Основні результати дисертації полягають у наступному: 1. Здійснена постановка задачі стійкості пластини з тріщиною із застосуванням тривимірної лінеаризованої теорії стійкості пружних тіл. Досліджені властивості операторів диференціальних задач та сформульовані умови існування розв’язку задач стійкості. 2. Розвинено сітковий підхід у напрямку розв’язку задач тривимірної стійкості пластин з тріщинами. Отримані, з використанням концепції базової схеми, дискретні (різницеві та алгебраїчні) задачі. Розвинені методи розв’язків сіткових рівнянь. 3. Розроблена методика чисельного розв’язання задач тривимірної стійкості прямокутних пластин з тріщинами. Застосована процедура оптимізації розрахунків. 4. Отримано наближений спосіб аналітичного визначення критичного навантаження залежно від параметрів пластини. 5. Виконана оцінка похибок балочного наближення при визначені критичного навантаження в пластині з тріщиною. 6. На основі отриманих результатів можна сформулювати наступні висновки практичного характеру: 5.1. У збуреному стані пластини з тріщиною відсутнє як натискання берегів тріщини, так і їх розкриття. 5.2. Залежність критичного навантаження від довжини тріщини досить точно апроксимується трьома прямолінійними відрізками. 5.3. Зі зменшенням параметра тонкостінності пластини збільшується вплив тріщини на величину критичного навантаження 5.4. Зміна коефіцієнта Пуассона в межах здійснює незначний вплив на значення і при розрахунках може не враховуватися. 5.5. Встановлено, що застосування балочного наближення до задач стійкості пластин з тріщинами не доцільно, завдяки можливості отримання досить великих похибок. | 