У висновках подано основні теоретичні підсумки роботи, що відображають сутнісний зміст концепції дисертанта. Зокрема, робляться такі висновки: Філософія педагогіки є засадничим орієнтиром для дослідження проблем навчання-виховання історією, соціологією, психологією тощо. Ця галузь знань є головним куратором при вивченні політичного, правового, моральнісного, естетичного, релігійного тощо виховання політологією, правознавством, етикою, естетикою, релігієзнавством тощо. Необхідність аналізу взаємозв’язку педагогіки та філософії викликана не тільки пізнавальним інтересом, але й проблемами, що стоять перед сучасною педагогікою. Категорійний блок «форма перетворена» має потужний евристичний потенціал стосовно дослідження практичного, духовного та чуттєвого буття людини. Використання методології дослідження перетворених форм дає змогу виявити приховану сутність, що утримується у виховних практиках сучасного соціуму. Перетворені форми суспільного буття чинять значну деформуючу дію на становлення людини у процесі виховання. Дія перетворених форм призводить до таких наслідків виховання людини, що в практичній діяльності характеризується проявами девіантної поведінки. Сучасний процес виховання людини здійснюється, по суті, в просторі соціальних ілюзій, які є перетвореними формами соціального буття (практичного, духовного, чуттєвого). Ці ілюзії подібні до утопій та міражів, тобто до форм буття, які є видимими, удаваними. При цьому соціальні ілюзії об’єктивуються, заміщуючи дійсність собою. Предметом соціальних ілюзій як особливого роду омани є соціальна дійсність в цілому або її складові частини. Результати дії перетворених форм у просторі виховання, виявлені за різними ознаками, можуть бути подолані шляхом корекції виховного процесу, зміст якого визначається залежно від того, що не виконується або порушується у суспільній нормі, яка міра відхилення, в чому воно виявляється або може виявлятися. Найважче піддається змінам у кращу сторону (оптимізації) соціалізація як засвоєння сукупності встановлених суспільством соціокультурних цінностей, коли в суспільстві змінюються умови, а його виховна функція не відрегульована. В нашому ж суспільстві корекція виховання як компоненти процесу соціалізації повинна бути пов'язана з оздоровленням самого соціуму. Релігія як соціальний феномен є широким і по-своєму універсальним полем формування та утвердження, відтворення та безпосереднього «удосконалення» перетворених форм духовного та чуттєвого буття соціуму. В цьому контексті релігійне виховання можна розглядати як один із засобів продукування та поширення перетворених форм духовності. Система патріотичного виховання вона не може бути відірвана від інших складових суспільного життя. Головна мета патріотичного виховання, що полягає у формуванні у громадян високих соціально значущих якостей, готовності реалізувати їх на користь суспільства і держави, реалізація якої сприяла б зростанню дієздатності підростаючого покоління, значного підвищення рівня його соціальної активності, громадянськості і патріотизму. Наслідком недосконалого патріотичного виховання є відтворення перетворених форм почуття патріотизму, що несуть деструктивний характер для суспільства та держави. Процес реформування освітньо-виховної системи України повинен передбачати конкретні умови формування особистості як єдиного джерела гуманізації суспільних відносин, ствердження духовно-моральних цінностей суспільства та подолання перетворених форм суспільного буття. |