1. Конкурентоспроможність і конкуренція – категорії взаємопов’язані та взаємообумовлені, їх необхідно розглядати у тісному взаємозв’язку. Встановлено, що конкурентоспроможність товару проявляється лише в конкурентній боротьбі та в її наслідках, а здатність товару брати участь у конкуренції визначається його конкурентоспроможністю. Отже, основою конкуренції, її рушійною силою є конкурентоспроможність продукції як система організаційно-економічних, техніко-технологічних, екологічних і нормативно-правових параметрів, які в процесі взаємодії забезпечують високі споживчі якості товару і попит на нього на ринку. 2. Діагностичні дослідження конкурентоспроможності підприємства дозволили систематизувати сукупність факторів, які зумовлюють його стійкість і здатність оперативно й адекватно реагувати на вимоги та запити споживачів, забезпечити беззбиткове виробництво, визначити кон’юнктуру та сегменти ринку. За середньорічним рівнем споживання овочів встановлено чотири сегменти ринку овочевої продукції в Україні, характерною особливістю яких є різна густота і структура населення на їх території, відмінності в рівнях споживання овочів на душу населення та обсяги їх виробництва в окремих категоріях господарств. Опрацьовано прогноз розвитку овочівництва відкритого і закритого ґрунту для агрокомбінату “Пуща-Водиця” Києво-Святошинського району Київської області на період до 2010 року із застосуванням методу оптимізації витрат матеріальних ресурсів, згідно з яким виробництво овочів відкритого ґрунту зросте у 3 рази порівняно з середньорічним за 2000 – 2002 роки, а рівень рентабельності – від 156 до 211%. 3. Розвиток ринкових відносин обумовлює необхідність створення в сільськогосподарських підприємствах служби маркетингу як важливого елементу управлінської системи, головні завдання якої – відслідковувати зміни ринкового середовища і розробляти рекомендації щодо впливу на нього та на виробничу і збутову діяльність підприємства. Узагальнення досвіду роботи маркетингових служб агроформувань показало, що на рівні підприємства маркетинг розглядається двояко – з одного боку, здійснюється аналіз і контроль за виконанням програм щодо виробництва овочевої продукції та продуктів її переробки, створення необхідної системи сервісу, постійне вивчення ринку запитів, смаків і потреб споживачів, щоб забезпечити адресність продукції, а з іншого – спостерігається активний вплив на ринок, на формування потреб і пропозицій, тобто у процесі виробництва підприємство зорієнтовує свою діяльність на певного покупця й одночасно на формування попиту. 4. Розроблено концептуальні положення розвитку овочівництва в сільськогосподарських підприємствах й підвищення його конкурентоспроможності, пріоритетними з яких мають бути формування та функціонування ринку продукції овочепродуктового підкомплексу, державне регулювання ринкових відносин – вдосконалення системи ціноутворення, створення режиму спеціального пільгового кредитування, сприяння залученню інвестицій, спрощення системи оподаткування, зміцнення матеріально-технічної бази, інтенсифікація галузі, підвищення якості продукції та зниження її собівартості, запровадження в сільськогосподарських підприємствах служби маркетингу і вирішення соціальних проблем села. 5. Стратегія формування ринку овочів має ґрунтуватися на функціонуванні механізму взаємозв’язку та взаємодії трьох його складових – пропозиції, попиту та ціни. Особливістю цього ринкового механізму є тісний зв’язок перших двох елементів з ціною, яка являє собою основний інструмент впливу на попит і пропозицію. Ринкові відносини повинні формуватися з урахуванням купівельної спроможності населення за так званою збутовою концепцією, яка передбачає необхідність максимізації доходів через збут товарів, пріоритетне значення при цьому відводиться попиту, володарем ринку стає споживач, адже відсутність покупця унеможливлює існування виробника. 6. Важливий чинник насичення внутрішнього ринку конкурентоспроможною продукцією овочівництва – це зниження витрат на неї за рахунок впровадження противитратного механізму як способу функціонування сукупності економічних стимулів з метою забезпечення зниження питомих виробничих витрат і зростання виробництва продукції на одиницю ресурсного потенціалу, підвищення її якості та збільшення маси споживної вартості, а також поліпшення використання наявних виробничих ресурсів підприємств і біокліматичного потенціалу, підвищення продуктивності праці, удосконалення розміщення овочевих культур та поглиблення спеціалізації їх виробництва. 7. Одним із важливих напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції овочівництва є поліпшення її якості за рахунок впровадження комплексної системи управління нею, стандартизації та сертифікації, створення й впровадження нових ресурсо- та енергозберігаючих технологій, які мають ґрунтуватися на раціональному використанні природно-економічних умов, потенційних можливостей сортів і гібридів овочевих культур, чіткому дотриманні сівозмін, забезпеченні підприємств необхідними засобами захисту рослин, внесенні в оптимальній кількості та співвідношенні органічних і мінеральних добрив, вдосконаленні організації та мотивації праці. З урахуванням цього обґрунтовано систему показників оцінки якості продукції овочівництва на різних стадіях проходження її до споживача – від виробництва, зберігання, переробки, транспортування до реалізації. 8. У зв’язку із зростанням обсягів виробництва овочевої продукції в особистих господарствах населення та з метою створення належних умов для розвитку цього сектора аграрного виробництва необхідно прискорити приватизацію земельних ділянок, розширити випуск малогабаритної техніки та опрацювати технології вирощування овочів на малих площах. На основі кооперації майнових та земельних паїв доцільно створювати обслуговуючі кооперативи та інтегровані формування, які мають займатися матеріально-технічним забезпеченням товаровиробників, зберіганням, переробкою і збутом продукції. Слід надати селянину можливість відправляти вирощену продукцію в будь-яку пору року на найзручніший і найвигідніший для нього ринок. 9. Державна підтримка повинна надаватися сільськогосподарським товаровиробникам і через прийняття законодавчих і нормативних актів стосовно розвитку конкуренції, забезпечення ринковою та статистичною інформацією, встановлення стандартів якості, постачання засобів виробництва і ресурсів за пільговими цінами, застосування ф’ючерсних контрактів, збільшення митного податку на імпорт свіжої продукції овочівництва і продуктів її переробки та звільнення від його сплати при завезенні ресурсів, необхідних для вирощування й переробки овочів, а також розширення зовнішнього ринку. Саме з метою вирішення цих питань та створення сприятливих економічних умов для виробничої, ринкової й інвестиційної діяльності суб’єктів овочевого підкомплексу обґрунтовано необхідність розробки та прийняття Закону України “Про овочівництво та ринок овочів” і Указу Президента України “Про упорядкування взаємовідносин і стабілізацію виробництва в АПК” з викладенням їх структури та основного змісту. 10. Наукове забезпечення проблеми підвищення конкуренто-спроможності продукції здійснюватиметься через розробку методології та методик дослідження конкурентоспроможності продукції, стандартів виробництва й збуту продукції, нових видів машин та обладнання і прогнозування потреб у них, створення науково обґрунтованих моделей побудови ринкових об’єктів і виробничих структур, їх розміщення й спеціалізації, перехід до міжнародних систем класифікації та кодування. |
