Проведене дисертаційне дослідження ПНК в умовах постсоціалістичної економіки дозволяє зробити такі основні висновки та пропозиції. Еволюційна обумовленість ПНК полягає в тому, що цей процес — один з проявів тенденції децентралізації, яка актуалізується кожного разу, коли економічна система потрапляє у стан індивідуальної нестійкості, здійснюючи перехід з натуральної фази розвитку у товарну, і починає прямувати у бік стихійного порядку. Аналіз економічних процесів, що відбуваються у постсоціалістичних країнах, дозволяє стверджувати, що їх економічні системи знаходяться саме у стані індивідуальної нестійкості, тому початок ПНК за таких умов є закономірним. Передумовою ПНК був прихований елемент відносин соціалістичної власності — тіньове володіння. Ця передумова актуалізувала ПНК, щойно в надрах адміністративної системи почали посилюватися процеси децентралізації економічної влади. Під час розпаду адміністративної системи приватновласницьке присвоєння перетворилося з прихованого елементу на основний, ставши головною засадою нової — ринкової — системи господарювання. Глибинна сутність ПНК полягає у децентралізації сумісної власності, що передбачає диверсифікацію форм власності, дисперсію та консолідацію прав власності.
На більш поверхневому рівні сутність ПНК виявляється у ліквідації формального права суспільної власності і закріпленні фактичного відчуження робітника від засобів виробництва, яке мало місце в умовах адміністративної системи господарювання. ПНК здійснюється один раз і більш не відтворюється у тій самій формі. Його завданням в постсоціалістичній економіці є створення передумов формування ринкової системи, що пов'язані з інституціональною і структурною перебудовою:
розвитком різноманітних форм власності; становленням конкуренції; формуванням ринкової мотивації господарюючих суб'єктів; перерозподілом економічних ресурсів між галузями у відповідності з метою формування структури економіки пізньоіндустріального типу. Оскільки ринкова трансформація інверсійного типу відбувається у країнах, для яких властивий "наздоганяючий" тип розвитку, поступове трудове нагромадження капіталу за сучасних умов не є характерним для процесу ПНК. Зміст останнього в постсоціалістичних економіках складає капіталотворення за допомогою механізму масштабного і динамічного перерозподілу активів між галузями і суб'єктами економіки. Перерозподільні процеси носять стихійний або цілеспрямований характер. Перші — пов'язані з недосконалостями виробничих відносин транзитивної економіки, другі — проводяться в рамках програми реформування економіки. Процес ПНК відбувається у прямій і опосередкованій формах, а також у легальній і кримінальній. Кожна форма об'єднує притаманні їй методи ПНК, причому більшість з них має декілька механізмів здійснення.
Прямим методом ПНК є приватизація державних підприємств, землі і частково державного житлового фонду. У чистому виді тільки безоплатна приватизація є методом ПНК. Але і платна приватизація може бути використана з тією ж метою, якщо в процесі купівлі-продажу майна порушена еквівалентність обміну. До опосередкованих методів ПНК ми відносимо інфляцію, приховане субсидування господарюючих суб'єктів за рахунок бюджету, спекулятивні банківські і фінансові операції, неплатежі, ухилення від сплати податків та інші. Використання тих чи інших методів та механізмів ПНК обумовлене, насамперед, інституціональними особливостями економіки на кожному з етапів розвитку цього процесу. В Україні вони є такими: 1960-ті-1984 рр. — відсутність інституціональних можливостей для здійснення приватновласницького присвоєння у легальній формі; 1985-1991 рр. — формування інституціональних можливостей для легалізації частини кримінальних методів ПНК, різке посилення перерозподільних процесів, розширення кола суб'єктів, залучених до цих процесів; починаючи з 1992 р. — легалізація приватної власності, поява нових стихійних і початок цілеспрямованих перерозподільних процесів. Протягом усіх років реформ держава діяла відповідно до потреб ПНК, створюючи умови для відділення працівника від засобів виробництва і позбавлення його життєвих коштів шляхом:
лібералізації внутрішньої і зовнішньої економічної діяльності; неконтрольованої лібералізації цін в умовах монопольної структури економіки; приватизації суспільної власності; вибіркової підтримки і селективної дискримінації суб'єктів підприємницької діяльності з боку державних органів; порушення принципів податкової політики (соціальної справедливості і загальної обов'язковості); послаблення контролю за зовнішньоекономічними операціями і використанням бюджетних коштів; ігнорування порушень трудового законодавства з боку приватного бізнесу; затримки виплат зарплати бюджетним працівникам і соціальної допомоги непрацездатним. Однією з основних умов завершення процесу ПНК є поглиблення специфікації прав власності. З цією метою запропоновано наступне:
