В результаті проведених досліджень можна сформулювати ряд висновків. 1. У ринкових умовах важливо визначити не тільки обсяг фінансових ресурсів економіки регіону, а й фінансовий потенціал останнього. Це дозволяє оцінити фінансові відносини регіону у динаміці. Фінансовий потенціал перевищує суму фінансових ресурсів в обороті суб’єктів господарювання і населення на величину ресурсів, які можуть бути залучені кредитною системою у відтворювальний процес, а також які можуть бути додатково створені у результаті його прискорення. 2. За умов ринкової економіки роль кредитної системи у формуванні фінансового потенціалу полягає у залученні до виробничого процесу акумульованих фінансових ресурсів та забезпеченні прискорення їх обігу. Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що кредитна система становить собою механізм, що розвивається (набуває нових форм кредитних відносин, охоплює нові фінансові установи); механізм, складові якого можуть бути створені для виконання певних завдань, які стоять перед суспільством; механізм, що характеризується не тільки інституційною, але й територіальною структурою, яка означає, що кредитна система держави охоплює кредитні системи її регіонів. 3. Найбільш відповідальне та важливе завдання стимулювання розвитку регіональної економіки полягає у забезпеченні потоку банківського кредиту у реальний сектор економіки регіону. Одним із шляхів вирішення цього завдання у європейських країнах стала діяльність регіональних банків, основні операції яких були обмежені територією певного регіону. Сучасна банківська система України не характеризується регіональною орієнтацією, що значно зменшує фінансовий потенціал більшості регіонів і стримує процес розширеного виробництва. 4. Дослідження впливу банківської системи на рівень фінансового потенціалу регіонів України дозволяє стверджувати, що: а) банки розташовані по території України вкрай нерівномірно, що зменшує ступінь взаємодії фінансового і реального секторів економіки багатьох регіонів; б) надаючи кредити більш рентабельним видам діяльності, банківська система регіону підсилює диспропорцію виробництва; в) зростання частки строкових депозитів суб’єктів господарювання в банках свідчить про іммобілізацію фінансових ресурсів з виробничого обігу; г) невелика частка коштів населення в ресурсах банківського сектора Донецької області свідчить про значний потенціал, який зараз не може бути інвестований у відтворювальний процес в регіоні. 5. Підвищення ефективності формування фінансового потенціалу регіону передбачає створення в Україні регіонально орієнтованої банківської системи (функціонування у кожному регіоні регіонального банку у складі інших банків і банківських установ, що утворюють банківську мережу регіону). Регіональний банк - це комерційний банк, частка капіталу якого належить місцевим органам управління, а послуги якого спрямовані на задоволення потреб підприємств, що утворюють господарський комплекс регіону. Діяльність регіонального банку повинна виступати складовою механізму забезпечення пропорційного розвитку галузей економіки регіону. Мета діяльності такого банку - отримання прибутку за рахунок комплексного обслуговування економіки регіону та масштабу операцій. 6. Небанківські кредитно-фінансові установи у складі кредитної системи беруть участь у нарощуванні фінансового потенціалу регіону через компенсацію об’єктивних недоліків діяльності банківської системи регіону; обслуговування сегментів ринку, які залишаються поза увагою банківського сектору; додаткове залучення та реінвестування коштів у господарський оборот. Кредитна система регіону забезпечує нарощування фінансового потенціалу через механізм кредитного мультиплікатора, який перевищує банківський мультиплікатор на величину депозитно-кредитної активності небанківських фінансових установ. 7. Концепція підвищення ефективності формування фінансового потенціалу регіону передбачає виконання комплексу заходів на рівні держави – формування необхідної законодавчої бази діяльності регіонально орієнтованої кредитної системи; регіону – розробка і реалізація етапів формування регіонального банку і небанківських кредитно-фінансових установ у складі кредитної системи регіону, розробка довгострокових планів спільного розвитку кредитної системи і виробничого сектора регіону; суб’єктів господарювання – підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами за допомогою аналітичного інструментарію. 8. Методичні рекомендації з управління рахунками клієнтів банків виступають індикатором якості банківського обслуговування суб’єктів господарювання і населення регіону, дозволяють визначити інтенсивність руху та постійну клієнтську базу банку. Рекомендації щодо управління залишками коштів за відкритими акредитивами дають змогу визначити сталу динаміку використання ресурсів впродовж року та розмір невикористаних залишків, які можуть бути залучені до обігу. | 