У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, котра полягає у вивченні та аналізі римських та сучасних правових джерел із метою формування уявлення про розуміння в Стародавньому Римі та сучасній вітчизняній цивілістиці сутності зобов'язань та підстав виникнення останніх, а також формулювання пропозицій щодо вдосконалення сучасного цивільного законодавства України.
1. Зазначається, що у сучасному цивільному праві України зберігся характерний римській юриспруденції підхід до визначення поняття та основних ознак зобов'язань. Зобов'язання визначаються як правовий зв'язок між суб'єктами права, внаслідок якого одна особа (дебітор, боржник) має щось дати, зробити або надати іншій особі (кредитору) під загрозою застосування у випадку невиконання цього обов'язку засобів державного примусу. 2. На підставі проведеного порівняльного аналізу норм римського приватного права та сучасного цивільного законодавства України, які стосуються визначення підстав виникнення зобов'язань, зроблено висновок про те, що сучасна цивілістика містить більш розгалужену систему підстав виникнення зобов'язань. На відміну від римського права, в якому поділ зобов'язань мав чотиричленну структуру (контракти, делікти, квазіконтракти та квазіделікти), у сучасному цивільному праві юридичні факти, на підставі яких виникають зобов'язання, класифікують на події та дії; дії, у свою чергу, підрозділяються на правомірні і неправомірні; правомірні дії - на акти суб'єктів публічного права і приватного права, а останні - на правочини і юридичні вчинки. 3. Історично першою підставою виникнення зобов'язань у римському праві були делікти. Контракти, які хоча й виникли вже на ранніх етапах розвиту римського права, за характером відповідальності за порушення їх умов тривалий час не відрізнялися від деліктів. Контракти посіли місце головної підстави виникнення зобов'язань у добу римського класичного приватного права. 4. Формування поглядів на систему підстав виникнення зобов'язань у вітчизняному цивільному праві відбулося під впливом різноманітних факторів, поміж яких помітне місце належить римському праву, котре значною мірою визначало засади розвитку українського зобов'язального права. 5. Позитивне значення для вдосконалення системи сучасного цивільного законодавства України має запозичення деяких, поки що не використаних, здобутків римського приватного права у галузі договірного права, зокрема, легальний поділ договорів на консенсуальні і реальні, каузальні і абстрактні, запровадження категорії безіменних договорів тощо. 6. Усі інші, недоговірні, підстави виникнення зобов'язань за ЦК України, можуть бути поділені на такі види підстав виникнення зобов'язань, як ніби — договори (публічна обіцянка винагороди; вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення); делікти (правопорушення); ніби — делікти (придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх правових підстав). 7. Доповненням до базової чотирирівневої класифікації зобов'язань (summa divisio) є також такі підстави їх виникнення, як правомірні дії (цілеспрямовані юридичні вчинки: рятування здоров'я, життя, майна іншої особи); дії в стані необхідної оборони чи крайньої необхідності тощо, та юридичні склади: припис акта законодавства і судове рішення, договір і подія, створення об'єкта інтелектуальної власності і договір про його використання та ін. |