Анотація до роботи:

Петрова Ю.І. Поліреактивні антитіла як регулятори адгезивних взаємодій клітин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.04. – біохімія. Інститут біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України, Київ, 2002.

Показана поліреактивна природа моноклональних антитіл клону 2С3 та можливість зв’язування цими антитілами антигенів нормальних фібробластів людини і злоякісних клітин. Показано, що поліреактивні антитіла здатні модулювати адгезію клітин. Цей вплив здійснюється, головним чином, на етапі формування адгезивних комплексів і призводить до зниження сили адгезивної взаємодії клітини із субстратом. Часткове пригнічення антитілами клону 2С3 адгезивної взаємодії клітин із субстратом призводило до вираженого зростання міграційної активності клітин. Дія поліреактивних антитіл клону 2С3 на адгезію та міграцію клітин відрізнялась від ефектів специфічних антиінтегринових антитіл, тромбоцитарного фактору росту та активатору плазміногену урокіназного типу. Припускається, що механізмом реалізації впливу поліреактивних антитіл є створення стеричних перешкод агрегації та кластеризації інтегринів на етапі формування адгезивних комплексів.

1. Антитіла клону 2С3 є поліреактивними, тобто здатними, хоч і з низькою афінністю, реагувати з антигенами різної природи, в тому числі з антигенами живих клітин. Їх здатність зв’язуватися з антигенами значною мірою залежить від вмісту заряджених амінокислотних залишків у їхньому активному центрі. Можливо, їх поліреактивність зумовлюється гнучкістю поліпептидного ланцюга і здатністю “підстроювати” свій активний центр під структуру антигену.

2. Поліреактивні антитіла клону 2С3 здатні модулювати адгезію нормальних фібробластів людини та злоякісних клітин. Цей вплив здійснюється, головним чином, на етапі формування адгезивних комплексів і призводить до зниження сили адгезивної взаємодії клітини із субстратом.

3. Часткове пригнічення антитілами клону 2С3 адгезивної взаємодії клітин із субстратом призводить до вираженого зростання міграційної активності клітин.

4. Через порівняння з дією специфічних антиінтегринових антитіл, тромбоцитарного фактору росту та активатору плазміногену урокіназного типу показано, що ефекти поліреактивних антитіл клону 2С3 на адгезію та міграцію клітин реалізуються, найімовірніше, через створення стеричних перешкод агрегації та кластеризації інтегринів на етапі формування адгезивних комплексів.

Список опублікованих праць за темою дисертації.

1. Бобровник С.А., Веремеенко Е.Ю., Петрова Ю.И., Комисаренко С.В. Оценка фагоцитарной активности перитонеальних клеток с помощью проточной цитофлюориметрии // Доповіді НАН України. – 1995. – № 11. – С. 139-142.

2. Бобровник С.А., Петрова Ю.И., Ефетов К.А. Трансформация сывороточных иммуноглобулинов в полиреактивные антитела // Укр биохим журн. – 1997. – Т. 69, №3. – С. 36-42.

3. Петрова Ю.И. Влияние полиреактивных антител на адгезию и миграцию клеток in vitro. // Медицинская иммунология. – 1999. – Т.1, № 3-4. – С. 22.

4. Петрова Ю.І., Скок М.В. Регуляція адгезії фібробластів поліреактивними антитілами // Укр біохім журн. – 2002. – Т. 74, №1. – С. 44-51.

5. Петрова Ю.І., Скок М.В., Комісаренко С.В. Регуляція міграції фібробластів поліреактивними антитілами // Доповіді НАН України. – 2002. – №9. – С. 152-155.

6. Bobrovnik S.A., Petrova Yu.I., Veremeenko E.Yu. Opsonizing properties of polyreactive immunoglobulins // The 9^th International Congress of Immunology, – San Francisco, California, USA, 23-29 July, 1995, P. 283, N. 3137.

7. Petrova J.I., Skok M.V. The influence of polyreactive immunoglobulins on cell adhesion and migration in vitro // Fourth John Humphrey Advanced Summer Programme in Immunology, - Puschino, Russia, 14-18 September, 1998, P. 61.