Проведене дисертаційне дослідження підтвердило теоретичну доцільність і практичну значимість аналізу взаємозв’язку підприємництва, зайнятості населення і його доходів, що забезпечуються цим сектором економіки. Висновки такого дослідження можна звести до наступних. 1. Підприємництво визначається як певна система функціонування суб’єктів ринку на основі демократичних форм економічної діяльності у будь-якій сфері відкритої економіки з метою забезпечення зайнятості і доходів для суб’єкта і для суспільства та яка пов’язана з ризиком. Методологічними принципами дослідження взаємозв’язку підприємництва із зайнятістю і доходами можуть бути постулати з творів видатних вчених-економістів - А.Сміта, К.Маркса, Дж.М.Кейнса, а також робіт українських вчених - С.Мочерного, І.Сороки, С.Тютюнникової та інших. А саме: зв’язок заробітної плати найманих працівників з прибутком на капітал, джерело підприємницького доходу як частки додаткової вартості, схильність до споживання і збереження і ролі держави у регулюванні доходів, ідея народної економіки і пайової економіки для України як сприятливого поля забезпечення зайнятості і доходів тощо. 2. Аналіз статистичного матеріалу довів правомірність підходу до зайнятості і доходів через сферу підприємництва перш за все через дію демократичних основ економіки - свободу вибору сфери діяльності, яка забезпечує відтік частки незайнятої робочої сили у цю сферу, самозайнятість, що суттєво коригує структуру ринку праці і надає підстав для регулюючої ролі держави цього ринку. 3. Значення підприємництва у формуванні і зростанні доходів розглянуто з позиції власно підприємницького доходу і з позиції доходів тієї частини населення, яку втягнуто у сферу підприємницької діяльності у якості найманої робочої сили. Перша позиція обумовила аналіз співвідношення категорій прибутку і доходу та їх джерел, що привело до спроби розрахунку сумарного підприємницького доходу по Україні як з точки зору розширеного тлумачення цієї сфери, так і з позиції вузького розуміння підприємництва. Другу обумовлено необхідністю аналізу доходів населення країни, їх джерел і структури. 4. На відміну від інших авторів, що ототожнюють функції підприємництва з особистими якостями підприємця (ініціативність, організаційні здібності, новаторство, усвідомлювання ризику і т.і.) у даному дослідженні зроблено новий підхід до їх обгрунтування, виходячи саме з функціональної діяльності підприємця: реалізація мети діяльності, насичення ринку товарами і послугами, забезпечення зайнятості населення і доходами тієї його частини, що втягнута у сферу підприємництва, самореалізація. Ці функції розглянуто по шести блоках і представлено блок-схемою. Дослідження проблем зайнятості і доходів доповнено аналізом мотивацій підприємницької праці, що випливають з його функцій, кожна з яких розкриває процес формування своєрідного мотиваційного механізму підприємницької діяльності в умовах відкритої економіки і послаблення ризику. Новизна підходу міститься у виведені мотивацій з функцій: підприємця спонукає до діяльності сукупність функціональних особливостей його праці і її особливостей, що на практиці виявляється у всіх видах підприємництва і в різних умовах діяльності. 5. У дисертації здійснено аналіз функціонування в Україні різних типів підприємств, оскільки вони одночасно є й суб’єктами підприємницьких структур. Розглянуто цільове спрямування їх діяльності (забезпечення доходу), адаптація до ринкових умов господарювання, економічні і соціальні цілі . 6. Здійснено спробу структуризації зайнятості і доходів за умов існування і розвитку взаємоз’вязку “найманий працівник - підприємець-роботодавець”, яка привела до виявлення нового угрупування зайнятих у сім груп, а доходів у чотири основні групи, виходячи із реального розшарування сучасного українського суспільства по доходах. Таким чином, вдалося впровадити нову парадигму, що дозволить уникнути колишнього поділу доходів на трудові і нетрудові. Уявляється, що запропонована структуризація може бути використаною статистичними органами України і країн СНД. 7. У контексті проблем теми у дисертації розглянуто проблему соціального партнерства. На відміну від існуючих поглядів методологічною основою дослідження цієї проблеми пропонується вважати: а) теорію людських відносин; б) ділове партнерство контрагентів бізнесу; в) використання можливостей партнерства у галузі зайнятості і доходів, прибутку і заробітної плати у сфері підприємництва; г) проведення державою сумісно з підприємцями політики регулювання трудових відносин: оплата праці на рівні забезпеченості працівників необхідними засобами життєдіяльності і розумні підходи до джерел підприємницького доходу. Запропоновано принципову схему регулювання трудових відносин у сфері підприємництва для перехідного періоду в Україні. Загальний висновок міститься у тому, що ідея соціального партнерства тільки тоді може бути реалізованою на практиці, коли з гаслової вона перетвориться у конкретні відносини економічного партнерства на основі стабілізації економіки в цілому. Таким чином, основні положення дисертації містять, по-перше, певні методологічні розробки, які поширюють поле подальших досліджень у цьому напрямку; по-друге, обгрунтування щодо активізації ролі підприємництва у перехідній економіці України; по-третє, пропозиції відносно структуризації зайнятості і доходів населення українською статистикою на шляху її переходу на СНР; по-четверте, новий підхід до ідеї соціального партнерства, що може забезпечити певне пом’якшення соціальної напруги у суспільстві. |
