Анотація до роботи:

Федорович А.В. Підготовка вчителів праці у вищих педагогічних навчальних закладах України (друга половина ХХ ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2008.

У дисертації здійснено комплексний аналіз проблеми підготовки вчителів праці у вищих педагогічних навчальних закладах України упродовж другої половини ХХ ст.; виокремлено етапи й тенденції їх діяльності стосовно підготовки вчителя праці, що дає уявлення про поступовий еволюційний розвиток її змісту, форм і методів у досліджуваний період; розкрито організацію навчально-виховного процесу підготовки вчителів праці; визначено можливості творчої реалізації ідей історичного досвіду підготовки вчителів праці в контексті європейського освітнього простору.

Матеріали, основні положення дисертації та висновки можуть бути використані під час читання курсу з історії педагогіки у вищих педагогічних навчальних закладах, при підготовці навчально-методичної літератури.

Узагальнення результатів наукового дослідження дає підстави для таких загальних висновків:

1. Дослідження проблеми підготовки вчителів праці у вищих педагогічних навчальних закладах України у працях науковців свідчить, що її сутність розглядається неоднозначно. Існують різні підходи до її постановки і розв’язання. Попри всі розбіжності у поглядах, більшість науковців схиляється до думки, що організація освіти фахівців повинна здійснюватися в процесі оптимального поєднання нормативних, визначених державним стандартом, і варіативних складових підготовки. Обов’язковий, необхідний для засвоєння мінімум змісту освіти, повинен бути відповідний вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики. Варіативна ж частина потрібна для задоволення потреб особистості, регіональних можливостей, а також для реалізації досягнень освітніх закладів. Саме тому першочергового значення набуває необхідність стандартизації вищих педагогічних навчальних закладів.

2. Під час наукового дослідження виокремлено етапи у діяльності вищих педагогічних закладів України досліджуваного періоду з підготовки вчителя трудового навчання, що дає уявлення про поступовий еволюційний розвиток змісту, форм і методів.

1950 – 1970 рр. – початковий етап – багатопрофільна підготовка вчителів на фізико-математичних і природничих факультетах з п’ятирічним терміном навчання, впровадження додаткової спеціальності “вчитель основ виробництва” (1956 р.); а також спеціальностей: “фізика і праця”; “електротехніка, машинознавство і фізика”; “біологія і основи сільськогосподарського виробництва”; “загальнотехнічні дисципліни і праця”.

1971 – 1984 рр. – основний етап – організація загальнотехнічних факультетів; оновлення змісту педагогічної освіти; удосконалення навчальних планів і програм; можливість вибору спеціалізацій – “технічна та обслуговуюча праця”.

1985 – 1990 рр. – перехідний етап – зміна кваліфікації “вчитель праці” на “вчитель трудового навчання”, введення нових навчальних планів, збільшення спектру додаткових спеціальностей (“інформатика”, “механізація сільського господарства”, “основи економіки” та ін.), демократизація у керуванні навчально-виховним процесом, можливість самостійного створення навчальних планів тощо.

1991 – 2000 рр. – модернізаційний етап – удосконалення змісту освіти на національному ґрунті, перехід до ступеневої системи підготовки майбутніх учителів трудового навчання в незалежній Україні, удосконалення її форм і методів, пошук новітніх технологій навчання і виховання, оптимального співвідношення аудиторної і позааудиторної роботи тощо.

3. Концептуальні засади підготовки фахівців видозмінювались залежно від загальних парадигм у формуванні особистості вчителя. Цей процес визначали тенденції: негативні (ідеологічний тиск, авторитаризм, надмірна регламентація навчальної і професійної діяльності, домінування пояснювально-ілюстративних, репродуктивних методів та колективних форм організації навчання в середній і вищій школі) та позитивні (реалізація принципу безперервності, поєднання теоретичного навчання з практичним, пошук активних методів і форм підготовки вчителів, організація підвищення кваліфікації вчителів на базі шкіл, реалізація регіональної освітньої політики, створення комплексу навчальних закладів різного типу). Незважаючи на всілякі труднощі, ідеологічний тиск, тенденції авторитаризму, непотрібну регламентацію, друга половина ХХ ст. все ж характеризувалась підвищеною увагою до підготовки вчителя трудового навчання, яка визначалася складними і суперечливими процесами у педагогічних ВНЗ.

