Анотація до роботи:

Москаленко М.В. Подружня дезадаптація при позашлюбних зв’язках і венеричних захворюваннях чоловіків та її психокорекція. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. – Харків, 2004.

На основі комплексного обстеження 90 подружніх пар, у яких подружжя внаслідок позашлюбних зв’язків чоловіка захворіли на венеричні захворювання (гонорея, сифіліс), досліджено механізми розвитку і прояву подружньої дезадаптації. Визначено роль соціогенних, психогенних, негативних соціально-психологічних та сексуально-поведінкових чинників у генезі дезадаптації та позашлюбних зв’язків подружжя. Застосування системного міждисциплінарного підходу до вивчення подружньої дезадаптації при венеричних захворюваннях дало змогу встановити причини, механізми формування, роль особистісних відмінностей подружжя та характеру їхньої загальної і сексуальної комунікації в генезі дезадаптації.

Розроблено систему психодіагностики та корекції дезадаптації подружжя при позашлюбних зв’язках чоловіка, що призводять до венеричних захворювань, яка дає змогу досягти високого терапевтичного ефекту та запобігти рецидивам дезадаптації і подружніх зрад.

1. У роботі наведено теоретичне обгрунтування й нове рішення проблеми подружньої дезадаптації та позашлюбних зв’язків чоловіків, що призводять до венеричних захворювань. Проблему вирішено з позицій системного підходу до дослідження причин, механізмів розвитку та проявів порушення подружньої взаємодії, проведеного з метою розробки психотерапевтичної корекції та психопрофілатики дезадаптації подружжя та позашлюбного сексу.

2. У формуванні подружньої дезадаптації, що зумовлює позашлюбні зв’язки, беруть участь соціогенні, психогенні, негативні соціально-психологічні чинники та порушення сексуально-еротичної взаємодії подружжя. Кожен із зазначених чинників або їх сполучення може бути причиною дезадаптації, посилювати її або сприяти її розвитку. Це визначає формування двох варіантів дезадаптації – соціально-психологічного та сексуального, які проявляються в різних клінічних формах: перший – у комунікативній та аверсійній, другий – у соціокультурній, статеворольовій і сексуально-еротичній.

3. Причиною комунікативної та аверсійної форм подружньої дезадаптації є неправильно розв’язуваний міжособистісний конфлікт подружжя, причому має місце стрижневе ураження соціально-психологічного компонента сексуального здоров’я, а при аверсійній формі – також ураження психологічного компонента та сексуально-еротичної складової соціального компонента. Ці форми справляють найбільш руйнівний вплив на міцність шлюбу. Причиною соціальної форми дезадаптації є невідповідність типів сексуальної культури, яка зумовлює інноваційний конфлікт подружжя, при цьому уражена соціокультурна складова соціального компонента сексуального здоров’я. Статеворольова форма виникає при девіації статеворольової поведінки одного чи обох подружжів та відсутності комплементарної статеворольової поведінки в подружній парі, причому ураженою є сексуально-поведінкова складова соціального компонента. Першопричиною сексуально-еротичної форми дезадаптації є низький рівень поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя, що визначає невідповідність здійснення сексуальних контактів подружжя; при цьому уражена інформаційно-оцінна складова соціального компонента сексуального здоров’я.

4. У складному генезі подружньої дезадаптації відіграють роль невідповідність у парі спрямованості особистості чоловіка і дружини, акцентуації характеру, особливо збудливої у обох подружжів, статевої конституції; несприятливе сполучення психосексуальних типів чоловіка і жінки, насамперед агресивних їх варіантів; розбіжність типів сексуальної мотивації, зокрема ігрового в одного і генітального – у другого з подружжя. Дисгармонуючу роль відіграють також наявні у всіх чоловіків і 78±5% жінок дисгармонійні риси особистості та характеру, передусім нездатність адаптуватися до оточення, нерозсудливість, несамостійність та нереалістичність самооцінки: при соціально-психологічній дезадаптації – у бік завищення, при сексуальній – у бік заниження.

