1. Аналіз літературних джерел, практичний досвід організації міських перевезень пасажирів свідчить, про масове застосування на маршрутах комбінованих режимів руху та різних режимів відправлення автобусів у рейс без належного обґрунтування, що в певних умовах зменшує перевізну здатність транспорту та погіршує рівень обслуговування пасажирів. Методики визначення раціонального виду комбінованого режиму руху з врахуванням особливостей його організації та поведінки пасажирів потребують удосконалення, а режими відправлення автобусів у рейс майже недосліджені. 2. Встановлено, що основними факторами за рівнем їх впливу на ефективність процесу перевезень є вартість поїздки, тривалість переміщення, інтервал руху і наповнення салону автобусів. Використання цих факторів, неодноразово встановлених методом експертних оцінок упродовж 1999–2004 років (коефіцієнт конкордації W<0,2), дозволяє проводити обґрунтований аналіз їх впливу на обсяги перевезень альтернативних режимів руху на маршруті. Виявлені натурними спостереженнями закони розподілу характеристик маршрутних таксомоторних перевезень можуть слугувати їх моделями, які у сукупності з моделями руху транспортних засобів і переміщення пасажирів дозволяють виконувати пошук заходів щодо підвищення ефективності функціонування таксомоторного маршруту. Вплив зовнішніх факторів викликає коливання добового обсягу маршрутних таксомоторних перевезень на порядок більші за зміни, що пов’язані з тижневою циклічністю. Швидкість досягнення усталеного обсягу перевезень в результаті зміни в організації руху на маршруті визначається початковими умовами, що надає змогу визначати раціональну організацію впровадження нововведень. Модель динаміки зміни обсягу перевезень та впливу зовнішніх факторів дозволяє на основі результатів початкового періоду впровадження нововведень оцінювати ефективність запропонованого заходу з удосконалення перевезень. 3. Запропонована математична модель функціонування міського пасажирського маршруту у вигляді імітаційної динамічної моделі з двома одночасними режимами руху транспортних засобів, один з яких звичайний. дозволила встановити загальні закономірності, притаманні комбінованому режиму руху та визначати раціональне застосування його видів з врахуванням рівня транспортного обслуговування населення, продуктивності роботи транспорту та собівартості перевезень. 4. Використання методу швидкісної подачі автобусів на маршруті з комбінованим режимом руху визначається нерівномірністю обсягів перевезень за напрямками руху, дефіцитом перевізної здатності маршруту, відношенням інтервалів та швидкостей руху транспортних засобів у звичайному та додатковому режимах руху і не залежить від структури пасажирських кореспонденцій. В умовах реальних маршрутів впровадження методу швидкісної подачі доцільне на маршрутах з коефіцієнтом нерівномірності обсягів перевезень за напрямками руху не менше п’яти та при скороченні часу оборотного рейсу не менше 25%. За умови дефіциту перевізної здатності транспортних засобів, що працюють у звичайному режимі, у найменш завантаженому напрямку руху більшого 10% впровадження режиму швидкісної подачі недоцільне. Організацію відправлення маршрутних таксомоторів у рейс за умови наповнення салону пасажирами доцільна, якщо на кінцевій зупинці час повного завантаження салону менший за інтервал руху або перевізна здатність маршруту недостатня. Необхідною передумовою впровадження затримок автобусів на кінцевій зупинці з метою більшого наповнення салону є значення коефіцієнту змінності пасажирів (Кзм < 2,5). Максимальна тривалість затримки від часу відправлення, передбаченого розкладом руху, визначається не місткістю таксомоторів, а довжиною маршруту та змінністю пасажирів. В режимі маршрутного таксомотору доцільно використовувати автобуси загальною місткістю менше 30 пасажирів. Врахування особливостей виконання зупинок в таксомоторному сполученні в моделі пішохідної частини переміщення пасажира дозволяє підвищити точність розрахунків до 31%. 5. Розроблені аналітичні та імітаційні моделі маршрутних перевезень та проведені експерименти надали можливість виявити закономірності формування пасажиропотоків і характеристики використання транспортних засобів. Застосування розробленої методики оптимізації дозволяє вибрати параметри маршруту, які визначають організацію процесів перевезень у часі. | 