Анотація до роботи:

Сапожников І.В. Пізній палеоліт степів південного заходу України: хронологія, періодизація і господарство. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.04 – археологія – Інститут археології НАН України. Київ, 2005.

На основі проведеного комплексного аналізу існуючої для степів південного заходу України джерельної бази, значна частина якої була здобута автором, розкриті і вирішені ключові проблеми пізнього палеоліту регіону та усього півдня Східної Європи. У роботі запропонована авторська концепція, складовими частинами якої є:

Положення про степову природно-господарську область часів пізнього палеоліту, яке було висунуте П.П.Єфименком (1960) і П.Й.Борисковським (1964). Автор розвив ідею щодо сезонного характеру способу життя і господарства населення, розробивши функціонально-сезонну типологію пам’яток. Вони розподілені на весняно-літні, літньо-осінні і осінньо-зимові. Мешканці перших проводили зазвичай колективні загони бізонів, других – полювання на диких коней і бізонів, а третіх – полювання на диких коней, яке доповнювалось здобиччю хутряних тварин та північних оленів (у північній підзоні степів). На підставі цього та даних етнографії розроблена модель річного господарського циклу.

Крім того, визначені три етапи розвитку степової природно-господарської області: ранній (близько 30-22 тис. років тому) – полювання на коней, бізонів та інших тварин; середній (22-13 тис. років тому) – полювання переважно на бізонів; заключний (13-10 тис. років тому) – переважно на коней. Зроблено висновок про неправомірність розподілення степових поселень на базові стоянки та мисливські табори, оскільки всі вони (крім стоянок-майстерень) складались з окремих сезонних сімейних жител (господарсько-побутових комплексів), причому принаймні на низці пам’яток культурні шари сформувалися внаслідок неодноразового нашарування залишків таких об’єктів. Автор дійшов висновку, що для часів пізнього палеоліту в зоні степів не відмічені беззаперечні археологічні свідчення наявності кризи мисливського господарства.

Хронологічна колонка пам’яток. Згідно розробленої схеми, найраніші пам’ятки регіону відносяться до ранньої пори пізнього палеоліту, а стоянки, які можна надійно датувати раніше 32 тис. років тому, невідомі. Переважна частина пам’яток відноситься до середнього і заключного періодів цієї епохи, причому первісна людність була присутня в степах як під час відносних потеплінь, так і найбільш суттєвих похолодань. Не виключено, що протягом льодовикового максимуму (19-18 тис. років тому) щільність населення регіону не зменшилась, а навпаки збільшилась.

Картина культурної послідовності, що базується переважно на понятті технокомплексів та їх фацій. З’ясувалося, що приблизно з 32-30 до 22 тис. років тому в регіоні мешкали носії трьох технокомплексів – оріньякоїдного (до 28 тис. років тому), селетоїдного (до 26-25 тис. років тому), і граветоїдного (раннього гравету від 28 до 22 тис. років тому). З 22 до 20 тис. років тому відомі тільки епіоріньякські кам’яні індустрії, з 20 до 18 – граветоїдного епіоріньяку і оріньякоїдного епігравету (по суті – раннього епігравету), а з 18 до 10 років тому – епігравету, на грунті яких на початку голоцену формуються мезолітичні технокомплекси. Власне епігравет регіону має дві фази розвитку: з 19 до 13 років тому – ранній, а з 13 до 10 тис. років тому – фінальний. Отже, як мінімум з 22 до 10 тис. років тому на території півдня Східної Європи простежено існування єдиного масиву спорідненого населення. Не виключено, що ця спільність була генетично пов’язана з носіями індустрій раннього гравета (близько 28-22 тис. років тому).

Культурно-історична періодизація. На підставі охарактеризованих положень і висновків розглянуті проблеми створення загальної періодизації пізнього палеоліту як історичної епохи в межах півдня Східної Європи. Визначені наступні історико-культурні періоди пізнього палеоліту регіону: ранній – приблизно від 32 до 22 тис. років тому, середній (розвинутий) – 22-13 тис. років тому; заключний (фінальний палеоліт) – 13-10 тис. років тому.

Головні положення будуть використані при написанні загальних праць з первісної історії України та Європи.

Основні результати роботи викладені у вигляді загальної концепції розвитку пізнього палеоліту півдня Східної Європи. Її стрижнем є авторська геохронологічна схема, а складовими – культурно-історична періодизація та положення про степову природнно-господарську область, у якому автору належить функціонально-сезонна типологія пам’яток та модель річного господарського циклу населення. При цьому були розглянуті та вирішені такі проблеми та конкретні питання:

1) Реконструйована картина природно-климатических змін часів пізнього палеоліту свідчить, що прадавні люди мали змогу мешкати в регіоні протягом усієї епохи, причому їхні колективи були присутстні тут як під час відносних потеплінь, так і найсуттєвіших похолодань. Скоріше за все, що під час останніх щільність населення в степах навіть збільшувалась.

