У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної наукової задачі щодо підвищення економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємств України. Воно спирається на такі основні наукові результати й положення: 1. У теоретичному плані - розвиток концептуальних основ побудови системи внутрішнього контролю підприємства; удосконалення класифікації видів і засобів внутрішнього контролю. 1.1. У порівнянні з відомими розв’язаннями запропоновано нові ознаки класифікації внутрішнього контролю (повноваження суб’єктів внутрішнього контролю на здійснення контролю; характер визначеності вимог) та удосконалено відомі ознаки (форми контролю, функціональна направленість контролю). Запропонована класифікація внутрішнього контролю адекватно відображає його численні різноманітні аспекти на підприємствах. З метою уточнення різноманітних засобів контролю, які визначаються специфікою діяльності діючого підприємства удосконалено класифікацію найбільш поширених засобів контролю за критерієм спрямованість (запобіжні, визначаючі, коригуючі, відновлювані). 1.2. Систему внутрішнього контролю запропоновано розглядати як сукупність основних елементів: середовище контролю, контроль належної облікової системи, контрольні процедури, які розробляє і використовує власник або керівництво підприємства, щоб забезпечити достатню гарантію відповідності місії, цілям контролю. Установлено, що контрольні процедури необхідні для попередження неефективного використання наявних ресурсів, уникнення даремного дублювання і непродуктивних витрат у всіх сферах функціонування діючого підприємства. Виходячи з цього та керуючись висновками теорії загального аудиту, обґрунтовано, що головна мета дослідження системи внутрішнього контролю підприємства полягає у підвищенні рівня довіри до цієї системи та у визначенні її найбільш ризикових ділянок. 1.3. На основі реалізації концептуального підходу, згідно з яким керівництво підприємства, а не контролер, несе відповідальність за розробку такої системи внутрішнього контролю, яка б могла забезпечити достатню впевненість у тому, що фінансова звітність представлена об’єктивно, обґрунтовано концептуальну модель побудови системи внутрішнього контролю підприємства, яка визначається його цільовими установками. Згідно із сутністю концепції та визначеною метою внутрішнього контролю обґрунтовано склад основних функцій внутрішнього контролю, до яких запропоновано віднести: інформаційну, планування, діагностичну, координаційну, організаційно-розподільчу, превентивну, нагляду у зв’язку з їх особливою роллю в господарських процесах. Обґрунтовано сукупність основних принципів та вимог до організації ефективної системи внутрішнього контролю підприємства в умовах трансформаційної економіки в Україні. 1.4. На основі дослідження властивостей, які надаються різними авторами системі внутрішнього контролю, обґрунтовано її структуру та визначено основні її характеристики (особливості філософії та стилю управління; прозорість організаційної структури та методів розподілення відповідальності; наявність моніторингу виконання завдань; результативність внутрішнього контролю; адекватність кадрової політики і практики; відповідність діяльності чинному законодавству; зрозумілість інформаційних технологій у системі внутрішнього контролю). 2. У методичному плані - розроблено методичні підходи щодо удосконалення планування та виконання завдань внутрішнього контролю, оцінки економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємства. 2.1. На основі дослідження особливостей внутрішнього контролю обґрунтовано базову модель процесу внутрішнього контролю із використанням системного підходу до планування та виконання окремих завдань, яка складається із п’яти фаз: планування завдання, огляд, оцінка, перевірка (верифікація), звітування про виконання завдання. 2.2. Обґрунтовано, що здійснюючи загальну оцінку системи внутрішнього контролю, контролери повинні визначати, які саме є ключовими питаннями: попередження матеріальних помилок, забезпечення відповідності діяльності підприємства чинному законодавству та гарантування відсутності суттєвих недоліків у її діяльності. Уперше розроблено методичний підхід щодо оцінки економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємства на основі застосування методу експертної оцінки, який дозволяє враховувати іманентні якісні та економічні фактори, що її визначають. Загальні принципи поданої методики можуть бути використані при організації та здійсненні оцінки економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємств як органами внутрішньовідомчого контролю, так і підрозділами внутрішньогосподарського контролю, внутрішнього аудиту. 2.4. Визначено необхідність розробки сучасних методик дослідження системи контролю підприємств та методичних рекомендацій щодо проведення внутрішнього контролю, а також закріплення в нормативно-правовому акті прав і обов’язків контролерів. У розділ організації впровадження належної системи внутрішнього контролю доцільно додати пункт щодо необхідності організації навчання фахівців контрольних органів проведенню внутрішнього контролю. 3. У практичному плані - обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення системи внутрішнього контролю підприємств України. 3.1. Обґрунтовано доцільність формування відділу внутрішнього контролю промислових підприємств, насамперед для спостереження за змінами стану підконтрольного об’єкта, за їх впливом на рух до досягнення поставленої мети та місії та зменшення схильності до ризику. Основним інструментарієм контролерів мають стати консультації з питань ведення бухгалтерського обліку, формування звітності, аналізу фінансово-господарської діяльності та підготовки пропозицій щодо усунення допущених порушень. 3.2. Розроблено науково-практичні рекомендації щодо регламентованого забезпечення цієї служби, які реалізовано у положенні про відділ внутрішнього контролю на підприємстві. З метою успішного виконання обов’язків контролер повинен мати відповідну освіту, глибокі знання із супутніх питань, уміння використовувати теоретичні знання на практиці й дотримуватися таких принципів: цілісність, об’єктивність, незалежність, таємність, кваліфікація, компетентність, доброчесність. Усі риси, які мають бути притаманні контролеру, слід закріпити у відповідному правовому документі. 3.3. Запропоновано напрями удосконалення системи внутрішнього контролю в умовах трансформаційної економіки в Україні. Новий підхід ґрунтується на реалізації комплексу пропозицій короткострокового та довгострокового характеру щодо підвищення економічної ефективності системи внутрішнього контролю українських підприємств і створення умов, спрямованих на подальше удосконалення господарської діяльності. 3.4. Наголошено на доцільності розробки стандартів внутрішнього контролю підприємств, якими слід передбачити організацію і методику здійснення фінансового контролю діяльності підприємства. Стандартизація внутрішнього контролю має ґрунтуватися на останніх досягненнях науки і практичному досвіді, визначати найбільш прогресивні підходи до виконання завдань внутрішнього контролю. |