У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та вирішено актуальну науково-прикладну задачу обґрунтування нових шляхів підвищення ефективності державного механізму валютного регулювання і контролю в Україні з використанням найбільш дійових методів впливу на суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Проведені дослідження дозволяють зробити такі висновки: 1. У нинішній час вибір методів і напрямків реформування державного механізму валютного регулювання повинний визначатися виходячи з аналізу трьох взаємозалежних аспектів, що впливають на валютну політику держави: історичних передумов, факторів зовнішнього та внутрішнього впливу. 2. У результаті проведеного аналізу літературних джерел за обраною темою встановлено, що глибокому дослідженню і подальшому удосконаленню підлягають такі складові державного механізму валютного регулювання і контролю в Україні: організаційна структура державних інститутів валютного регулювання і контролю, а також форми і методи їхньої роботи; правове поле, що регламентує порядок здійснення валютних операцій; заходи впливу на суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. 3. Проведений функціональний аналіз діяльності державних органів валютного регулювання і контролю свідчить про розосередження контрольних функцій у сфері регулювання валютних відносин між різними державними органами влади, що дестабілізує національну валюту; встановлено дублювання різними державними органами валютного контролю 8 функцій. Запропоновано методику оцінки існуючого державного механізму валютного регулювання і контролю (шкала переваги Харрінгтона) за 15 певними кількісними і якісними параметрами оптимізації. Аналіз переваг і недоліків державного механізму дозволяє побачити “вузькі місця” і нейтралізувати їх при побудові оптимальної моделі. 4. Існуюча нормативна база для здійснення експортно-імпортних, бартерних операцій і операцій з давальницькою сировиною чітко визначена. Однак вона має ряд недоліків: велика кількість нормативних аспектів, обмежень і складний документообіг ускладнюють і затягують бюрократичну процедуру для проведення таких операцій. Крім того, суб'єктам валютних відносин складно враховувати часті зміни в законодавстві щодо валютних операцій, що призводить до частих порушень у даній сфері. При цьому слід зазначити, що прогалини в нормативних документах, що регламентують порядок здійснення валютних операцій, усе ще існують. Тому нормативна база вимагає доопрацювання. 5. Для ефективного вирішення проблеми з відшкодуванням ПДВ необхідно створити умови, при яких до відшкодування в принципі може пред'являтися тільки обсяг ПДВ, що вже був або буде сплачений у бюджет на всіх стадіях формування доданої вартості експортованого продукту. Такі умови можуть бути створені шляхом внесення відповідних змін у нормативні документи в частині надання бюджетного відшкодування переважно виробникам і розробки ефективних заходів для контролюючих органів. 6. Підвищення ефективності державного механізму валютного регулювання і контролю досягнуто за рахунок: перетворення організаційної структури державних органів валютного регулювання і контролю з лінійно-штабної на складну; якісного перерозподілу функціональних обов'язків між державними контролюючими службами, що дозволяє зекономити 652,5 тис. грн. у рік (по Донецькій області); введення нових елементів: центрального департаменту валютного регулювання і координації валютного контролю, департаментів валютного контролю в містах Донецьку та Маріуполі, центрів обробки даних, кредитно-страхової асоціації учасників ЗЕД, впровадження електронного аудиту суб'єктів зовнішньоекономічних правовідносин. Вказані аспекти складають основу вертикальної моделі складної організаційної структури державних органів валютного регулювання і контролю та горизонтальної моделі нижнього рівня складної організаційної структури органів валютного контролю. Завдяки запропонованим нововведенням значення ефективності у відносному вираженні підвищиться з 6,1 до 6,7, а в абсолютному вираженні – з 10,5 до 11,8 млн. грн. у рік (по Донецькій області). Іншими словами, результати роботи органів валютного регулювання і контролю на регіональному рівні (тільки лише по Донецькій області) забезпечать додатковий приріст надходжень у Державний бюджет у розмірі 1,3 млн. грн. за рік. 7. Розроблено і запропоновано дійові методики (з досить гнучким і нескладним математичним апаратом), що є методичною основою експертної системи аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а саме: аналіз експортно-імпортних потоків, аналіз рівня цін за операціями у сфері ЗЕД, аналіз легітимності контрагентів-нерезидентів та інші. З метою максимального поліпшення діючих методик аналізу запропоновано власні варіанти фінансового аналізу, побудови експертних суджень і здійснення експертних висновків. 