Анотація до роботи:

Чіп Л.О. Підвищення економічної стійкості аграрних підприємств у ринкових умовах – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2008.

Дисертаційну роботу присвячено розробці науково-теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств в ринкових умовах.

Уточнене поняття економічної стійкості підприємств в ринкових умовах. Розвинуто підходи до визначення ролі держави в забезпеченні економічної стійкості аграрних підприємств на макроекономічних засадах. Розглянуто методи аналізу фінансової звітності.

Досліджено тенденції економічної стійкості аграрних підприємств в Дніпропетровській області. Визначені чинники, що впливають на стійкість аграрних підприємств, та оцінено їх вплив.

Розроблено оптимальні виробничу структуру та кормову базу для підвищення економічної стійкості аграрних підприємств. Запропоновано застосовувати математичні методи при розробці оптимальної виробничої структури та кормової бази. Розроблено і обґрунтовано заходи щодо забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств, одним з яких є диверсифікація виробництва, та покращення показників економічної стійкості.

1. Під економічною стійкістю підприємства слід розуміти систему умов збереження економічної рівноваги, що враховує вплив чинників на їх ефективний розвиток у ринкових умовах на основі підтримки виробничого потенціалу на рівні, здатному забезпечити виробництво конкурентоздатної продукції. Стійкість підприємства слід розглядати як економічну категорію і як економічний стан цього підприємства.

2. Економічна стійкість підприємств усіх галузей економіки в умовах ринку тісно зв’язана з економічною рівновагою й економічною динамікою на макрорівні, де визначаються макроекономічні індикатори, грошово-кредитна та бюджетна політика. Чинники макроекономіки стосовно до підприємства складають атрибути зовнішнього середовища, вплив яких повинен враховуватися на мікрорівні, як у короткостроковому і довгостроковому періодах з метою збереження та стійкого розвитку підприємств. У роботі удосконалено класифікацію та системну характеристику зовнішніх чинників впливу на економічну стійкість аграрних підприємств, що дозволяє виявити внутрішні резерви підвищення результативності виробничої діяльності.

3. У зв’язку з виникненням принципово іншого економічного співвідношення між категоріями „план” і „ринок”, виникає необхідність визначення місця і ролі кожної з них у суспільстві. Новизна трактування проблеми полягає: у виникненні багатоукладної економіки в результаті формування різних власників; у формуванні ролі щодо різних інтересів різних суспільних груп і верств населення; у наявності планово-орієнтованого характеру діяльності кожного господарюючого суб’єкта; в необхідності організації взаємозв’язку із зовнішнім середовищем по відношенню до держави; у необхідності ефективного використання економічних ресурсів, раціональної територіальної й галузевої організації економіки.

4. Пропонуємо використовувати окремі показники, що найбільше характеризують економічну стійкість підприємства – крім загальноекономічних показників потрібно також врахувати фінансові показники. Рекомендуємо для оцінки економічної стійкості аграрних підприємств в ринкових умовах використовувати показники рентабельності й прибутковості, платоспроможності та ліквідності.

5. За період 2000-2007 рр. економічна ефективність виробництва продукції рослинництва в аграрних підприємствах Дніпропетровській області залишається на низькому рівні. Так, у 2007 р. в порівнянні з 2000 р., рівень рентабельності в рослинництві зменшився на 8,2%; загалом за рахунок зменшення рівня рентабельності виробництва зернових – на 24,5%, насіння соняшнику – на 19,2%.

6. Виробництво продукції тваринництва в аграрних підприємствах залишалося збитковим впродовж багатьох років, але в 2005-2007 рр. ця галузь була прибутковою і рентабельною. З 2000 р. по 2007 р. поголів’я великої рогатої худоби в господарствах усіх категорій Дніпропетровської області скоротилася вдвічі, корів – у 1,8, овець і кіз – у 1,2 раз; нарощування поголів’я має місце лише у птахівництві. Рівень рентабельності сягнув 19%, в цілому за рахунок рентабельності галузей птахівництва, свинарства, та, частково, виробництва молока.

7. Проведений аналіз особливостей і специфіки ведення аграрного виробництва дозволяє визначити основні чинники, які впливають на стійкий розвиток аграрних підприємств: технологічні, економічні, соціальні й організаційні.

8. Концентрація поголів’я корів істотно впливає на економічну ефективність виробництва молочної продукції. Так, при чисельності поголів’я корів у середньому на одне господарство до 500 голів, на кожну тварину було витрачено 4469 грн. на рік і одержано 2108 кг молока, а при чисельності понад 901 голову витрати склали 6636 грн., надої молока від корови – 3825 кг. На виробництво 1 ц молока в першому випадку витрачається 2,25 ц кормових одиниць, у в другому – 1,12 кормової одиниці, виробнича собівартість – 212 грн. і 170 грн. відповідно, рівень збитковості – 22% і 19% рентабельності.