2) Розроблена хронологічна колонка пам’яток, згідно якої найраніші пізньопалеолітичні стоянки регіону надійно датуються не раніше 32 тис. років тому.

3) Аналіз сукупності матеріалів по житлам і господарсько-побутовим комплексам зони степів дозволив стверджувати, що більша частина з них є сезонними місцями помешкання окремих парних сімей.

4) На підставі концепції технокомплексів отримана оновлена картина культурної послідовності, із найбільш важливих аспектів якої назвемо наступні:

А/ Протягом ранньої пори пізнього палеоліту існували дві лінії культурного розвитку, представлені послідовно оріньяком – раннім граветом, а також селетоїдними індустріями, які існуювали приблизно до 26-25 тис. років тому.

Б/ На початку середньої пори пізнього палеоліту тут з’являються оріньякоїдні (епіоріньякські) індустрії, які від власне оріньяку відділяє хронологічна перерва тривалістю близко 7-6 тис. років.

В/ З 19 до 13 тис. років тому в регіоні існували тільки епіграветські індустрії, які від власне гравету відділяє перерва близько 3 тис. років.

Г/ Близько 13 тис. років тому значна епіграветська культурна спільність розпалась і на півдні Східної Європи до початку мезоліту існували два менші масиви населення, які залишили по собі пам’ятки фінально-епіграветських шан-кобинської та рогаликсько-царинківської археологічних культур.

Ці оригінальні положення є складовими запропонованої автором дисертації цілісної картини культурно-історичних та соціально-економічних процесів, що мали місце у пізньому палеоліті Північного Надчорномор’я.

Публікації автора:

Монографії:

1. Сапожников И.В. Палеолит степей Нижнего Приднестровья. – Ч. І: Памятники нижнего и раннего этапа позднего палеолита. – Одесса, 1994. – 78 с.

2. Сапожникова Г.В., Коробкова Г.Ф., Сапожников И.В. Хозяйство и культура населения Южного Побужья в позднем палеолите и мезолите. – Одесса-С.-Пб.: ИИМК РАН, 1995. – 199 с.

3. Сапожников И.В. Большая Аккаржа: хозяйство и культура позднего палеолита Степной Украины. – К.: Шлях, 2003. – 304 с.

Статті у фахових виданнях:

4. Сапожников И.В. Новые позднепалеолитические памятники в Нижнем Поднестровье // Археологические исследования в Молдавии в 1984 г. – К.: Штиинца, 1989. – С. 39-50.

5. Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Новое о пещере Ильинка // Четвертичный период. Палеонтология и археология. – Кишинев: Штиинца, 1989. – С. 179-187.

6. Sapozhnikov I.V. The Steppes in the Late Paleolithic: Steppe Model of Adaptation and the Factor of Cultural Convergence // Antiquity. – 1989. – Vol. 63. – № 241. – Р. 791.

7. Сапожников И.В. Лапушна – новый позднепалеолитический памятник в бассейне р.Реут // Археологические исследования молодых ученых Молдавии. – Кишинев: Штиинца, 1990. – С. 71-78.

8. Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Картографування пам'яток палеоліту і мезоліту в степах Нижнього Подністров'я // Археологія південного заходу України. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 49-67.

9. Медяник С.И., Сапожников И.В. Палеогеографические условия позднепалеолитической стоянки Большая Аккаржа // Известия АН Республики Молдова. – Сер. биол. и хим. наук. – 1992. – № 3. – С. 66-69.

10. Сапожников И.В. Хозяйственная специфика степной историко-культурной области // Краткие сообщения ИА АН СССР. – 1992. – Вып. 206. – С. 43-48.

11. Петренко В.Г., Полищук Л.Ю., Сапожников И.В. Новые археологические памятники в северных районах Одесской области: эпоха камня и медный век // Древности Причерноморских степей. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 103-114.

12. Сапожников И.В. Локальный хозяйственно-бытовой комплекс на позднепалеолитической стоянке Большая Аккаржа // Археологические вести. – 1994. – № 3. – С. 38-47.

13. Сапожников І.В., Секерська О.П. Археозоологія поселення Велика Акаржа: матеріали до реконструкції господарсько-культурного типу пізньопалеолітичних степових мисливців // Археологія. – 2001. – № 2. – С. 103-110.

14. Сапожников И.В. Хозяйственно-бытовые комплексы поселения Большая Аккаржа // Старожитності Північного Причорномор’я і Криму. – 2001. – Т. ІХ. – С. 3-10.

