203. Носкова Оксана Володимирівна. Подружня дезадаптація при хронічних запальних гінекологічних захворюваннях та -- психокорекція: дис... канд. мед. наук: 14.01.16 / Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології. - К., 2005.
Анотація до роботи:
Носкова О.В. Подружня дезадаптація при хронічних запальних гінекологічних захворюваннях та її психокорекція. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. – Київ, 2005.
В дисертації представлені результати досліджень 140 подружніх пар, де дружини страждали на хронічний аднексит. У роботі з позицій системного, міждисциплінарного підходу досліджено причинно-наслідкові зв’язки між хронічним аднекситом та наявними в жінок сексуальними розладами. Вивчено психічний стан, особистісні зміни та зміни міжособистісних стосунків подружжя при наявній дезадаптації, роль соматогенних, психогенних та негативних соціально-психологічних чинників у її розвитку, а також клінічні форми подружньої дезадаптації. Запропоновано диференційно-діагностичні критерії форм подружньої дезадаптації при хронічному аднекситі у дружини та систему її психотерапевтичної корекції. Терапевтичний ефект склав 76+4%.
У дисертації представлено розв’язання важливого наукового завдання - розвитку дезадаптації подружньої пари при хронічному аднекситі у жінок та запропоновано його вирішення з позицій системного, міждисциплінарного підходу до дослідження причин і механізмів формування сексуальної та міжособистісної дезадаптації подружжя, з метою розробки системи її діагностики та психотерапевтичної корекції.
Подружня дезадаптація для хворих на аднексит та їхніх чоловіків є хронічною психотравмою, що зумовлює формування невротичних і особистісних розладів у жінок здебільшого неврастенії - 31±5%, дистимії - 25±4% та іпохондричного розладу - 29±4%, демонстративного розладу особистості - 10±3%, у чоловіків – дистимії (34±5%) та рекурентного депресивного розладу (18±4%), які, в свою чергу, посилюють дезадаптацію подружньої пари.
При хронічному аднекситі до розвитку подружньої дезадаптації призводять зумовлена цим захворюванням вторинна сексуальна дисфункція у жінок (29±3%), невідповідність сексуально-еротичної (16±3%) та статеворольової (25±3%) поведінки подружжя, а також первинна сексуальна дисфункція у жінок (30±3%). Постійна психосексуальна незадоволеність, у свою чергу, сприяє виникненню хронічного аднекситу й обтяжує його перебіг , зумовлюючи застійні явища в геніталіях.
Причиною вторинної сексуальної дисфункції у жінок є больовий синдром, який тягне за собою зниження всіх проявів сексуальної функції, зумовлюючи сексуальну гіпестезію, гіпо- та аноргазмію, алібідемію. При цьому у жінок із демонстративним розладом особистості можлива трансформація соматогенних генітальгій у психогенні.
При сексуально-еротичній формі подружньої дезадаптації неправильна сексуальна поведінка подружжя є наслідком низького рівня їхньої поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя. Причиною ж статеворольової форми дезадаптації є порушення статеворольової поведінки одного чи обох членів подружжя та її несприятливе сполучення в парі, особливо це стосується маскулінної поведінки дружини та гіперрольової – чоловіка. При обох зазначених дезадаптивних формах у жінок спостерігається сексуальна гіпестезія, гіпо- та аноргазмія, у їхніх чоловіків – зниження сексуальної активності відносного характеру та психосексуальна незадоволеність.
Первинна сексуальна дисфункція у жінок має три клінічні форми. В основі паторефлекторної форми лежить зрив нервової регуляції статевого акту з утворенням патологічного умовного рефлексу. Ця форма, як і невроз очікування невдачі, проявляється аноргазмією (лібідо, як правило, не слабшає). Конституціонально-генетична форма дезадаптації виникає при уродженій неповноцінності морфофункціональних структур у жінок, що здійснюють нейрогуморальну регуляцію сексуальної функції та характеризуються сукупним зниженням сексуальної чутливості та оргазму.
Розвиток подружньої дезадаптації спричинюється невідповідністю спрямованості особистості, несприятливістю поєднання в парі психосексуальних типів чоловіка та жінки (найчастіше типів чоловік-син та жінка-дочка і агресивних типів у подружжя), неадекватністю внутрішньої картини хвороби та внутрішньоособистісного конфлікту як наслідку міжрівневої статеворольової дискордантності у жінок із психастенічним (3±2%), шизоїдним (19±4%), епілептоїдним (26±4%) преморбідом та з істеричними преморбідними рисами характеру у жінок (22±4%) і чоловіків (8±3%). Щодо цього, ступінь гармонійності стосунків подружжя залежить здебільшого від відповідності статеворольової “Я”-концепції , а біогенний рівень статеворольової поведінки є менш значущим (p<0,01).
Психотерапевтична корекція подружньої дезадаптації при хронічному аднекситі у дружини має являти собою систему, що складається з чотирьох компонентів – інформаційного, емоційного, поведінкового, особистісного та впливати на три підсистеми міжособистісної взаємодії – інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної. Вибір конкретних методів психотерапії визначається клінічною формою порушення адаптації подружжя.
Впровадження розробленої системи психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації при хронічному аднекситі у дружини свідчить про досягнення високого та стійкого терапевтичного ефекту у 76±4% подружніх пар.
Публікації автора:
Носкова О.В. Показники сексуальної дисгармонії сімейної пари, в якій жінка хворіє на запальне захворювання внутрішніх статевих органів з синдромом тазового болю // Архів психіатрії. – 2002. – №4 (31). – С.190-192.
Носкова О.В. Особенности протекания диспареунии при воспалительных заболеваниях половых органов у женщин и психотерапевтические методы ее коррекции // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т.10. – №2 (31). – С.132-135.
Носкова О.В. Супружеская дезадаптация у женщин и ее психотерапия //Архив психиатрии. – Т.10. – №3(38). – 2004. – С.188-192.
Носкова О.В. Супружеская дезадаптация при хроническом аднексите с синдромом тазовой боли у женщин //Международный медицинский журнал. – Т.10. - №3. – 2004. – С.110-113.
