У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо розробки методологічних засад та обґрунтування прикладних аспектів планування фінансової діяльності банку. Це дало змогу сформулювати ряд висновків і пропозицій, які розкривають результати виконання поставлених задач дослідження. 1. На основі дослідження теоретичних та методологічних засад фінансової діяльності банку доведено, що її матеріальною основою є рух грошових коштів, який супроводжується процесами формування та використання власного капіталу банку, грошових фондів і резервів; цим рухом починається і завершується кругообіг коштів банку. При дослідженні фінансової складової банківської діяльності структурними елементами методології являються такі поняття як фінанси банку та його функції, фінансова діяльність банку. Зміст і функції фінансів банку як процесу цілеспрямованого упорядкування його фінансових потоків визначаються насамперед сутністю банку. Сучасний банк – це комерційне підприємство посередницького типу по торгівлі різного роду ліквідністю, базисним елементом якої являються національні та іноземні грошові кошти. З цієї позиції банк – накопичувач і зберігач грошей, мультиплікатор і довірений управитель капіталу, який надає на визначених договором економічних і юридичних умовах різноманітні послуги. Для специфіки фінансової діяльності мотив максимізації прибутку як джерела капіталізації збережень і накопичення для банку очевидний, хоча і може корегуватися законом, конкретною згодою або договором. 2. Економічна сутність фінансів сучасного банку виражається у функціях, які слід розглядати на двох рівнях: як загальні, що притаманні всім суб`єктам господарювання (в тому числі і банку), так і окремі специфічні функції, до яких слід віднести такі функції як інформаційну та диспозитивну. Дія першої специфічної функції – інформаційної – полягає в тому, що сьогодні банк є суспільним інформаційним процесором і інформатором, на відміну від інших суб’єктів господарювання, щоденно звітує перед НБУ і щоквартально опубліковує дані про свою діяльність та про грошові потоки своїх клієнтів. Крім того, виконує вимоги фінансового моніторингу, аналізуючи та відслідковуючи тіньові грошові потоки своїх клієнтів. Для виконання вказаних дій та їх планування банки використовують різні фінансові показники, що підтверджує необхідність виділення інформаційної функції фінансів банку. Доведено, що дія диспозитивної функції фінансів сучасного банку виявляється на макрорівні та мікрорівні. На макрорівні ця функція діє при впровадженні НБУ економічних нормативів регулювання діяльності другого рівня банківської системи. На мікрорівні реалізація цієї функції призводить до необхідності впровадження госпрозрахункових відносин як всередині самого банку, так і при організації взаємовідносин між головним офісом банку та його філіями. У результаті банкам необхідно розвивати, крім оперативного планування, і диспозитивне, а сприяє цьому створення казначейств, комітетів з управління активами і пасивами, а також використання методів бюджетування та трансфертного ціноутворення. Виділення та врахування дії цих специфічних функцій фінансів банку буде сприяти процесам планування раціональних пропорцій у розвитку фінансових та реальних секторів економіки. 3. Фінансові потоки банку характеризуються наступними особливостями: проявляється певна послідовність елементів відпливу та припливу до банку грошових коштів (зовнішні процеси грошового потоку); формується внутрішній грошовий потік, який реалізується через розподілення і перерозподілення грошових коштів шляхом формування фондів, резервів, фінансових і кредитних продуктів та послуг (внутрішні процеси організації грошового потоку в банку); формування грошових потоків здійснюється в поєднанні з інформаційними потоками. 4. Фінансова діяльність виражає практичну реалізацію дії функцій фінансів банку, тобто є грошовими відносинами з державою, юридичними та фізичними особами. Мета фінансової діяльності банку – розміщення власного та залученого капіталів в активні операції для подальшого збільшення капіталу за рахунок отримання прибутку. Необхідною умовою розвитку фінансової діяльності є впровадження планування. 5. У сучасних умовах розвитку банківської діяльності виникає необхідність фінансового планування. Розроблена ієрархічна система планів банку доводить, що планування має комплексний характер і включає такі елементи: стратегічний план банку; плани розвитку банку (поточні, тактичні, оперативні, диспозитивні); бізнес-плани, кожен з яких є складною моделлю діяльності банку або його структурних підрозділів. Основою економічних успіхів сучасної країни є надійна макроекономічна стабільність, яка забезпечується відповідним розвитком банківської системи. Прибутковість діяльності банківської системи України за останні 6 років, у цілому, має тенденцію до збільшення. Але слід відмітити, що позитивні тенденції, які помітились в останні роки, залишаються нестійкими, а враховуючи посилення конкуренції з іноземними банками та зміну процентних ставок за кредитами в сторону їх зниження (що призводить до зменшення чистої процентної маржі), вітчизняні банки у подальшому будуть отримувати менший прибуток. Вказані процеси потребують використання та вдосконалення фінансового планування у банках. 6. Управління бюджетом банку охоплює процеси планування, виконання, аналізу та контролю, з одного боку; управління доходами, витратами і фінансовим результатом, з іншого боку. Удосконалення управління бюджетом банку потребує розробки фінансової структури, застосування класифікатора банківських бізнес-процесів, а також використання трансфертних цін для управління внутрішніми грошовими потоками банку. Впровадження трансфертного ціноутворення у процесі фінансового планування дозволяє визначити внесок кожного з підрозділів у фінансовий результат банку та перерозподілити банківські ризики між окремими центрами відповідальності. 7. Для формування ефективних механізмів планування необхідно використовувати систему фінансового управління філіями банку. Така система потребує використання госпрозрахунку, застосування принципів якого дозволяє конкретизувати фінансові рішення та регулювати внутрішні фінансові відносини головного банку з філіями. Впровадженню госпрозрахунку сприяє виділення центрів відповідальності, які пропонується формувати за такими напрямками: функціональною ознакою та допомогою побудови клієнтоорієнтованої фінансової структури. 8. Удосконалення методики складання кредитно-ресурсних планів та бюджетних завдань потребує використання регресійних моделей для прогнозування змін підсумку балансу, непроцентних доходів та витрат, які є основою складання фінансових планів. Планування прибутку банку – основа складання фінансового плану. Воно базується на зіставленні прибутку, необхідного банку для його подальшого розвитку і пов’язаного зі здійсненням його стратегічних задач, і реального прибутку, на який може розраховувати конкретний банк, при наявності значного обсягу і відповідної структури активів і пасивів. У результаті аналізу, що проводиться при складанні фінансового плану, відбувається корегування як стратегічного плану, якщо виявляється його неспроможність, так і тактики банку, яка визначає на наступний рік необхідні зміни в обсязі і структурі його операцій. Головним завданням процесу планування є знаходження оптимального варіанту, який, з одного боку, дозволяє найбільш повно вирішити стратегічні проблеми банку, а з іншого – ґрунтуватиметься на його реальних можливостях. 9. При впровадженні економіко-математичного моделювання у процеси фінансового планування банку слід визначити оптимальну структуру активних та пасивних операцій з точки зору співвідношення доходності (витратності) та якості процентних активів (пасивів). Для цього доцільно використовувати задачу лінійного програмування, де в якості окремих видів продуктів виступають основні банківські операції; цільовою функцією є максимізація процентного доходу (мінімізація або сталість процентних видатків). Обмеження – окремі види витрат та розмір загальної величини операцій банку. Використання вказаних рекомендацій у банківській діяльності будуть сприяти розвитку процесів, пов’язаних із впровадженням планування фінансової діяльності банків. |
