У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове практичне вирішення наукової проблеми – податкового механізму державного стимулювання розвитку підприємництва, що виявляється у розробці теоретичних засад податкового стимулювання та обґрунтування оптимального інструментарію державного впливу на розвиток підприємництва з допомогою податків. Проведене дослідження дозволило зробити ряд висновків: 1.На нашу думку, державне стимулювання економічного зростання слід здійснювати з допомогою податкової системи, що володіє механізмом заохочення, спонукання до певного виду діяльності. Такий механізм повинен включати визначення об’єкта стимулювання (виду діяльності) та методів стимулювання (видів пільгового оподаткування). Вважаємо за доцільне розмежувати стимулюючу та регулюючу функції податків на основі відмінностей у об’єктах та методах пливу. Взаємодія стимулюючої та фіскальної функції податків повинна реалізуватися через побудову оптимальної податкової системи, що передбачає поєднання наповнюваності бюджету зі збереженням зацікавленості підприємств у господарській діяльності. Взаємодія стимулюючої функції з контролюючою функцією податків повинна базуватись на пріоритетності стимулюючої функції, оскільки надмірна жорсткість штрафних санкцій може негативно впливати на бажання підприємств працювати, тим самим звівши нанівець вплив стимулюючої функції. 2. Застосування податкового механізму для стимулювання економічного розвитку можливе лише в разі дотримання принципів оподаткування: рівності і справедливості у оподаткуванні, що дозволить уникнути дискримінації платників податків щодо виду та обсягів діяльності; стабільності та прозорості податкового законодавства з метою встановлення незмінних умов оподаткування, зрозумілих усім платникам податків; узгодженості та системного підходу. 3 Вважаємо основною проблемою податкової системи України її деформацію в бік податкового навантаження на виробника. Для подолання цього негативного явища слід зменшити пряме оподаткування підприємств, а оподаткування громадян підвищувати із одночасним збільшенням їхніх доходів. Пропонуємо систематизувати діючі пільги за ефективністю їхнього впливу на економіку (на прикладі пільг по податку на прибуток). Удосконаленнями, які необхідно внести, є обов’язкова реінвестиція зекономлених коштів та планомірне розширення діяльності платника, що користується пільгами; зменшення мінімального розміру інвестиції, необхідного для отримання пільги. Крім того, пільги для певних груп підприємств необхідно скорочувати, оскільки вони надавались вимушено, з урахуванням критичного стану тієї чи іншої галузі. Зараз ці пільги дискримінують підприємства, що не можуть ними скористатись і, відповідно, втрачають конкурентні переваги у боротьбі на ринку з підприємствами-пільговиками. 4. Для оцінки ефективності дії пільг пропонуємо розраховувати показники, що об’єктивно охарактеризують результат від впровадження тієї чи іншої пільги. Для цього варто прирівняти податкові пільги до своєрідних державних інвестицій на мікро-рівні та застосовувати показники ефективності інвестицій – показник рентабельності інвестицій, терміну окупності, відносної ефективності. 5. Амортизаційна політика держави повинна передбачати застосування таких методів амортизаційних списань і норм амортизації, що дають змогу в оптимальні строки відшкодувати раніше проведені інвестиції і одночасно зменшувати розмір прибутку до оподаткування. На основі аналізу переваг та недоліків існуючих методів амортизації пропонуємо поєднати бухгалтерський та податковий облік амортизації та запровадити використання різних методів списання вартості основних фондів у залежності від призначення та строку експлуатації основного фонду. Застосування запропонованого чинним податковим законодавством методу зменшення залишкової вартості та методу прискореної амортизації є неефективним. 6. В загальному, пропонуємо у новому Податковому Кодексі виділити окремий розділ, що стосуватиметься пільгового оподаткування - це означає визначення його принципів, складових, терміну їх застосування. Пропонуємо наступні критерії надання пільг: стимулювання інвестиційної діяльності; стимулювання розширення виробництва; застосування нових технологій; створення нових робочих місць; розвиток малого бізнесу. Види пільг, що повинні застосовуватись, - податковий кредит (в основному, диференціація податкових ставок) та прискорена амортизація. 7. Пільги повинні носити комплексний характер і надаватись по декількох основних податках одразу, однак лише на певний період – 3 роки від початку господарювання. На прикладі діяльності суб’єктів СЕЗ “Курортополіс Трускавець” розраховано коефіцієнти рентабельності та податкового навантаження, побудовано прогнозні показники діяльності підприємств, що користуються пільгами. Це дозволило стверджувати, що набір короткотермінових пільг заохочує інвесторів розпочати масштабні проекти, сприяє високим темпам розвитку підприємств, а також в майбутньому, дозволяє істотно поповнювати місцевий та загальнодержавний бюджет України. Тому пропонуємо практику надання пільг по основних податках на визначений термін поширити на усі новостворені підприємства, а не лише на суб’єктів вільних економічних зон, з метою широкомасштабного стимулювання розвитку підприємництва в Україні. |