9. Проведене групування господарств за валовим доходом на одного працівника показало, що майже 60% аграрних підприємств Дніпропетровського регіону не забезпечені власними оборотними коштами. Таку ж частку займають збиткові господарства, а 40,4% з них є низько рентабельними. Що ж до коефіцієнта відновлення платоспроможності, то ним не володіє жодна група господарств.

10. Обґрунтовано, що при виборі оптимальної виробничої структури підприємства необхідно враховувати факт, що в умовах порушення виробничих зв’язків між господарюючими суб’єктами, кожному з них необхідно організовувати власне кормовиробництво та власне відтворення стада.

11. Розроблена економіко-математична модель оптимізації виробничої структури аграрного підприємства. На основі виконаних розрахунків встановлено, що ТОВ ОВСП „Присамар’є” за таких умов могло б збільшити прибуток від реалізації продукції на 68,94% і підвищити рентабельність виробництва на 13,4 відсоткових пункти. За оптимальної структури виробництва збільшуються витрати праці на 11,78%, проте зменшуються матеріально-грошові на 9,24%, що у вартісному виразі складає 1422 тис. грн. Результати рішення для ДП „Нива” показують, що господарство може замість збитків одержати незначний розмір прибутку і рентабельність на рівні 3,51%.

12. Перевірені дослідження показують, що з поліпшенням годівлі тварин, поліпшуються як виробничі, так і економічні показники. Виконане групування господарств Дніпропетровської області по витраті кормів з розрахунку на 1 середньорічну корову, свідчить, що на 1% приросту витрат кормів отримують в середньому 0,52% приросту молока, тоді як на 1% збільшення поголів’я приріст молока складає тільки 0,37%.

13. Розраховано, що зростання продуктивності корів супроводжується зростанням окупності кормів: підвищення рівня годівлі корів до 55 ц к. од. і більше дозволяє, не підвищуючи поголів’я, в 1,5 раз збільшити виробництво молока і значно підвищити ефективність використання виробничих ресурсів.

14. Обґрунтовано, що кращою формою організації праці при виробництві кормів є спеціалізовані бригади і ланки. Для виробництва кормів на 200 і 400 голів доцільно формувати спеціалізовані ланки, а для 600, 800 і 1200 корів – бригади. Склад ланок може налічувати 5-9 осіб, а бригад – 15-18 осіб. Вони повинні бути оснащені необхідною технікою для виконання 70-75% об’єму всіх робіт з вирощування кормових культур.

15. На прикладі ТОВ ОВСП „Присамар’є” розглянуто однин з варіантів організації диверсифікації виробництва на основі переробки молочної продукції. Виконані розрахунки свідчать про те, що господарство від реалізації пастеризованого молока, йогурту, кефіру з року в рік одержуватиме все більше прибутку. Підтверджено розрахунками, що за умов подальшої реалізації молока в не переробленому вигляді ТОВ ОВСП „Присамар’є” недоотримало б прибуток за 2008-2011 рр. у розмірі 15145,8 тис. грн.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Чіп Л. О. Управління діяльністю суб’єктів комбікормового виробництва / Л.О.Чіп // Агросвіт. – 2008. – №1. – С. 30-36.

2. Чіп Л. О. Поняття економічної стійкості аграрних підприємств у ринкових умовах господарювання / Л.О. Чіп // Агросвіт. – 2008. – №10. – С. 45-48.

3. Чіп Л. О. Проблеми підвищення економічної стійкості аграрних підприємств / Л.О.Чіп // Агросвіт. – 2008. – №11. – С. 25-29.

4. Чіп Л. О. Напрямки підвищення економічної стійкості аграрних підприємств / Л.О.Чіп // Агросвіт. – 2008. – №23. – С. 32-36.

5. Макаренко П.М. Показники оцінки економічної стійкості аграрних підприємств / П.М. Макаренко, Л.О.Чіп // Агросвіт. – 2008. – №24. – С. 34-37.

У інших виданнях:

1. Чіп Л. О. Організаційно-економічні напрямки створення повноцінної кормової бази / Л.О. Чіп // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – Том 3 (22). Економічні науки. – Полтава, 2005. – С. 288-291.

2. Чіп Л.О. Специфіка розвитку економіки України на шляху до вступу в СОТ / Л.О. Чіп // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі”. – Полтава: ПДАА, 2007. – С. 286-287.

3. Чіп Л. О. Криза споживчого попиту та прискорення інфляційних процесів в Україні / Л.О. Чіп // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації”. – Полтава: ПДАА, 2007. – С. 44-45.