Анотація до роботи:

Сохань Г.С. Особливості асоціативно-образного мислення Михайла Коцюбинського-прозаїка. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. – українська література. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2006.

У дисертації досліджується специфіка асоціативно-образного мислення Михайла Коцюбинського-прозаїка, що дає можливість простежити психолого-естетичні механізми формування художньої думки. Природа художніх асоціацій аналізується на трьох рівнях: крізь призму внутрішньої структури тропів, складніших образних парадигм (пейзажів, портретів, речей, емоцій та образів-понять), а також цілісних новелістичних структур (“Цвіт яблуні”, “Невідомий”, “Intermezzo”), що побудовані за принципом асоціативної композиції. Оскільки художня асоціативність, за словами Івана Франка, є ключем до розуміння поетики письменника, його стильових домінант та індивідуальних прикмет, то її аналіз у прозі Михайла Коцюбинського дозволив визначити витоки художньої своєрідності письменника. Перші твори Михайла Коцюбинського ще зберігають ознаки літературної традиції ХІХ ст., що позначилось і на внутрішньоструктурній специфіці тропів, і на “легкому” асоціюванні в структурі образних парадигм, і на причинно-наслідковому принципі побудови творів. Та згодом, з виробленням нової (імпресіоністичної) манери письма, Михайло Коцюбинський, остаточно не відмовляючись від попереднього творчого досвіду, створює свою оригінальну художню асоціативність, багату на несподівані зіставлення, нові монтажні прийоми та модерний принцип компонування новелістичних структур. Використаний компаративний матеріал дозволяє чіткіше простежити художні особливості асоціативно-образного мислення Михайла Коцюбинського-прозаїка в історико-літературному контексті зламу століть.