4. У досліджуваний період характерними особливостями підготовки вчителів праці були: часте перейменування спеціальності; зміна навчальних планів; недосконалість матеріально-технічної бази; недостатня увага до психолого-педагогічної та методичної підготовки і одночасний акцент на технічній складовій; реформування без належного теоретичного обґрунтування через відсутність чіткого уявлення про специфіку цієї спеціальності; розширення вечірньої та заочної форм навчання; зростання контингенту студентів загальнотехнічних факультетів, що свідчить про певну популярність професії у кінці 80-х років; постійні пошуки моделі професійної підготовки вчителя праці; удосконалення форм і методів освітньо-виховної діяльності у педагогічних ВНЗ.

5. Змістова складова підготовки вчителя праці ґрунтується на трьох вихідних позиціях: характер і зміст праці в сфері матеріального виробництва та перспективи його розвитку; зміст трудового навчання в середній школі, що ґрунтується на вимогах сучасного виробництва; аналіз змісту роботи вчителя трудового навчання в школі. Під впливом цього була розроблена структура навчального плану, яка передбачала два напрями підготовки: психолого-педагогічну (включаючи й методичну) і технічну. Зміст професійної підготовки вчителя трудового навчання характеризувався такими параметрами: спеціальні, психолого-педагогічні, методичні, загальноосвітні знання, вміння та навички.

Зміст навчальних планів і програм в досліджуваний період постійно оновлюється. У державних документах 90-х рр. знайшли відображення ідеї гуманізації, гуманітаризації, демократизації. Серед навчальних дисциплін поряд з фаховими і спеціальними вагоме місце займають культурологічні, суспільно-гуманітарні, загальнорозвивальні дисципліни, зміст яких наповнений українознавчою проблематикою. У проблематиці змісту освіти залишаються нерозв’язаними питання співвідношення теоретичної, практичної і методичної підготовки.

6. У досліджуваний період виокремлено групові, масові та індивідуальні форми роботи. До групових належали лекції (оглядові, проблемні, дискусійні тощо), практичні, семінарські, лабораторні заняття, наукові гуртки, студентські клуби, курсові й дипломні роботи. Серед масових форм роботи найпоширенішими були тижні педагогічної майстерності, конкурси, виставки робіт студентської наукової творчості, конкурси на кращу студентську роботу в різних галузях науки і техніки, олімпіади “Студент і науково-технічний прогрес” тощо. Індивідуальні форми роботи – навчання за індивідуальними планами, самостійне виконання нетипових завдань, вибір факультативних курсів і дисциплін за вибором, виконання індивідуальних і творчих завдань під час педагогічної практики тощо. Серед методів навчання найбільш поширеними були пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, ілюстрування, демонстрування, лабораторна і практична робота, аналітико-синтетичний метод, індуктивно-дедуктивний, самостійна робота з приладами, розв’язування технічних задач тощо.

Результати проведеного дослідження підтверджують, що в умовах радянської вищої школи превалювали групові форми роботи і пояснювально-ілюстративні методи навчання у підготовці вчителів трудового навчання.

7. Вивчення історичного досвіду підготовки вчителів трудового навчання у вищих педагогічних навчальних закладах України в другій половині ХХ ст. дає підстави стверджувати, що перспективною концепцією підготовки майбутніх фахівців стає її переорієнтація від масово-репродуктивного підходу до індивідуально-творчого, а найважливішими вимогами, спрямованими на реальне оновлення і якісну підготовку вчителів, – модернізація її цілей і змісту. Стрижневими завданнями підготовки вчителів трудового навчання на сучасному етапі є демократизація і гуманізація навчально-виховного процесу; впровадження інновацій, варіантних форм навчання; забезпечення професійної самореалізації майбутнього вчителя, формування його кваліфікаційного рівня, залучення до самостійної діяльності, розвиток креативних умінь шляхом розробки теоретичних проектів, розкриття творчого потенціалу, вияву особистісної позиції; відродження діяльності наукових шкіл, студентських наукових товариств; перехід до двоступеневої системи освіти, у якій передбачено підготовку бакалавра та магістра.