15. Сапожников І.В. Велика Акаржа та періодизація пам’ятників середнього етапу пізнього палеоліту азово-причорноморських степів // Археологія. – 2002. – № 3. – С. 68-80.

16. Сапожников І.В. Господарсько-побутові комплекси поселення Велика Акаржа // Археологія. – 2002. – № 1. – С. 74-82.

17. Сапожников И.В. Палеолитические карстовые пещеры Северо-Западного Причерноморья // Особенности развития верхнего палеолита Восточной Европы. – С.-Пб.: Академ-Принт, 2002. – С. 18-24.

18. Сапожников І.В. Сюрень І – “кримська загадка” або закономірне явище у пізньому палеоліті Південної України // Кам’яна доба України. – 2002. – Вип. 1. – С. 43-56.

19. Сапожников І.В. Cтепова область Східної Європи в пізньому палеоліті: сезонність пам’яток та річний господарський цикл // Кам’яна доба України. – 2003. –Вип. 2. – С. 87-107.

20. Сапожников И.В. Из истории исследований каменного века Украины: палеолитические карстовые пещеры Северного Причерноморья // Кам’яна доба України. – 2003. – Вип. 4. – С. 43-52.

21. Сапожников І.В. Картографія та її методи в археології // Національне картографування: стан, проблеми та перспективи розвитку. – К.: Картографія, 2003. – С. 317-319.

22. Сапожников И.В. Природная обстановка на западе степной зоны Восточной Европы в палеолите // Археологический альманах. – 2003. – Вып. 13. – С. 199-217.

23. Сапожников І.В., Кухарчук Ю.В. Кам’яна доба України і П.П.Єфименко: до 120-річчя з дня народження вченого // Кам’яна доба України. – 2004. – Вип. 5. – С. 6-22.

24. Сапожников И.В. Многослойная стоянка Михайловка (Белолесье): проблемы стратиграфии и датировки // Старожитності Степового Причорномор’я і Криму. – 2004. – Т. ХI. – С. 299-316.

25. Сапожников И.В. Хронология и периодизация позднего палеолита Степной Украины // Археологический альманах. – 2004. – Вып. 16. – С. 195-236.

26. Сапожников И.В. Хроностратиграфическое обоснование для общей и региональных периодизаций позднего палеолита Евразии // Археология, этнография и антропология Евразии. – 2004. – № 3. – С. 2-11.

27. Sapozhnikov I.V. A Chronostratigraphic Basis for General and Regional Subdivisions of the Eurasian Upper Paleolithic // Archaeology, Еthnography and Anthropology of Eurasia. – 2004. – № 3. – Р. 2-11.

28. Сапожников И., Сорокин В. Новые позднепалеолитические памятники Молдовы // Revista arheologicг. – 2005. – Vol. I. – №. 1. – S. 170-182.

29. Сапожников І.В. Хронологія і періодизація пізнього палеоліту півдня Східної Європи // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – 2005. –Вип. 9. – С. 15-34.

Статті в інших наукових виданнях:

30. Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Большая Аккаржа – стоянка охотников на бизонов в степях Северного Причерноморья // Археологический вестник. – № 3. – Запорожье, 1992. – С. 3-6.

31. Сапожников И.В. Картографирование памятников каменного века степей Северного Причерноморья // Древнее Причерноморье. – Одесса, 1993. – С. 7-9.

32. Сапожников И.В. Раскопки позднепалеолитической стоянки Большая Аккаржа // Археологічні дослідження в Україні 1991 р. – Луцьк, 1993. – С. 108-109,171.

33. Сапожников И.В., Секерская Е.П. Фаунистический комплекс поселения Большая Аккаржа // Пам’ятки археології Північно-Західного Причорномор’я. – Одеса: Гермес, 2000. – С. 40-53.

34. Сапожников І.В., Сапожникова Г.В. Співвідношення природно-господарських областей та господарсько-культурних типів: на прикладі пізнього палеоліту степової зони // Vita Аntiqua. – 2001. – № 3-4. – С. 22-30.

35. Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Полевые исследования П.И.Борисковского в Северо-Западном Причерноморье // Каменный век Старого Света. – С.-Пб.: Академ-Принт, 2001. – С. 67-69.

36. Сапожникова Г.В., Сапожников И.В. Вклад Г.Ф. Коробковой в изучение каменного века Украины // Петербургская школа трасологии и изучение древних культур Евразии: к юбилею Г.Ф.Коробковой. – С.-Пб.: ИИМК РАН, 2003. – С. 33-40.

37. Сапожников И.В. Хроностратиграфическое обоснование для общей и региональных периодизаций позднего палеолита Евразии // Археология и палеоэкология Евразии. – Новосибирск, 2004. – С. 165-174.

