Анотація до роботи:

Форосенко B.C. Переломи проксимального відділу стегнової кістки у людей старших вікових груп та їх медико-соціальні наслідки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 - травматологія та ортопедія. Інститут травматології та ортопедії АМН України, Київ, 2006.

Дисертаційна робота присвячена вивченню розповсюдженості та медико-соціальних наслідків переломів проксимального відділу стегнової кістки у людей старших вікових груп, питанням прогнозування та медикаментозної реабілітації даного контингенту. В роботі вивчено структурно-функціональний стан кісткової тканини (з використанням методу ультразвукової денситометрії) та фактори ризику остеопоротичних переломів проксимального відділу стегнової кістки.

Встановлено, що частота переломів зростає з віком: у жінок - після 65 років, у чоловіків — після 75 років. За період 2000-2002 років частота переломів проксимального відділу стегнової кістки різко збільшилася в основному за рахунок населення старечого віку. Найбільший показник частоти переломів спостерігався у жінок вікової групи 85 років та старше у 2001 (1026/100000) та 2002 (1162,8/100000) роках; у чоловіків 85 років та старше 1012/100000) - у 1998 році. Виявлені статеві відмінності: частота переломів є вірогідно вищою у жінок літнього та старечого віку.

Летальність серед хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки склала 18,6%: протягом перших 6 місяців після виникнення перелому вмерло 47% хворих від загальної кількості померлих. Серед померлих переважали хворі з медіальними переломами шийки стегнової кістки (73,6%). Аналіз віддалених результатів лікування хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки показав, що через рік 41,1% пацієнтів з медільними переломами шийки стегнової кістки та 4% пацієнтів з переломами вертлюгової ділянки не могли пересуватися без сторонньої допомоги. Найкращі результати лікування медіальних переломів шийки стегнової кістки спостерігалися при ендопротезуванні кульшового суглоба, латеральних - остеосинтезі та скелетному витягненні, проте лікування скелетним витягненням у людей літнього та старечого віку часто обумовлювало виникнення ускладнень, які збільшують ризик летальності.

Переломи проксимального відділу стегнової кістки спостерігалися на тлі виражених структурно-функціональних порушень кісткової тканини: індекс міцності кісткової тканини у хворих з переломами був знижений у порівнянні з особами без переломів у чоловіків на 23,9%, у жінок - на 18,2%. Усі хворі з переломами проксимального відділу стегнової кістки мали остеопенію та остеопороз за результатами ультразвукової денситометрії.

Кальцемін та біологічно активна добавка "Остеїн" є ефективними засобами у реабілітації хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки. Шестимісячний курс лікування збільшує міцність кісткової тканини, покращує її якість, знижує виразність больового синдрому у травмованій кінцівці.

У дисертаційній роботі вирішено конкретне актуальне наукове завдання щодо удосконалення прогнозування переломів проксимального відділу стегнової кістки у людей старших вікових груп та медикаментозної реабілітації даного контингенту шляхом використання препаратів кальцію та вітаміну D на підставі вивчення розповсюдженості та медико-соціальних наслідків зазначених переломів залежно від віку та статі, їх зв'язку з показниками структурно-функціонального стану кісткової тканини.

1. Демографічна ситуація у регіоні обстеження (м. Вінниця) за останні роки характеризується суттєвим постарінням населення. Спостерігається збільшення кількості жителів наступних вікових груп: у чоловіків - 60-69 років - на 10%; 70-79 років - на 24%; 80 та старше років - на 15%; у жінок - 50-59 років - на 17%; 70-79 років - на 28%; 80 та старше років-на 17%.

2. Частота переломів проксимального відділу стегнової кістки зростає з віком: у жінок - після 65 років, у чоловіків — після 75 років. За період 2000-2002 років частота переломів проксимального відділу стегнової кістки різко збільшилася в основному за рахунок населення старечого віку. Найбільший показник частоти переломів спостерігався у жінок вікової групи 85 років та старше у 2002 (1162,8/100000) та 2001 (1026/100000) роках; у чоловіків 85 років та старше 1012/100000) - у 1998 році.

3. Частота переломів проксимального відділу стегнової кістки є вірогідно вищою у жінок літнього та старечого віку. Виявлено два піки щодо частоти переломів залежно від віку в жінок вікових груп 70-74 роки та 85 років й старше - у 1997 році та 75-79 та 85 років й старше - у 2000 році, які можуть бути обумовлені порушенням формування піку кісткової маси.