Проведене дослідження не претендує на повне і всебічне розкриття всіх аспектів проблеми. Перспективними напрямами подальших наукових педагогічних студій вважаємо: організацію навчально-виховного процесу на інженерно-педагогічних факультетах у системі університетської освіти на сучасному етапі; використання нових інформаційних технологій навчання у підготовці майбутніх учителів трудового навчання; розробку педагогічної технології формування творчого стилю педагогічної діяльності в умовах підготовки педагогічних кадрів на рівні бакалаврату та магістратури, порівняльний аналіз змісту підготовки майбутнього вчителя трудового навчання в Україні та зарубіжних країнах.

Публікації автора:

1. Федорович А. Підготовка майбутнього вчителя трудового навчання до професійно-педагогічної діяльності: Навч.-метод. посібник. – Дрогобич: Ред. вид. відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2007. – 118 с.

2. Федорович А. Проблеми політехнічної освіти учнів в загальноосвітній школі // Молодь і ринок. – 2003. – № 4(6). – С. 58 – 61.

3. Федорович А. Еволюція підготовки вчителя праці у вищих педагогічних закладах освіти України (ІІ половина ХХ ст.) // Науковий вісник Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича: Зб. наук. праць: Серія: Педагогіка і психологія. – Чернівці: Рута, 2005. – Вип. 278 – С. 193 – 202.

4. Федорович А. Педагогічна підготовка майбутнього вчителя трудового навчання на сучасному етапі // Збірник наукових праць Херсонського державного університету. Педагогічні науки. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. – Вип. 41 – С. 351 – 355.

5. Федорович А. Передумови виникнення загальнотехнічних факультетів у педагогічних ВНЗ України // Наукові записки Вінницького державного університету імені Михайла Коцюбинського: Серія: Педагогіка і психологія. – Вінниця: Видавництво ВДПУ, 2006. – Вип. 17 – С. 172 – 175.

6. Федорович А. Психолого-педагогічні аспекти підготовки вчителя трудового навчання до профорієнтаційної роботи // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького. – Хмельницький: НАД ПСУ, 2006. – № 37. – Ч. 2. – С. 240 – 243.

7. Федорович А. Розвиток технічної творчості студентів у вищих педагогічних навчальних закладах України (друга половина ХХ ст.) // Людинознавчі студії: Зб. наук. праць Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Я. Франка: Педагогіка. – Дрогобич: Вимір, 2006. – Вип. 13. – С. 86 – 95.

8. Федорович А. Формування політехнічних знань підлітків у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи // Молодь і ринок. – 2006. – № 3(18). – С. 105 – 109.

9. Федорович А. Формування професійно-педагогічної компетентності вчителя трудового навчання // Вісник Глухівського державного педагогічного університету: Серія: Педагогічні науки. – Глухів: ГДПУ, 2006. – Вип. 8. – С. 237 – 241.

10. Федорович А. Організація методичної підготовки вчителя трудового навчання у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка // Молодь і ринок. – 2007. – № 9(32). – С. 118 – 121.

11. Федорович А. Проектно-технологічна діяльність як невід’ємна складова підготовки майбутнього вчителя трудового навчання // Актуальні проблеми педагогіки: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. – Горлівка: ГДПІІМ, 2006. – Вип. 3. Ч.1. – С. 280 – 287.

12. Федорович А. Ступенева підготовка вчителів трудового навчання у вищих педагогічних закладах України // Другий український педагогічний конгрес: Зб. матеріалів. – Львів: ТзОВ Камула, 2006. – С. 424 – 430.

13. Федорович А. Підготовка вчителів трудового навчання у вищих педагогічних навчальних закладах України в контексті Болонського процесу // Europejska wspуlna przestrzeс edukacyjna a przeobraїenia owiatowe w Polsce i na Ukrainie (1989 – 2006): Nadzieje i zagroїenie /Pod red. M.Chepil i R.Kuchy. – Drohobycz-Lublin: Oddziaі Red.-Wyd.Paсstwowego Uniwersytetu Pedagogicznego im.Iwana Franki w Drohobyczu, 2007. – S. 244 – 250.

14. Федорович А. Роль і місце декоративно-ужиткового мистецтва у підготовці вчителя трудового навчання // V Культурологічні читання пам’яті Володимира Подкопаєва “Культурологічний дискурс сучасного світу: від національної ідеї до глобалізаційної цивілізації”: Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 1-2 червня 2007 р. – К.: Міленіум, 2007. – С. 382 – 386.