У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у з’ясуванні природи і значення світоглядного плюралізму, визначенні пов’язаних з ним суспільних проблем і шляхів їх розв’язання. Основні результати дослідження можуть бути резюмовані в таких положеннях: 1. Аналіз стану філософської розробки теми світоглядного плюралізму дозволяє говорити про потребу подальшого розвитку її теоретичного осмислення в наступних напрямках: досягнення більшої збалансованості у висвітленні плюралізму на філософському і масовому рівнях світоглядної свідомості; розкриття гносеологічних, аксіологічних та історико-соціологічних аспектів феномена світоглядного плюралізму в системній єдності, що визначається специфікою світоглядної свідомості як способу самопізнання і морально-практичної орієнтації людини у світі. 2. Концепція критичного раціоналізму як загальне розуміння процесу розвитку пізнання може слугувати методологічною основою дослідження, оскільки її фундаментальні засади (визнання гіпотетичного характеру усіх ідей і теорій, принципи фаллібілізму та інтерсуб’єктивної раціональної критики) відповідають визнанню світоглядного плюралізму, заперечують правомірність претензій на володіння істиною і, водночас, передбачають можливість і необхідність раціональної оцінки різних світоглядних ідей і концепцій, пошуку істини та наближення до неї в процесі раціональної дискусії. Положення про дуалізм фактів і норм вказує на важливу аксіологічну причину світоглядного плюралізму. Методологічний індивідуалізм, тобто установка на дослідження соціальних явищ в напрямку від індивідуального до суспільного, відповідає потребам гуманізації та демократизації суспільства. 3. З огляду на змістовну специфіку філософії, в ній не можуть застосовуватися емпіричні методи перевірки ідей і теорій, які, поряд з логічним аналізом (пошуком логічних суперечностей – внутрішніх або з іншими теоріями, що вважаються істинними), відіграють визначальну роль в природничих науках. Натомість, головним засобом інтерсуб’єктивної раціональної критики, крім логічного аналізу, стає оцінка ідей і теорій з точки зору відношення між вагомістю (кількістю і важливістю) проблем, що ними розв’язуються і породжуються. Оскільки оцінка важливості відображає ціннісні пріоритети того, хто оцінює, вона значною мірою виявляється суб’єктивною, що створює простір для плюралізму. З іншого боку, цю суб’єктивність не слід абсолютизувати, – наближення до об’єктивності та консенсусу можливе, якщо намагатися оцінювати важливість проблем не з точки зору власних цінностей, а зважаючи на значення, якого надають їм різні люди. 4. Системність дослідження забезпечується послідовним проведенням підходу до розуміння світоглядного плюралізму як наслідку того, що в процесі осмислення людиною власного буття необхідно постають метафізичні питання, які виходять за межі пізнавальних можливостей людини; тому відповідні світоглядні ідеї виражають не знання, а екзистенційні сподівання, зумовлені ціннісними орієнтаціями, індивідуальним самовідчуттям і соціокультурними впливами. 5. Історичний розвиток і становлення сучасних форм світоглядного плюралізму зумовлені такими основними чинниками: ускладненням структури суспільства; збільшенням інтенсивності комунікації між людськими спільнотами; розвитком абстрактно-теоретичного мислення; розширенням сфери індивідуальної свободи і, насамперед, свободи думки. Оскільки ці чинники набувають найбільшого розвитку в сучасних ліберально-демократичних суспільствах, світоглядний плюралізм є для них закономірним, невід’ємним. 6. Світоглядна нетерпимість є наслідком есхатологічного розуміння значення світогляду (віри в те, що дотримання істинного світогляду є необхідною умовою спасіння, правильного життєвого шляху) та психологічної потреби впевненості у власному спасінні, що задовольняється у світоглядній спільноті, яка виявляє тенденцію до закритості. Результати дослідження суспільних форм реалізації цієї потреби можна резюмувати у формі допоміжної моделі – ідеального типу абсолютно закритої світоглядної спільноти. Рівень світоглядної нетерпимості й конфліктності в суспільстві тим вищий, чим більше наявні в ньому світоглядні спільноти наближаються до цієї моделі. 7. Перспективи утвердження світоглядної толерантності пов’язані з етичним розумінням значення світоглядної свідомості – визнанням первинності морального по відношенню до світоглядної свідомості. Стабільність і розвиток демократичного суспільства в умовах світоглядного плюралізму потребує консенсусу критичної маси цього суспільства щодо основних моральних норм і цінностей, які по-різному обґрунтовуються різними світоглядними доктринами або узгоджуються з ними. Для підтримання і зміцнення такого консенсусу потрібне вільне вироблення людьми власної морально-ціннісної і світоглядної позиції в процесі раціональної дискусії, учасники якої керуються принципом універсалізації норм. 8. Плюралізм колективних ідентичностей є важливим джерелом світоглядного плюралізму й деяких актуальних проблем сучасних демократичних суспільств. Суспільне становище індивіда як представника певної соціальної групи чи культурної спільноти, будучи одним з головних чинників, що зумовлюють світоглядний плюралізм, не створює нездоланних перешкод для взаєморозуміння та спільного пошуку істини в загальнолюдській перспективі. 9. Подолання духовної кризи і консолідація сучасного українського суспільства в умовах світоглядного плюралізму можливі на основі гуманістичних цінностей і загальнолюдських моральних норм. Важливу роль у цьому процесі повинні відігравати елементи гуманітарної освіти у школі (насамперед, вивчення літератури) та вищих навчальних закладах (насамперед, вивчення філософії), для чого необхідні: суттєва гуманізація її змісту і форм, створення матеріальних і духовних передумов для зростання престижу професії вчителя, заохочення учнів та студентів до самостійного мислення і ознайомлення з класичними літературно-філософськими творами. |