4. Летальність серед хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки складає 18,6%: протягом перших 6 місяців після виникнення перелому вмерло 47% хворих. Серед померлих переважали хворі з медіальними переломами шийки стегнової кістки (73,6%); найбільша летальність спостерігалася у віковій групі 70-79 років (47,3% від загальної кількості померлих).

5. Аналіз віддалених результатів лікування хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки показав, що через рік 41,1% пацієнтів з медіальними переломами шийки стегнової кістки та 4% пацієнтів з переломами вертлюгової ділянки не могли пересуватися без сторонньої допомоги. Найкращі результати лікування медіальних переломів спостерігалися при ендопротезуванні кульшового суглоба, латеральних - остеосинтезі та скелетному витягненні, проте лікування скелетним витягненням у людей літнього та старечого віку часто зумовлює виникнення ускладнень, які збільшують ризик летальності.

6. Переломи проксимального відділу стегнової кістки спостерігаються на тлі виражених структурно-функціональних порушень кісткової тканини, які й обумовлюють їх виникнення: індекс міцності кісткової тканини у хворих з переломами знижений порівняно з особами без переломів, у чоловіків - на 23,9%, у жінок - на 18,2%. Усі хворі з переломами проксимального відділу стегнової кістки мали остеопенію та остеопороз за результатами ультразвукової денситометрії.

7. Кальцемін та біологічно активна добавка "Остеїн" є ефективними засобами в реабілітації хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки. Шестимісячний курс лікування збільшує міцність кісткової тканини, покращує ЇЇ якість, знижує виразність больового синдрому у травмованій нижній кінцівці.

8. Ефективність кальцеміну в реабілітації хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки є вищою у порівнянні з біологічно активною добавкою "Остеїн", оскільки він в однаковій мірі покращує структурно-функціональний стан кісткової тканини на ушкодженій та неушкодженій кінцівці та функціональний стан ушкодженої кінцівки, тоді як "Остеїн" тільки покращує структурно-функціональний стан кісткової тканини на ушкодженій кінцівці.

Публікації автора:

1. Ефективність лікування переломів проксимального відділу стегна у хворих з порушенням структурно-функціонального стану кісткової тканини //Проблеми остеології - 1999 - 2(2). - С.62.

2. Медико-соціальні наслідки остеопоротичних переломів проксимальної ділянки стегна // Проблеми остеології- 2001 - 4(1-2) - С. 161-162.

3. Медико-соціальні наслідки остеопоротичних переломів проксимального відділу стегна // Українська Конференція молодих вчених присвячена пам'яті академіка Володимира Веніаміновича Фролькіса: Тези доповідей - Київ - 2002. - С.202-203.

4. Медико-соціальнІ наслідки остеопоротичних переломів проксимальної ділянки стегнової кістки // Проблеми остеології - 2002. - 5(2-3). - С.148 - 151 (співавтор Поворознюк В.В).

Особистий внесок автора полягає в зборі матеріалу, проведенні аналізу отриманих даних та формулюванні висновків.

5. Медико-социальные последствия остеопоротических переломов проксимального отдела бедра //Проблема остеопороза в травматологии и ортопедии: Тезисы II Конференции с международным участием - Москва - 2003. - С. 125-127 (співавтор Поворознюк В.В).

Особистий внесок автора полягає в зборі матеріалу та проведенні аналізу отриманих даних, формулюванні висновків.

6. Епідеміологія остеопоротичних переломів стегнової кістки //Проблеми остеології. - 2004 - 7(3-4). - С. 14-22 (співавтор Поворознюк В.В).

Особистий внесок автора полягає в зборі матеріалу, формулюванні висновків.

7. Кальцемін в реабілітації хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки // Український медичний альманах. - 2005. - 8(2) - С.174-177 (співавтор Поворознюк В.В).

Особистий внесок полягає в зборі матеріалу, проведенні лікування хворих, аналізі результатів, формулюванні висновків.

8. Застосування препарату «Кальцемін» у реабілітації хворих з остеопоротичними переломами проксимального відділу стегнової кістки /Інформаційний лист - Київ - 2005. - №84 - 4 с (співавтор Поворознюк В.В).

Особистий внесок полягає в проведенні лікування хворих та аналізі отриманих результатів.

9. Изучение эффективности кальцемина в профилактике и лечение системного остеопороза (эксеериментально-клиническое исследование) // Проблема остеопороза в травматологии и ортопедии: Тезисы ІІІ Конференция с международным участием – Москва – 2006 – с. 103-104. (співавтори Поворознюк В.В., Григорьєва Н.В.)

Особлий внесок автора полягає в прийманні участі в збору матеріалу та формуванні висновків.