38. Medjanik S., Sapozhnikov I. The Upper Palaeolithic Site Bolshaya Akkarzha: Palynological Records and Palaeoenvironmental Reconstructon // Polen. – 2004. – Vol. 14. – P. 561-562.

Тези та матеріали конференцій:

39. Сапожников И.В. Типология каменных изделий и проблемы выделения археологических культур и локальных вариантов // Теоретические проблемы современной археологии. Тезисы докладов методологического симпозиума. – Кишинев: Штиинца, 1988. – С. 34-37.

40. Сапожников И.В. Еще раз об интерпретации амвросиевского костища // Проблемы охраны и исследования памятников археологии в Донбассе. Тезисы докладов семинара. – Донецк, 1989. – С. 72-73.

41. Сапожников И.В. К характеристике аккаржанской культуры // Проблеми історії та археології давнього населення Української РСР. Тези доповідей ХХ республіканської конференції. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 199-200.

42. Сапожников И.В. Картографирование памятников каменного века в степях Дунай-Днестровского междуречья // История и археология Нижнего Подунавья. Тезисы докладов семинара. – Рени, 1989. – С. 10-11.

43. Сапожников И.В. М.Я.Рудинский и проблемы выделения историко-культурных регионов в позднем палеолите Украины // Охрана и исследование памятников археологии Полтавщины. Тезисы докладов семинара. – Полтава, 1989. – С. 12-13.

44. Сапожников И.В. Степная модель адаптации и фактор культурной конвергенции // Проблемы культурной адаптции в эпоху верхнего палеолита. Тезисы докладов советско-американского симпозиума. – Л.: Наука, 1989. – С. 30-31.

45. Сапожников И.В. О датировке и искусственных сооружениях пещеры Ильинка // Реконструкция древних верований: источники, метод, цель. Тезисы докладов конференции. – Л., 1990. – С. 29-31.

46. Сапожников И.В. Очерк работ Одесского палеолитического отряда ЛОИА АН СССР // Проблемы исследования памятников археологии Северского Донца. Тезисы докладов конференции. – Луганск, 1990. – С. 33-35.

47. Гіря Є.Ю., Сапожников І.В. Пізньопалеолітична стоянка Кам'янка в Нижньому Подністров'ї: технологія та типологія крем’яних воробів // Охорона та досідження пам'яток археології в Україні в 1989 році. Тези доповідей науково-практичного семинару. – Вінниця, 1990. – С. 31-32.

48. Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Проблемы раннего мезолита Северного Причерноморья // Проблемы первобытной археологии Северного Причерноморья. Тезисы докладов конференции. – Ч. І. – Херсон, 1990. – С. 25-26.

49. Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Функциональное назначение памятников каменного века и характер кремневого инвентаря: по материалам позднепалеолитических стоянок степной зоны Европейской части СССР // Хроностратиграфия палеолита Северной, Центральной, Восточной Азии и Америки. Доклады международного семинара. – Новосибирск: Наука, 1990. – С. 269-272.

50. Сапожников И.В., Сапожникова Г.В. Археологические культуры позднепалеолитической степной историко-культурной области // Северо-Западное Причерноморье: ритмы культурогенеза. Тезисы докладов семинара. – Одесса, 1992. – С. 12-15.

51. Сапожников И.В. Генетические и миграционные процессы в палеолите и мезолите степной историко-культурной области // Міжнародні зв'язки народів Европи. Матеріали конференції. – Секції ІІІ-ІV. – Запоріжжя, 1996. – С. 128-129.

52. Сапожников И.В. Хронология и культурная периодизация позднего палеолита Cеверного Причерноморья: с параллелями из Костенковско-Борщевского района // Костенки и ранняя пора верхнего палеолита Евразии: общее и локальное. Материалы международной конференции. – Воронеж: Истоки, 2004. – С. 131-132.

53. Sapozhnikov I.V. Sоme Рrоblems of the Еarly Upper Paleolithic of the South Ukraine // 9^th Annual meeting European Assosiations of Archaeologist. Final Рrogramme and Аbstracts. – St.-Pb., 2003. – P. 71.

54. Сапожников И.В. Хронология и палеоэкология позднего палеолита черноморско-азовских степей // Проблемы палеонтологии и археологии юга России и сопредельных территорий. Материалы международной конференции. – Ростов-на-Дону: Изд-во ООО “ЦВВР”, 2005. – С. 83-84.

55. Sapozhnikova G.V., Sapozhnikov I.V. Functional Typology Upper Paleolithic Stone Equipment from Eastern Europe Steppe // “Prehistoric Technology” 40 Years Later: Functional Studies and Russian Legacy. Book of Abstracts of the International Congress. – Verona, 2005. – P. 133-134.