підвищити відповідальність керівників підприємств, що мають значну частку державної власності в статутному фонді, за ефективне використання державного майна, зробивши основною умовою продовження їх трудових контрактів поліпшення результатів діяльності очолюваних ними підприємств; з метою посилення внутрішнього корпоративного контролю за діяльністю вищого менеджменту прийняти спеціальний закон про акціонерні товариства, який би чітко встановив права й обов'язки акціонерів, а також відповідальність за їх порушення; розвивати зовнішні механізми корпоративного контролю — фондовий ринок та інститут банкрутства; чітко відокремити власне майнові права від всіх інших суспільних відносин, що несуть у собі недиференційовані права власності, посиливши відповідальність представників влади за свої антиконкурентні дії; зміцнити систему примусу до виконання господарського законодавства і контрактних зобов'язань (інфорсмент) шляхом реформування судової системи та поліпшення матеріально-технічної бази і кадрового складу органів правопорядку. Приватизаційні процеси не змогли суттєво змінити монопольну структуру, притаманну переважній частині вітчизняних ринків. Становленню конкурентних відносин в економіці України заважає, насамперед, феномен зрощення влади і власності. Тому для створення конкурентного середовища діяльності підприємств потрібно, у першу чергу, змінити принципи державної політики в цій сфері за такими напрямками:
оптимізувати діяльність органів державної влади: в рамках адміністративної реформи переглянути функції і повноваження владних структур, регулюючих підприємницьку діяльність, зосередивши їх у компетенції мінімальної кількості відомств; з метою боротьби з корупцією зробити прозорими і стандартними бюрократичні процедури, запровадити ротацію кадрів в органах державної влади; розвивати систему управління державним сектором економіки на основі удосконалення процедур прийняття рішень, системи оцінки, контролю і відповідальності посадових осіб; переглянути державну політику в сфері субсидій, податкових пільг і державних гарантій: з метою підвищення їх економічної ефективності посилити фінансовий контроль за цільовим використанням кредитів під гарантії уряду, а також коштів, зекономлених за рахунок податкових пільг; створити систему інформаційної, консалтингової, кредитної підтримки малого і середнього бізнесу; використовувати в якості інструмента конкурентної політики гнучку систему державних замовлень на конкурсній основі. Результати перерозподільних процесів відбилися у соціальній структурі суспільства. Концентрація економічної влади в руках відносно невеликої групи осіб супроводжується зубожінням решти населення. Майнове розшарування, яке в умовах України набуло значних масштабів, закріпило поділ суспільства на класи власників і невласників засобів виробництва. Для нейтралізації зазначених негативних наслідків ПНК держава має здійснювати активну соціальну політику, яка б включала наступні заходи:
пенсійну реформу з ціллю формування додаткових механізмів соціального захисту і стимулювання детінізації доходів; реформу системи соціальної допомоги шляхом поступової заміни діючих пільг на адресну грошову соціальну допомогу або на соціальні послуги; виробку комплексу заходів щодо податкового стимулювання активізації спонсорської і благочинної діяльності; створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для розвитку малого і середнього бізнесу з метою активізації підприємницького потенціалу населення України і боротьби з безробіттям. ПНК створює тільки загальні передумови для формування ринку робочої сили і працівника ринкового типу, але воно не здатне самотужки зробити цей ринок цивілізованим, тобто таким, що враховує інтереси не тільки роботодавців, але і працівників. З таким завданням може справитися тільки держава, спираючись на сильні профспілкові організації і активно регулюючи трудові відносини шляхом:
реформування системи оплати праці з метою повернення заробітній платі її стимулюючої та відтворювальної функцій; розвитку системи соціального партнерства з метою розв'язання протиріч між працівниками та роботодавцями: вдосконалення процедури укладання колективних договорів та контролю за їх виконанням; податкового стимулювання інвестицій у створення нових робочих місць; збільшення бюджетного фінансування галузей соціальної сфери (охорони здоров'я, освіти, культури) з метою підвищення якості робочої сили. Процес капіталотворення в економіці України слабко пов'язаний з інвестиційними процесами. Результатом масштабного перерозподілу фінансових активів, у який були залучені усі ланки фінансової системи, стало переміщення грошових коштів з продуктивного у фінансовий сектор економіки, а також у сферу обігу. Первісно нагромаджений у такий спосіб капітал лише частково реінвестується у реальний сектор економіки. Значно більша його частка продовжує обертатися в межах фінансової системи і сфери обігу, переводитися у тіньовий сектор або вивозитися за кордон. Причинами цієї ситуації є незавершеність інституціональних перетворень, рентна мотивація суб'єктів підприємницької діяльності, відсутність відповідного інвестиційного клімату. Важливе значення для перетворення ПНК у виробниче нагромадження має створення сприятливого інвестиційного середовища через:
зниження податкового тиску на суб'єктів господарювання шляхом як перегляду ставок оподаткування у бік їх оптимізації по кожному податку, зменшення загальної кількості сплачуваних податків, так і скасування численних пільг (за винятком тих, що мають соціальне або інноваційне спрямування); удосконалення інструментів зниження інвестиційних ризиків шляхом розвитку системи страхування, а також створення гарантійних і заставних фондів, у тому числі і за участю держави; проведення зваженої і поміркованої протекціоністської політики, спрямованої на поступове імпортозаміщення на тих ринках, де вітчизняна продукція потенційно є конкурентоспроможною, а також у галузях, які виробляють товари, що мають відношення до забезпечення національної безпеки; запровадження механізму спрямування частини коштів, отриманих від приватизації державного майна, на інноваційне інвестування підприємств на конкурсній основі. | 