5. Для чоловіків і жінок із соціально-психологічною дезадаптацією на рівні Я-концепції є характерними високі показники маскулінності і низькі – фемінінності, для подружжя із сексуальною дезадаптацією – навпаки, низькі показники маскулінності й високі фемінінності. На біогенному рівні ця різниця між групами також зберігається. Показники подружньої адаптації та подружнього щастя за наявності позашлюбних зв’язків у всіх подружжів є нижчими від нормативних, особливо при комунікативній та аверсійній формах дезадаптації. Тим часом сексуальна задоволеність у цих подружжів достатньо висока (сексуальна оцінка – до 10,0 бала), тоді як у обстежених з усіма формами сексуальної дезадаптації, особливо в чоловіків, дуже низькі показники сексуальної оцінки (3,8 бала) та високі – показники сексуальної депресії (7,6 бала).

6. Мотивом позашлюбних зв’язків чоловіків найчастіше (56±5%) є задоволення сексуальної потреби, рідше – цікавість, бажання перевірити себе, самоствердження. Позашлюбні сексуальні контакти, як правило, випадкові і відбуваються найчастіше (70%) у стані алкогольного сп’яніння. Число позашлюбних партнерів досягає 10 і більше. У той самий час багато чоловіків вважають подружні зради неприпустимими, що призводить до розвитку в них внутрішньоособистісного конфлікту.

7. Психотерапевтична корекція подружньої дезадаптації, що призводить до позашлюбних зв’язків та венеричних захворювань, має являти собою систему дій, яка грунтується на принципах комплексності, диференційованості, етапності і складається з інформаційного, емоційного та поведінкового компонентів. При цьому з метою корекції комунікативної та аверсійної форм подружньої дезадаптації застосовуються інформаційна, раціональна, групова психотерапія (групова дискусія з біографічною, тематичною та інтеракційною спрямованістю), комунікаційний тренінг. При соціокультурній формі дезадаптації, окрім раціональної психотерапії, використовуються бібліотерапія, навіювання наяву, сексуально-еротичний тренінг, персоналістична психотерапія. Основними методами корекції при статеворольовій формі дезадаптації є рольовий психосексуальний тренінг, при сексуально-еротичній формі – інформаційна психотерапія та сексуально-еротичний тренінг. Запропонована система дає змогу досягнути високого й стійкого ефекту у всіх подружніх пар із сексуальною і переважної більшості – з соціально-психологічною дезадаптацією.

8. Психопрофілактика позашлюбного сексу, як і психокорекція, також має грунтуватися на принципах системності, комплексності, диференційованості та послідовності заходів, спрямованих на запобігання впливу на здоров’я сім’ї патогенних соціальних, психологічних, соціально-психологічних та біологічних чинників. Найважливішою частиною психотерапевтичної роботи мають бути статеве виховання дітей, сексуальна просвіта підлітків та підготовка молоді до шлюбу.

Публікації автора:

1. М.В.Москаленко. Супружеская дезадаптация, внебрачный секс и венерические заболевания // Международный медицинский журнал. – 2002. – Т.8, №3. – С.45-47.

2. М.В.Москаленко. Система психотерапевтической коррекции супружеской дезадаптации при внебрачных связях и венерических заболеваниях // Архив психиатрии. – 2002. - №4 (31). – С.173-175.

3. М.В.Москаленко. Система профилактики внебрачных связей как причины заражения венерическими заболеваниями // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т.10, вип.3 (32). – С.78-80.

4. М.В.Москаленко. Внебрачный секс и его психопрофилактика // Международный медицинский журнал. – 2003. – Т.9, №3. – С.57-62.

5. М.В.Москаленко. Психокорекція дезадаптації подружжя при венеричних захворюваннях // Актуальні питання розвитку сучасної психіатрії в дослідженнях молодих вчених: Матеріали конференції молодих психіатрів ХМАПО. – Харків, 2003. – С.48-49.

6. М.В.Москаленко. Профилактика внебрачных связей, приводящих к венерическим заболеваниям // Актуальные проблемы современной сексологии и репродуктологии: Тез. науч.-практ. конф. Евроазиатской ассоциации сексологов. – Киев, 2003. – С. 89.