Анотація до роботи:

Скрипченко І.Т. Початкова підготовка юних яхтсменів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт. – Харківська державна академія фізичної культури, Харків, 2004.

Дисертація присвячена проблемі вдосконалення системи підготовки з вітрильного спорту на початковому етапі багаторічної підготовки. В роботі розкрито методологію побудови тренувального процесу юних яхтсменів. Уперше проведено комплексні дослідження рівня підготовленості юних яхтсменів з теоретичної, фізичної, технічної і тактичної підготовки, а також вивчено їх фізичний розвиток і функціональний стан. Визначено модельні характеристики фізичної підготовленості яхтсменів 10–11 років.

Удосконалено методики комп’ютерного контролю за функціональною підготовленістю юних яхтсменів та рівнем отриманих теоретичних знань. Запропоновано критерії оцінки фізичної та технічної підготовленості, а також визначений між ними взаємозв’язок.

В роботі показано і обґрунтовано, що запропонована програма підготовки юних яхтсменів на початковому етапі з використанням оптимального співвідношення видів підготовки дозволяє скоректувати розвиток рухових здібностей, сприяє ефективному навчанню елементам управління швертботом класу “Оптиміст” і засвоєнню основ тактики, оптимізує процес теоретичної підготовки.

1. Аналіз науково–методичної літератури, програмно–нормативних й інших офіційних документів свідчить про активізацію наукових досліджень питань початкової підготовки юних спортсменів як з циклічних, так і з ациклічних видів спорту. Проте, в теорії та практиці вітрильного спорту недостатньо досліджені проблеми змісту і співвідношення видів підготовки на початковому етапі, не вивчені питання розробки тренувальних програм з урахуванням індивідуального розвитку юних яхтсменів, які б сприяли підвищенню ефективності тренувального процесу.

2. Порівняння навчальних програм із різних видів спорту для груп початкової підготовки показало, що у вітрильному спорті відводиться менше часу на фізичну й технічну підготовку юних яхтсменів, а кількість часу на теоретичну, тактичну підготовку і роботу з матеріальною частиною перевищує рекомендований фахівцями зі спортивного тренування. Визначено, що у своїй роботі тренери з вітрильного спорту дотримуються такого співвідношення видів підготовки: теоретична підготовка – 15,5 %, фізична – 30,1 %, технічна – 33,2 %, тактична – 13,3 %, робота з матеріальною частиною – 7,8 %.

3. Вивчення рівня розвитку рухових здібностей юних яхтсменів, які навчаються у групах початкової підготовки, дало змогу розробити модельні характеристики фізичної підготовленості й отримати критерії її оцінювання за п’ятьма рівнями: низький, нижчий за середній, середній, вищий за середній і високий.

Установлено, що модельні показники фізичної підготовки для юних яхтсменів повинні бути такими: з бігу на 30 м – 5,5±0,1 с, з підтягування на поперечені – 5,4±0,6 раза, з човникового бігу – 11,8±02 с, з нахилу тулуба вниз – 6,5±0,5 см, з бігу на 1000 м – 4.56,0 хв±7,7 с, зі статичного утримання тулуба в горизонтальному положенні – 62,3±2,6 с, з піднімання тулуба в сід за 30 с – 34,6±1,0 разів, з стрибка в довжину з місця – 157,6±3,6 см.

Відзначено, що в досліджених групах простежуються розбіжності в рівні розвитку рухових здібностей, що стало підставою для розробки методики тренування, яка базується на врахуванні індивідуального рівня фізичної підготовленості юного яхтсмена.

4. З’ясовано, що на кінець року, за рахунок використання методики тренування з урахуванням індивідуального розвитку спортсменів, отримані нами результати фізичної підготовленості юних яхтсменів не відрізняються від модельних характеристик для даної вікової групи за такими показниками рухових здібностей, як гнучкість, динамічна витривалість, швидкісні й координаційні здібності, загальна витривалість (р > 0,05). Все ж показники силових здібностей і статичної витривалості ймовірно нижчі за модельні показники (р < 0,05).

5. Установлено, що застосування експериментальної програми тренувальних занять з технічної підготовки сприяло отриманню змін у ступені засвоєння і якості виконання технічних елементів при управлінні швертботом класу “Оптиміст”. Результати експертного оцінювання техніки керування швертботом (за сумою всіх технічних елементів) свідчать, що в експериментальній групі юні яхтсмени показали кращі навички керування швертботом при слабкому вітрі на 21,2 % (р < 0,05), а при середній силі вітру відповідно на 21,5 % (р < 0,05).

Установлено, що запропонована програма теоретичної підготовки й методика комп’ютерного контролю теоретичних знань дала змогу юним яхтсменам експериментальної групи зробити менше помилок, ніж контрольна – відповідно 7,1±0,7 і 9,9±0,9 помилок (р < 0,05).

6. Вимірювання морфологічних показників показало, що за період проведення експериментальних досліджень у юних яхтсменів збільшилася довжина тіла на 3,0 % (4,3 см), зросла маса тіла – на 13,0 % (3,9 кг), на 3,7 % (2,4 см) збільшилися розміри грудної клітки (р < 0,05). Відзначено поліпшення функціональних показників системи дихання і серцево–судинної системи юних яхтсменів. Збільшується ЖЕЛ на 10,4 % (р < 0,05), а також час затримки дихання як у спокої – на 25,9 % (р < 0,05), так і після фізичного навантаження – на 32,2 % (р < 0,05). Згідно з результатами проби Штанге функціональний стан дихальної системи юних яхтсменів на кінець експерименту став відповідати середнім значенням для даної вікової категорії і становив 42,3 с (р > 0,05).

