуктивное здоровье женщины. – № 5 (39). – 2008. – С. 106–107.

5. Туманова Л. Є. Особливості реагування на біологічно активні сполуки плацентарних судин жінок з хронічними запалювальними захворюваннями нирок / Л. Є. Туманова, Т. В. Волошина, А. Г. Ципкун // Український медичний альманах. – Т. 11, № 4. – 2008. – С. 161–163 (здобувачем проведено збір матеріалу, наукова інтерпретація, підготовка до друку).

6. Волошина Т. В. Стан новонароджених у жінок з хронічними запальними захворюваннями нирок на фоні підвищеного рівня антифосфоліпідних антитіл / Т. В. Волошина // Тези наук.-практ. конф. з міжнар. участю «Сучасні проблеми перинатальних інфекцій у вагітних та новонароджених», м. Київ, 8–9 грудня 2008 р. – К., 2008. – С. 16.

7. Туманова Л. Є. Гормони фетоплацентарного комплексу на тлі підвищеного рівня антифосфоліпідних антитіл (АФА) у жінок з хронічним пієлонефритом / Л. Є. Туманова, З. Б. Хомінська, Т. В. Волошина // Перинатология и педиатрия. – № 1 (37). – 2009. – С. 33–35 (здобувачем проведено збір клінічного матеріалу, підготовка до друку).