Аналіз наукової літератури показав, що ефективність професійної діяльності залежить не тільки від спеціальних знань, умінь і навичок, але й від рівня правової культури фахівця, його вміння реалізувати специфічні функції через адекватну систему правових відносин, які склалися на конкретному етапі розвитку суспільства. Правове виховання і правова освіта студентів, які навчаються за напрямом “Фізична культура”, мають здійснюватися в системі освіти не в результаті окремих заходів, лекцій, а як щоденна практика будування і регулювання взаємин між усіма учасниками процесу, як повсякденний досвід їх правового поводження в будь-яких ситуаціях. Правове забезпечення професійної діяльності фахівця фізичної культури будується на засадах його компетентності й готовності до навчально-педагогічної діяльності з дотриманням правових норм. У нашому дослідженні визначено правову культуру, що формується в результаті спеціальної цілеспрямованої підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури до професійної діяльності. За допомогою розроблених тестів виявлено рівень готовності вчителів фізичної культури та студентів факультетів фізичного виховання і спорту до правового забезпечення професійної діяльності.
Жоден студент-першокурсник не виявив високого чи достатнього рівня правової підготовленості. Тільки 4,5% опитаних досягли середнього та 95,5% – низького рівня. Низький рівень готовності до правового забезпечення професійної діяльності виявили 75,2% випускників (студенти четвертих і п’ятих курсів), середній – 17,5% опитаних, достатній –7,3% осіб. Високого рівня готовності не виявлено в жодного респондента. Найбільша кількість (62,7%) учителів фізичної культури, які сьогодні працюють у системі освіти, також виявили низький рівень підготовленості до правового забезпечення професійної діяльності. Середній рівень підготовленості показали 33,3% опитаних, і лише для 4% респондентів характерний достатній рівень; високого рівня не досяг жоден учитель. Отримані низькі результати констатувального експерименту та недостатня розробленість досліджуваної проблеми зумовили необхідність створення моделі системи підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до правового забезпечення професійної діяльності. Системотвірним фактором моделі виступає зорієнтованість усіх її складників (мета, завдання, принципи, методи, форми, педагогічні та соціально-правові умови, компоненти, етапи, критерії та рівні готовності) на кінцеву мету – готовність майбутнього фахівця у галузі фізичної культури до означеного виду діяльності. Сутність моделі полягає у дотриманні цілеспрямованого підходу до побудови педагогічного процесу на основі закономірностей та принципів навчання, свідомого та науково обґрунтованого вибору найкращого для конкретної ситуації варіанту побудови не тільки окремого заняття, а єдиного їх комплексу у загальному процесі навчання як цілісної системи. Обґрунтовано зміст підготовки до правового забезпечення професійної діяльності майбутнього фахівця з фізичної культури та встановлено, що готовність визначається рівнем розвитку правової культури, формування якої залежить від низки педагогічних умов, а саме:
- створення у навчальному процесі ситуацій, що спонукають майбутніх фахівців до самостійного усвідомлення змісту і засобів відтворення своєї професійної діяльності крізь призму норм права; - використання інтерактивних форм навчання, що сприяють набуттю особистого досвіду майбутніх фахівців фізичної культури щодо регулювання відносин з навколишнім середовищем на основі норм права; - постійного моніторингу стану нормативно-правового забезпечення фізичної культури і спорту. У результаті реалізації моделі системи правової підготовки та її складової – спецкурсу “Організаційно-правові основи фізичної культури” – виявлено, що кількість студентів, які мали достатній рівень правової підготовленості, зросла на 13,3%, середній – на 26,7%, а кількість студентів з низьким рівнем готовності зменшилася на 48%. Педагогічний експеримент виявив високу ефективність запропонованої системи правової підготовки до професійної діяльності майбутніх фахівців фізичної культури. Студенти експериментальної групи порівняно з контрольною мають вірогідно вищий рівень правової підготовленості до професійної діяльності. Розходження між показниками результатів тестування є достовірними на рівні значущості Р < 0,05.
Проведене дослідження не вичерпує всіх питань означеної проблеми. Воно лише відкриває перспективу для глибшого дослідження об’єктивних і суб’єктивних чинників, що впливають на ефективність правової культури майбутнього фахівця фізичної культури, зокрема на її прояв у професійній діяльності. |