8. Введення кредитно-страхової асоціації учасників зовнішньоекономічної діяльності в державний механізм валютного регулювання і контролю дозволить: змінити напрямок валютного регулювання і контролю з наслідків порушень на їхню профілактику і запобігання за рахунок страхування від зовнішньоекономічних ризиків валютних операцій; активізувати ділову активність у сфері зовнішньоекономічної діяльності резидентів, що входять до складу даного об'єднання, а також зміцнити їхню платіжну дисципліну, підвищити довіру нерезидентів до вітчизняних експортерів і імпортерів за рахунок взаємного кредитування його членів і залучення їхніх вільних коштів на депозит. 9. З метою підвищення ефективності державного механізму валютного регулювання і контролю розроблено пропозиції з удосконалення законодавчої бази по експортно-імпортних і бартерних операціях, які викладено у такій редакції: закріпити законодавчу норму щодо заборони переуступки права вимоги і переведення боргу при здійсненні зовнішньоекономічних операцій; передбачити, що за наявності належним чином підтверджених форс-мажорних обставин, а також у випадку документально підтвердженої невідповідності кількісних або якісних характеристик експортованої продукції вимогам контрактів з вини резидентів переглянути можливість зниження оплати за такий товар; при відвантаженні морським транспортом датою перетинання митного кордону вважати дату коносамента, а не вантажної митної декларації; встановити здійснення часткової обов'язкової передоплати за експортовану продукцію, часткового попереднього постачання імпортної продукції або використання такої форми розрахунків, як документарний акредитив; надати податковим органам права винесення адміністративного штрафу до керівників підприємств, що допустили порушення термінів розрахунків по експортно-імпортних операціях; розробити компетентним органам механізм законності й еквівалентності визначення вартості послуг нематеріального (нетоварного) характеру типу "ноу-хау", програмного забезпечення, проектно-кошторисної і науково-дослідної документації і закріпити даний механізм законодавчо; встановити обов'язковість проставлення спеціальної позначки митниці про фактичне перетинання вантажу митного кордону України на екземплярі договору, що знаходиться на підприємстві; ввести обов'язкове проведення митними органами передекларування експортних вантажів у випадку зміни умов контрактів (експортного або імпортного на бартерний); ввести спрощену процедуру обов'язкової реєстрації великих договорів (еквівалент по яких перевищує 100 тисяч доларів США); встановити фінансові санкції за неповернення в Україну отриманих валютних цінностей вітчизняними суб'єктами господарювання у вигляді доходів з інших країн; заборонити митним органам пропуск на експорт товарів по тих контрактах, а уповноваженим банкам – здійснювати оплату по імпортних контрактах, по яких є непогашена дебіторська заборгованість у великих розмірах і з давнім терміном. Крім того, по операціях з давальницькою сировиною запропоновано: ввести обов'язкове митне оформлення сировини при закупівлі її за іноземну валюту на території України (без фактичного ввозу); передбачити фінансову відповідальність українських переробників за неоформлення письмових зобов'язань, порушення термінів вивозу готової продукції, що зроблена з давальницької сировини іноземного замовника, або її реалізації на території України; передбачити у відповідних нормативних документах механізм стягнення заборгованості перед вітчизняними підприємствами з банківських рахунків нерезидентів на території України або за її межами. 10. З метою запобігання незаконного відшкодування з Державного бюджету податку на додану вартість суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності запропоновано два альтернативних шляхи: перший – внесення конкретних змін у Закон України “Про податок на додану вартість” у частині надання бюджетного відшкодування тільки виробникам продукції та суб’єктам підприємницької діяльності, що фактично здійснюють експорт товарів (робіт, послуг), власниками яких вони є. другий – розробка ефективного алгоритму проведення зустрічних перевірок контрагентів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. |