Знижуються показники ЧСС на 4,0 % (р > 0,05), а також показники систолічного й діастолічного артеріального тиску в спокої на 3,8 % і 3,4 % (р > 0,05) відповідно. Ударний об’єм збільшується на 13,6 % (р < 0,05), а хвилинний об’єм – на 5,0 % (р > 0,05). Ехокардіографічні дослідження ССС показали, що всі морфометричні показники серця юних яхтсменів (КДР, КСР, ТМД, ТМС) відповідають віковим особливостям й істотно збільшуються. Рівень працездатності юних яхтсменів, згідно з індексом Руф’є, наблизився до середнього значення і становив 8,5 умов.од. (р > 0,05).

7. Завдяки результатам вивчення характеру взаємозв’язку показників рухових здібностей юних яхтсменів із технічною підготовленістю встановлено, що для оцінювання фізичної підготовленості найбільш інформативними є такі тестові завдання: піднімання тулуба в сід за 30 с (r = 0,58–0,62), вис на зігнутих руках (r = 0,37–0,40), підтягування на поперечені (r = 0,23–0,26).

Визначено від’ємну кореляційну залежність між технікою виконання технічних елементів при управлінні швертботом і результатами виступу на змаганнях (приходом у перегоні). Під час слабкого вітру (4–5 мс^–1) коефіцієнт кореляції становить в експериментальній групі 0,95, а в контрольній – 0,90, під час середнього вітру (6–8 мс^–1) – 0,80 і 0,95 відповідно.

Водночас установлено середньостатистичний зв’язок між результатом у перегоні й технікою виконання юними яхтсменами таких технічних елементів: відкренювання швертбота (r = –0,77), робота стерном на повороті (r = від –0,65 до –0,81), переміщення спортсмена при виконанні повороту (r = від –0,54 до –0,83) та виконанні поворотів оверштаг (r = від – 0,58 до –0,69) і фордевінд (r = від –0,45 до –0,59).

Підтверджено вплив антропометричних показників юних яхтсменів на виконання елементів техніки при управлінні швертботом класу “Оптиміст” при слабкій і середній силі вітру. Показано, що довжина тіла спортсмена більш вагомо (r = від – 0,20 до – 0,40) впливає на виконання всіх елементів техніки ніж маса. Доказано, що з посиленням сили вітру вплив антропометричних показників на техніку керування швертботом і відповідно на спортивний результат (приход у перегоні) зростає.

8. Результати дослідження свідчать, що запропонована програма підготовки юних яхтсменів на початковому етапі, яка враховує використання оптимального взаємосполучення видів підготовки, дає змогу скорегувати розвиток рухових здібностей, сприяє ефективному засвоєнню елементів керування швертботом класу “Оптиміст” і вивченню основ тактики, а також оптимізує процес теоретичної підготовки.

Відповідно до результатів проведеного педагогічного експерименту нами впроваджено програму, яка стала основою при створенні програмно–нормативного документа “Навчальна програма ДЮСШ, СДЮШОР і ШВСМ” для груп початкової підготовки.

Публікації автора:

1. Скрипченко И.Т. Оценка функциональных показателей сердца у яхтсменов методом эхокардиографии // Молода спортивна наука України. – Львів, 2002. – Вип. 6. – Т. 2. – С.380–383.

2. Скрипченко И. Индивидуальное совершенствование физических качеств юных яхтсменов в группах начальной подготовки // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наук. пр. Волинського державного університету ім. Лесі Українки.– Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2002. – Т. 2. – С. 163–165.

3. Скрипченко І.Т. Технічна підготовка яхтсменів на початковому етапі // Молода спортивна наука України: Зб. наук. статей з галузі фізичної культури та спорту – Львів: ЛДІФК, 2003. – Вип. 7. – Т. 3. – С.141–144.

4. Скрипченко И.Т. Анализ взаимосвязи между физической и технической подготовленностью юных яхтсменов // Педагогіка, психологія та медико–біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2003. – № 13. – С. 73 – 77.

5. Скрипченко И.Т. Анализ взаимосвязи выполнения технических элементов юными яхтсменами со спортивным результатом // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр. под ред. Ермакова С.С. – Харьков: ХГАДИ (ХХПИ), 2003. – № 6 . – С. 20 – 27.

6. Пчелов В.М., Скрипченко И.Т. Некоторые подходы к специальной подготовке на этапе начального обучения в парусном спорте // Теорія і практика фізичного виховання: Наук.–метод. журнал. – Донецьк: Донецький національний університет, 2003. – №1. – С. 41 – 47.

7. Скрипченко И.Т. Оценка уровня физической подготовленности юных яхтсменов // Актуальные проблемы современного спорта. Региональные аспекты: Сб. науч. работ – Донецк, 2002. – С. 65–68.

8. Скрипченко І.Т. Проблеми програмно-нормативного забезпечення навчально-тренувального процесу юних яхтсменів у ДЮСШ // Матеріали II всеукр. студ. наук. конференції “Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України”. – Суми, 2002. – С. 131–134.

9. Скрипченко І.Т. Рівень фізичної підготовленості юних яхтсменів різних регіонів України на початковому етапі підготовки // Спортивний вісник Придніпров’я. – Дніпропетровськ, 2002. – №2. – С.28–31.

10. Скрипченко И., Чибисов В., Рейдерман Ю., Пчелов В. Определение диапазона между лучшими и худшими значениями показателей, используемых при тестировании физического статуса спортсмена // Матеріали IV міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів “Фізична культура, спорт та здоров’я”. – Харків: ХДАФК, 2002. – С. 44–45.

11. Скрипченко І.Т., Гусенко В.Г., Долинська М. Модельна характеристика рухових дій яхтсмена при керуванні яхтою // Роль фізичної культури та спорту в становленні та зміцненні генофонду України. – Полтава, 2003. – С. 109 – 110.