У дисертації наведене теоретичне удосконалення та нове вирішення актуального завдання сучасної гінекології щодо підвищення ефективності лікування безпліддя трубного походження з використанням запліднення in vitro, яке включає вдосконалену методику комплексної підготовки жінок з використанням плазмаферезу на основі вивчення рівня антиоваріальних антитіл в крові, гормонального гомеостазу та стану імунної системи. 1. В обстежених жінок з безпліддям трубного походження при використанні загальноприйнятого комплексу обстеження та підготовки до запліднення in vitro позитивні результати при першій спробі склали 33,3 ± 3,2%, при повторних спробах – 16,6 ± 1,5% (p < 0,05). 2. У контрольній групі рівень антиоваріальних антитіл в крові був у 1,73 раза вищим, ніж у жінок основної групи (відповідно 7,1 ± 0,9 ОД/мл та 4,1 ± 0,5 ОД/мл, p < 0,05). На 12 день менструального циклу під час контрольованої стимуляції яєчників рівень антиоваріальних антитіл був 4,3 ОД/мл, на 13 – 4,5 ОД/мл, на 14 – 5,7 ОД/мл, на 15 – 4,2 ОД/мл, на 16 – 1,2 ОД/мл, що вірогідно менше в порівнянні з показниками в основній та контрольній групах та характеризує функціональну активність яєчників у обстежених жінок. 3. У жінок із безпліддям трубного походження на 2-3 день менструального циклу мало місце статистично значуще збільшення в 1,6 раза концентрації естрадіолу в крові (з 0,16 ± 0,003 нмоль/л до 0,22 ± 0,004 нмоль/л). Рівень ЛГ у пацієнток із безпліддям відрізнявся від показників у контрольній групі незначно. Співвідношення ЛГ/ФСГ в основній та контрольній групах було в межах 0,58-0,63. У пацієнток у день пункції яєчника в циклі контрольованої стимуляції яєчників рівень естрадіолу в крові був 5,85 ± 0,7 нмоль/л, що в 9 разів більше, ніж в контрольній групі (р < 0,05). Відмічено статистично значуще зниження рівня ЛГ (1,1 ± 0,06 МО/л) в порівнянні з контрольною групою (16,2 ± 3,27 МО/л). Виявлено деяке підвищення рівня ФСГ в обстежених жінок (10,7 ± 1,16 МО/л) у порівнянні з контрольною групою (7,05 ± 0,8 МО/л). Співвідношення ЛГ/ФСГ склало відповідно 0,1 в стимульованому циклі та 2,2 в контрольній групі. 4. Зростання лейкоцитарного індексу інтоксикації на 40,56%, індексу імунореактивності на 31,24%, імунологічного коефіцієнта на 12,0% свідчило про можливу персистенцію умовно-патогенного, швидше за все внутрішньоклітинного, збудника, що персистує на епітеліоцитах слизових оболонок статевих шляхів у жінок з безпліддям. Тенденція до зростання на 3,3% концентрації протизапального IL-4 та зменшення на 4,2% концентрації прозапального TNF-, зменшення абсолютної кількості лейкоцитів на 6,1%, відносної кількості моноцитів на 42,7% та загального пулу лімфоцитів на 14,6% (останній за рахунок Т-лімфоцитів і незначно за рахунок В-лімфоцитів), зменшення коефіцієнту активності фагоцитозу за рахунок зниження активності системи комплементу та бактерицидної активності фагоцитуючих клітин, зниження концентрації Ig А свідчить, що в жінок з безпліддям формується прихований імунодефіцитний стан, який не проявляється клінічними симптомами. 5. Базовий рівень антиоваріальних антитіл у крові в жінок з безпліддям трубного походження становив 4,1 ± 0,4 ОД/мл, після проведеної традиційної підготовки до запліднення in vitro – 4,6 ± 0,8 ОД/мл, а після проведеної нами підготовки з включенням плазмаферезу – 3,2 ± 0,5 ОД/мл (р < 0,05), що вказує на його ефективність та можливість використання в програмі підготовки до запліднення in vitro. Концентрація ФСГ, ЛГ та естрадіолу не зазнає суттєвих змін під час проведення плазмаферезу, що свідчить про відсутню негативну дію еферентної терапії на гонадотропну функцію гіпофіза та стероїдогенез в яєчниках. Плазмаферез сприяє поліпшенню загального стану неспецифічного протиінфекційного захисту, зменшенню активності системи комплементу та імунологічного коефіцієнта, імунорегуляторної функції Т-лімфоцитів, підвищенню процесів розпізнання та тенденції до зростання імунорегуляторного індексу, зниження концентрації TNF- та зростання IL-4. 6. Використання запропонованої нами комплексної підготовки до запліднення in vitro з включенням плазмаферезу сприяло підвищенню ефективності допоміжних репродуктивних технологій з 39,4% до 50,0%. |
