Проведене дослідження і здобуті результати щодо розв’язання проблеми підготовки майбутніх вихователів до формування у дітей дошкільного віку основних рухових умінь і навичок дали можливість зробити такі висновки: 1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури обгрунтовано поняття „професійна підготовка”: процес оволодіння знаннями та уміннями; сукупність спеціальних знань, умінь і навичок, якостей, трудового досвіду і норм поведінки особистості, які забезпечують можливість успішної праці за обраною професією; процес повідомлення учням відповідних знань і умінь; здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю. 2. Проведене емпіричне дослідження засвідчило, що система підготовки майбутніх вихователів до формування в дітей дошкільного віку основних рухових умінь і навичок перебуває в такому стані, коли ще недостатньо вирішуються зв’язок навчання та виховання студентів у процесі вивчення дисципліни з „Теорії та методики фізичного виховання дітей дошкільного віку”; теоретична підготовка студентів превалює над практичною; майбутні вихователі недостатньо мотивовані на засвоєння техніки (якісних показників) рухів, на використання інноваційних методів навчання дітей рухів; недостатня теоретико-практична підготовка студентів негативно відбивається на їх педагогічній діяльності після закінчення вищого навчального закладу. У практиці ВНЗ і дошкільних навчальних закладів недосконала модель формування основних рухових умінь і навичок у дітей дошкільного віку, сучасна професіограма з чіткими професійними уміннями та знаннями щодо навчання дітей рухів. 3. Науково обґрунтовано модель підготовки майбутніх вихователів до формування основних рухових умінь і навичок у дошкільників та методику її реалізації, які враховують специфіку підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності з фізичного виховання дітей дошкільного віку. Основними перевагами моделі є: поетапна підготовка майбутніх вихователів до формування основних рухових умінь і навичок у дітей дошкільного віку (теоретично-пошуковий, практично-пошуковий, діяльнісно-творчий); створення оптимальних умов для підвищення мотивації навчальної діяльності студентів; використання варіативних змін у формах організації навчальної діяльності студентів, шляхом доцільного вибору інтерактивних методів навчання, диференціації завдань з урахуванням індивідуальних особливостей, інтересів та потреб студентів; розробка та реалізація в навчальному процесі серії спеціальних вправ та завдань, що враховують специфіку майбутньої професійної діяльності; проведення різних видів практично-лабораторних занять. Доведено, що методика навчання студентів, ураховуючи певну послідовність, має свою специфіку на різних етапах фахової підготовки: теоретично-пошуковому, практично-пошуковому, діяльнісно-творчому. Перший етап полягав в оволодінні студентами знаннями теорії та методики організації рухової діяльності дітей. Основною метою другого етапу було оволодіння майбутніми вихователями професійними уміннями формування основних рухових умінь і навичок у дошкільників. Третій етап передбачав комплексне, творче застосування студентами професійних умінь у процесі безпосередньої взаємодії з дітьми під час проведення лабораторних занять та проходження практики в дошкільному навчальному закладі. 4. Уточнено показники мотиваційного, теоретичного та діяльнісного критеріїв, які дозволили об’єктивно оцінити наявний рівень готовності майбутніх вихователів до формування основних рухових умінь і навичок у дошкільників. Вивчення сучасного стану готовності студентів до формування у дітей дошкільного віку основних рухових умінь та навичок за розробленими критеріями свідчить про недостатній її рівень. Так, у констатувальному експерименті високий рівень професійної готовності до формування у дошкільників основних рухових умінь і навичок продемонстрували 4,70 % студентів ЕГ, 5,04 % студентів КГ, середній рівень виявлено у 40,94 % студентів ЕГ, 42,45 % – КГ і низький – 54,36 % – ЕГ, 52,51 % – КГ. 5. Експериментальний пошук вибору форм та методів фахової підготовки засвідчив, що найбільш ефективними виявилися ті, що забезпечували активну діяльність студентів, а саме: дискусії, колективне обговорення проблем, ділові ігри, розігрування ситуацій в ролях, педагогічні брейн-ринги, проблемно-пошукові, інтерактивні методи: моделювання ситуацій, обговорення в малих групах, робота в парах, мозковий штурм, коло ідей; творчі вправи та завдання, педагогічні ігри, розробка конспектів нетрадиційних занять з фізичної культури, складання різноманітних ситуацій, графічне зображення рухів, структурування тем. 6. Порівняльний аналіз здобутих результатів формувального експерименту свідчить про ефективність розроблених педагогічних умов, моделі та методики підготовки майбутніх вихователів до формування у дітей дошкільного віку основних рухових умінь та навичок. Було виявлено, що в експериментальних групах високий рівень готовності студентів до формування у дошкільників основних рухових умінь та навичок зріс на 25,5 %, у контрольних – на 13,67 %, а низький рівень зменшився в (ЕГ) – на 35,56 %, в (КГ) – на 18,70 %. Загалом, в (ЕГ) кількість студентів, які мають середній і високий рівні готовності до формування у дошкільників основних рухових умінь та навичок, становить 81,21%, а в (КГ) – 66,18%. 7. Обґрунтовано та експериментально перевірено комплекс педагогічних умов підготовки майбутніх вихователів до формування у дітей дошкільного віку основних рухових умінь і навичок, які охоплювали всі етапи становлення особистості студента і забезпечували їх професійну готовність до фізкультурно-педагогічної діяльності. В результаті проведеного дослідження встановлено, що процес підготовки студентів до формування у дошкільників основних рухових умінь і навичок успішно здійснюється за таких умов: наявність професійних знань, вагомою складовою яких є знання про техніку виконання основних рухів, методику навчання дітей дошкільного віку; наявність здібностей, що забезпечують швидкість вироблення педагогічних умінь; педагогічна спрямованість, яку визначають професійні мотиви; психолого-педагогічні чинники, провідними серед яких, є усвідомлення перспективи щодо застосування отриманих знань і умінь у практичній діяльності за фахом, усвідомлення відповідальності за стан здоров’я та фізичний розвиток дітей дошкільного віку; наявність матеріальної бази: методичне забезпечення необхідними підручниками, таблицями, схемами; відповідне обладнання аудиторій для проведення практичних занять; проведення лабораторних занять на базі дошкільних навчальних закладів тощо. Отримані результати засвідчують, що визначені завдання дослідження реалізовані, мета досягнута, одержані наукові висновки мають суттєве значення для теоретичної та практичної професійної підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів. Розроблена модель і методика її реалізації можуть використовуватись викладачами педагогічних училищ, інститутів, університетів для роботи зі студентами спеціальності „Дошкільне виховання”, а також вихователями дошкільних навчальних закладів з метою самовдосконалення. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів зазначеної проблеми. Потребують подальшого удосконалення зміст, форми і методи роботи щодо підготовки студентів до формування у дошкільників основних рухових умінь і навичок. Особливу увагу слід звернути на проблему творчого застосування умінь у професійній діяльності вихователя, організацію управління процесом самовдосконалення педагогічних умінь студентів у нових умовах та з позицій сучасних вимог до фахівця дошкільної освіти, які набувають постійних динамічних змін. |
